Справа № 420/6743/18
29 грудня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», про визнання протиправними та скасування висновків, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної палати № 1609 від 05.11.2018, затверджене Міністерством економічного розвитку та торгівлі України за заявкою на винахід № а201503240; визнати протиправним та скасувати висновок № 19252/ЗА/17 від 01.08.2017, затверджений Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту за заявкою на винахід № а201503240; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повернути на кваліфікаційну експертизу заявку на винахід № а201503240.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правила, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством в сфері приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.
З огляду на матеріали позову, позивачу відмовлено у видачу патенту за заявою на винахід на підставі того, що п.1 формули не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч.1 ст.7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», зокрема не має винахідницького рівня. Зокрема аргументом для остаточної відмови стало порівняння об'єкту винаходу з результатами пошуку кваліфікаційної експертизи, а саме з патентом US 2005/0064790 А1 віл 24.03.2005. Так, відповідач вважав, що виявлений аналог містить всі суттєві ознаки заявленого винаходу, окрім засобу з'єднання, який відрізняється від засобу з'єднання представленого у заявленому винаході тим, що незамкнута частина по довжині у вертикальному напрямку перевищує замкнуту в кілька разів. При цьому, на переконання позивача, експертиза необґрунтовано не взяла до уваги доводи позивача стосовно відсутності можливості досягнення заявленого технічного результату знайденого аналогу за окремими кресленнями; відповідачем не взято до уваги пояснення позивача щодо неактуальності креслень виявленого аналогу, де йдеться мова про відсутність застосування додаткових горизонтальних підтримуючих елементів тощо.
Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.
Також відповідно до п.21.1 Регламенту Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2003 № 622, апелянт може оскаржити затверджене Державною службою рішення Апеляційної палати в судовому порядку протягом двох місяців від дати його одержання.
У свою чергу, ч.2 ст.4 ГПК України визначає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов'язані з ними законні інтереси.
Згідно з п.15, п.16 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності; до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У свою чергу, за змістом статей 1, 2, 12 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Вказані вище обставини, з урахуванням нормативного врегулювання, свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виник спір, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, а тому з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року по справі № 910/18195/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір стосується прав інтелектуальної власності, - Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі.
На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.170 КАС України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за її позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», про визнання протиправними та скасування висновків, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк