Справа № 2а/2545-07
6-а/152/11/18
іменем України
27 грудня 2018 року м. Шаргород
Справа №2а/2545-07
Провадження №6-а/152/11/18
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
представника УСЗН
Шаргородської РДА - Чіпак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 про заміну сторони,
встановив:
06.12.2018 року ОСОБА_2 звернулася до Шаргородського районного суду із заявою про заміну сторони у справі №2а/2545-07 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Шаргородської РДА про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги ветерану війни - інваліду І групи з її батька ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_4
Мотивуючи заяву, ОСОБА_2 зазначила, що є донькою ОСОБА_3, який помер, а вона прийняла спадщину після смерті батька.
21.11.2018 року Державна казначейська служба України повідомила її про те, що надійшли кошти для безспірного списання коштів Держбюджету на користь батька відповідно до постанов Шаргородського районного суду від 14.06.2007 року по справі 2а/2545-07 на суму 8671,90 грн. та від 05.03.2012 року у справі №230/1096/2012 на суму 3756,67 грн.
Оскільки вона є правонаступником після смерті батька, то 23.11.2018 року звернулася до ДКС України з усною заявою щодо перерахування зазначених коштів на її банківський рахунок, проте, їй повідомлено про необхідність звернення до суду з приводу заміни сторони у справі.
В судове засідання заявник ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялася належним чином (а.с.42, 48).
11.12.2018 року від заявника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності (а.с.44).
Враховуючи, що заявник належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не прибула в судове засідання, але подала заяву про розгляд справи у її відсутності, а також враховуючи думку представника УСЗН Шаргородської РДА, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності заявника, оскільки перешкод для розгляду справи судом не встановлено, що відповідає вимогам ч.2 ст.379 КАС України.
Представник УСЗН Шаргородської РДА Чіпак Н.М. в судовому засіданні 17.12.2018 року заперечувала щодо задоволення заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у справі, зсилаючись на те, що спірна сума не входить до складу спадщини, відповідно до приписів ст.17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також, на день відкриття спадщини разом із ОСОБА_3 ніхто не проживав, в тому числі і донька ОСОБА_2, тому вона не може отримати вказані виплати, які належали покійному ОСОБА_3, відповідно до приписів ст.17-1 цього ж Закону.
В судове засідання, призначене на 27.12.2018 року, представник УСЗН Шаргородської РДА Чіпак Н.М. не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с.49).
Враховуючи, що сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено в силу вимог ч.2 ст.379 КАС України, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без участі сторін і без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у справі, перевіривши матеріали справи за заявою, вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що 14.06.2007 року Шаргородським районним судом Вінницької області винесено постанову у справі за №2а/2545-07 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці і соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації про утримання недоплаченої разової щорічної допомоги інваліду війни І групи, якою позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_3 з УПСЗН Шаргородської РДА недоплачену разову щорічну грошову допомогу інваліду війни І групи за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 8671,90 грн. (а.с.12-13, 32-34).
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачу 18.05.2016 року та 04.12.2017 року надсилалася копія судового рішення, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що стягувач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.29).
Заявник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.115) та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 25.06.2018 року за №00020435204 (а.с.116).
ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи №883/2017 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.58-143).
Також, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв син ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи №883/2017 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.58-143).
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали договір про поділ спадщини 25.06.2018 року (а.с.100-101).
До складу спадщини за договором про поділ спадщини недоплачена разова щорічна грошова допомога ОСОБА_3, як інваліду війни І групи за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 8671,90 грн. не включена, свідоцтва про право на спадщину на означену суму не видано ні заявнику ОСОБА_2, ні іншому спадкоємцю за законом - ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи №883/2017 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.58-143).
Крім того, з матеріалів спадкової справи №883/2017 до майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що останній, крім дітей ОСОБА_2, ОСОБА_5, має ще дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які спадщини після смерті батька не прийняли та на неї не претендують (а.с.61, 68).
З повідомлення Державної казначейської служби України від 06.03.2018 року №513/1601-3958, що адресоване батьку заявника - ОСОБА_3, вбачається, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», перебувають передані управлінням ДВС ГТУЮ у Вінницькій області до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області виконавчі документи за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області про стягнення коштів на його користь по справі №2-а/2545-07 (а.с.30-31).
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Разом з тим, відповідно до приписів ч.7 ст.17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.
Аналіз наведених норм матеріального права та приписів спеціального Закону, яким врегульовується спір, дає можливість дійти висновку про те, що право ОСОБА_3 на отримання разової щорічної грошової допомоги інваліду війни І групи за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 8671,90 грн. не входить до складу спадщини, так як нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, відповідно до приписів ст.1219 ЦК України, тому означена сума може бути виплачена його дітям або родичам, що проживали разом з ним.
З наведених підстав суд не приймає до уваги ствердження представника УСЗН Шаргородської РДА про те, що ОСОБА_2 не має права на отримання вказаної виплати, належної її батькові, так як не проживала з ним на час смерті, оскільки вказане ствердження спростовується приписами ч.7 ст.17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка не вимагає, щоб батьки, чоловік (дружина), діти особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, проживали разом з цією особою. Вимога щодо проживання разом з особою, якій передбачена виплата разової грошової допомоги стосується інших родичів.
Таким чином, заявник ОСОБА_2, як донька ОСОБА_3, має право на виплату їй не одержаної батьком у зв'язку зі смертю разової щорічної допомоги, що стягнута судовим рішенням.
Крім того, що стосується правонаступництва, то суд виходить з наступного.
Статтею 55 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Вказана норма узгоджується із нормою ст.52 діючого КАСУ.
Згідно із ч.1 ст.264 КАСУ, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Вказана норма узгоджується із нормою ст.379 діючого КАСУ, частиною 4 якої також передбачено порядок заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч.ч.1, 2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Частиною 5 статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У контексті наведених положень ЗУ «Про виконавче провадження» слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж ЗУ «Про виконавче провадження» не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону ЗУ «Про виконавче провадження» ).
Саме такий правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 року у справі №2а/0612/649/11.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Такий правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 року у справі №2а/0612/649/11.
Проаналізувавши докази та законодавство, суд приходить до переконання про те, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
В силу вимог ч.3 ст.379 КАС України, за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження суд виносить ухвалу, яка підлягає оскарженню.
Керуючись ст.ст.52, 248, ч.4 ст.250, ст.379 КАС України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_2 про заміну сторони - задовольнити.
Замінити сторону у справі №2а/2545-07 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці і соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації про утримання недоплаченої разової щорічної допомоги інваліду війни І групи: ОСОБА_3 замінити на його правонаступника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, паспорт громадянина України: НОМЕР_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя: