Іменем України
16 лютого 2010 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.,
суддів: Михайловського В.І. та Фоміна Ю.В.,
з участю прокурора Хоменка А.В.,
адвоката ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 2 лютого 2010 року, якою на підставі ст. ст. 148, 150, 156, 154-1, 165-1, 165-2 КПК України щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжина, Чернігівської області, -
відмовлено слідчому СВ ПМ ДПА в Житомирській області в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано щодо ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді грошової застави у сумі 25000 гривень та його звільнено з-під варти після внесення грошової застави з винесенням з цього приводу окремого процесуального документа, -
В постанові суду зазначено, що 22 січня 2010 року до Богунського районного суду м. Житомира надійшло подання про обрання запобіжного заходу, в якому було вказано, що 18.01.2010 року СВ ПМ ДПА в Житомирській області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 2, 212 ч. 3 КК України.
При цьому зазначено, що досудовим слідством по даній кримінальній справі встановлено, що в період 2008-2009 років, на території міста Києва була створена та діяла організована група осіб, метою якої було сприяння підприємствам, фактичним платникам податку на додану вартість, в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету. До складу організованої злочинної групи постійно входили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші, які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення вищевказаних злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення спільного плану, відомого всім учасникам групи.
Внаслідок проведення вищезгаданими особами, протягом 2008-2009 років вказаних операцій, для підприємств, фактичних платників ПДВ до бюджету, було незаконно сформовано кредит з податку на додану вартість в сумі понад 1,6 млн. грн.
19.01.2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України. Проведеним цього ж дня медичним освідуванням затриманого встановлено, що останній може утримуватись в умовах ІТТ та СІЗО.
22.01.2010 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення за ст. ст. 28 ч. 2, 212 ч. 3 КК України.
22.01.2010 року постановою Богунського районного суду м. Житомира затримання ОСОБА_2 було продовжено до 10 діб, тобто до 29.01.2010 року, а 29.01.2010 року за його клопотанням ще на 5 діб, тобто до 02.02.2010 року.
Вина ОСОБА_2 в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, як зазначено в поданні, підтверджується рядом зібраних по справі доказів.
Враховуючи вищевикладені факти та приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 при проведенні слідчих дій приховує достовірні відомі йому обставини вчинення злочину, що свідчить про бажання останнього ухилитись від кримінальної відповідальності, вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, в результаті його злочинних дій державі завдано збитків на суму понад 1,6 млн. грн., які не відшкодовано, органом досудового слідства сплановано ряд слідчих дій, проведення яких не можливо на даний час з об'єктивних причин, слідчий вважав, що перебуваючи на волі, обвинувачений може зашкодити встановленню істини по справі, здійснюватиме тиск на свідків і впливатиме на хід досудового слідства, таким чином продовжуватиме злочинну діяльність, а також може переховуватись від органів досудового слідства та суду, про що свідчать наявні в матеріалах кримінальної справи докази. У зв'язку з цим слідчий повторно просив обрати щодо обвинуваченого міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Крім того, слідчий звертав увагу на те, що ОСОБА_2 являється одним із організаторів злочинної діяльності.
Дослідивши зміст подання та надані для огляду матеріали справи в п'яти томах, та заслухавши думку прокурора, який підтримав подання та звертав увагу на те, що обвинувачений схильний до вчинення подібних злочинів, а грошова застава повинна бути не меншою розміру цивільного позову, а також обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення подання, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про обрання міри запобіжного заходу або про продовження строків тримання особи під вартою судом враховується, крім тяжкості, вчиненого обвинуваченим діяння ще й наявності достатніх підстав вважати, що він буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, а також вік особи, її стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Так, дані про особу обвинуваченого істотно впливають на обрання запобіжного заходу. Як вбачається з матеріалів справи, минула діяльність ОСОБА_2, його соціальні зв'язки та схильності, а також спосіб життя не дають достатніх підстав вважати, що він буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Відповідних доказів слідством суду надано не було. Доводи слідчого про можливість переховування та перешкоджанню слідству, тиску на свідків, а також про продовження злочинної діяльності, містять ймовірний характер та ґрунтуються фактично на нічим не підтверджених припущеннях.
Лист заступника начальника ОУ ДПА у Житомирській області від 02.02.2010 року № 97/вн/26-34 щодо існування згаданої слідчим вище оперативної інформації, також нічим не підтверджений. На момент розгляду подання суду така інформація надана не була, хоча вона суттєво впливає на результат розгляду питання про обрання міри запобіжного заходу. Вищенаведене свідчить про надуманий характер цієї інформації, а тому такий лист судом до уваги не приймається.
Обвинувачений має постійне місце проживання. Характеризується позитивно. До кримінальної відповідальності не притягувався. Має ряд серйозних захворювань. Являється ліквідатором аварії на ЧАЕС. Має на утримані членів сім'ї. Питання щодо сприяння органу слідства у встановленні істини по справі не можна ставити в залежність до обрання запобіжного заходу, оскільки це є правом обвинуваченого, закріпленим законодавчо.
Вирішувати питання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи лише з санкції статті за якою обвинувачується особа недопустимо. Разом з тим тяжкість діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , все ж таки повинна враховуватися при обранні виду запобіжного заходу в розрізі забезпечення достатніх стримуючих факторів, спрямованих на належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обов'язковою умовою взяття особи під варту є обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного або обвинуваченого. З урахуванням наданих доказів, такої впевненості не виникає, що дає підстави для обрання інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
При відмові у взятті під варту, суд вправі обрати інший запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 149 КПК України. При цьому суд вільний у виборі виду запобіжного заходу, але має обрати такий, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Відмова суду у взятті під варту не перешкоджає слідчому повторно звернутися до суду з відповідним поданням за умови одержання нових даних, що свідчать на користь застосування саме цього запобіжного заходу.
Вивчивши матеріали кримінальної справи та заслухавши пояснення обвинуваченого відібравши пояснення у особи, у провадженні якої перебуває справа, заслухавши думку прокурора, який підтримав подання слідчого та захисника, який заперечував проти його задоволення, суд приходить до висновку про недоцільність застосування щодо обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, як крайньої міри запобіжного заходу, оскільки на думку суду більш м'які заходи стримування можуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Тому, у задоволенні поданні слід відмовлено. Одночасно суд вбачав підстави для обрання щодо ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої на думку суду повинен становити 25000 гривень, що забезпечуватиме реальне виконання ним процесуальних обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором. Дана сума на депозитний рахунок суду не внесена, у зв'язку з чим обвинувачений підлягає звільненню з-під варти лише після внесення грошей, про що буде винесено окремий процесуальний документ, в якому, в тому числі, заставодавцю роз'ясняться його права та обов'язки, які випливають за змісту ч. 1 ст. 148 та ст. 154-1 КПК України.
Обираючи щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави та визначаючи її розмір, суд враховує міркування, викладені у постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та попереднього слідства». Дана постанова орієнтує суди, з урахуванням, в тому числі Європейського законодавства, більш широко використовувати заставу в якості запобіжного заходу по ненасильницьких злочинах. Що ж до розміру застави, то суд, у відповідності до ч. 2 ст. 154-1 КПК України, визначає її розмір за власним переконанням, але не менше визначеного чинним законодавством. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами. В матеріалах кримінальної справи такий позов відсутній.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати постанову та направити подання на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які заперечували проти апеляції, пояснення слідчого ОСОБА_8. про те, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може перешкодити встановленню істини по справі та продовжувати займатися злочинною діяльністю, обговоривши викладені в апеляції доводи, перевіривши матеріали справи та кримінальної справи, яка була надана старшим слідчим, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про відмову органу досудового слідства в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченого ОСОБА_2, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст. ст. 148, 150, 154-1 КПК України та недостатньо врахував фактичні обставини справи.
Зокрема, судом першої інстанції фактично не враховано тяжкості, специфіки та складності злочину, у вчиненні якого, у складі злочинного угрупування, обвинувачується ОСОБА_2, того, що троє його співучасників оголошено в розшук, його ролі у вчиненні вказаного злочину, як вказано в поданні, він є організатором злочинного угрупування, розміру встановлених досудовим слідством збитків - понад 1,6 млн. гривень, які не відшкодовано. Судом першої інстанції також не було враховано тих обставин, що досудовим слідством ще остаточно не встановлені всі обставини вчинення тяжкого злочину, а тому по справі необхідно провести великий обсяг слідчо-оперативних заходів . Обвинувачений ОСОБА_2 не дає показань по кримінальній справі, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України.
Вирішуючи питання про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 25000 гривень, суд зазначені обставини залишив поза увагою та безпідставно послався на відсутність у справі цивільного позову.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення можливого розміру застави за власним переконанням у вище вказаному розмірі, оскільки попередній розмір заподіяних збитків фактично визначений у постанові про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого та складає понад 1,6 млн. гривень.
Апелянтом зазначено, що обвинувачений ОСОБА_2 виконував не другорядні функції, а фактично являвся організатором злочинної групи, вчиняв злочини протягом тривалого часу, що вказує на його стійку антисоціальну спрямованість, за результатами досудового слідства до обвинуваченого ОСОБА_2 буде заявлено цивільний позов, який на даний час не заявлявся, оскільки не відпрацьовано всі підприємства, які незаконно формували податковий кредит за сприянням останнього, а тому відповідно не встановлено остаточної суми завданих державі збитків. Лише відпрацюванням декількох таких підприємств вже на даний час слідством встановлено розмір завданих злочинними діями ОСОБА_2 державі збитків, який складає 1,6 млн. гривень. По спричиненню саме такої суми збитків останньому пред'явлено обвинувачення, а тому грошова застава в розмірі 25000 гривень не відповідає розміру майбутнього цивільного позову і є несуттєвою по відношенню до суми встановлених збитків.
Тому апеляційний суд вважає, що є передчасним та непереконливим твердження суду щодо необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_2 саме такого запобіжного заходу як застава у розмірі 25000 гривень.
Таким чином, суд першої інстанції не прийняв до уваги наявність певної специфіки та складності у розслідуванні вказаної кримінальної справи, фактичних обставин та тяжкості пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
У резолютивній частині постанові суд допустив суперечність щодо розміру застави - (25000 та 30000гривень).
За наведених обставин постанову суду, яка не відповідає вимогам кримінально - процесуального закону, неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а подання направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 165 - 2 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 2 лютого 2010 року про відмову в задоволенні подання старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 скасувати, а подання органу досудового слідства направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді :