Справа № 152/7/19
2-н/152/2/19
04 січня 2019 року м. Шаргород
Справа №152/7/19
Провадження №2-н/152/2/19
Суддя Шаргородського районного
суду Вінницької області - ОСОБА_1,
розглянувши заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
встановив:
03.01.2019 року ОСОБА_2 звернулася до Шаргородського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_3 аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме: на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В заяві ОСОБА_2 зазначає, що 22.07.2012 року уклала шлюб із боржником ОСОБА_3, проте спільне життя з останнім не склалось. ОСОБА_3 не дбає про сім'ю, не займається матеріальним утриманням сина, хоча працює і отримує заробітну плату, тому може та повинен утримувати сина до досягнення ним повноліття.
Згоди щодо добровільної сплати аліментів на утримання дитини між нею та боржником не досягнуто, тому вона змушена звертатися до суду із вказаною заявою.
Перевіривши заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.2 ст.161 ЦПК України).
Пунктом 5 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. (ч. 3 ст. 163 ЦПК України).
Проте, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України, заявником ОСОБА_2 не зазначено її та боржника реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності, або номер серію паспорта її та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, а також не зазначено про те, що заявнику зазначені дані невідомі.
Також, заявником ОСОБА_2, в порушення вимог п.4. ч.2 ст.163 ЦПК України, не зазначено обставин, на яких ґрунтуються вимоги її заяви про видачу судового наказу.
Крім того, заявником ОСОБА_2 у порушення вимог п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України не зазначено переліку доказів, якими вона обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, зокрема, переліку доказів, які обґрунтовують її ствердження у заяві про видачу судового наказу про такі обставини: що вона зверталася до боржника, але не досягла домовленості з останнім про порядок та способи утримання дитини, що боржник працює та має заробіток.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч.2 ст.167 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу .
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст.165 ЦПК України).
З огляду на вище викладене судом встановлено, що заява ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 подана з порушеннями вимог ст.163 ЦПК України.
Таким чином, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст.163, 165, 260 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до вимог ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підписана суддею 04.01.2019 року.
Суддя: