08 січня 2019 року м. Київ Справа № 320/5414/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДепартаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у відмові видати позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; зобов'язання відповідача повторно розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо визнання за позивачем статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона як особа, якій встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/5414/18, прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.11.2018 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні, призначеному на 29.11.2018, розгляд справи було відкладено у зв'язку з першою неявкою позивача у судове засідання без поважних причин (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2018).
У наступне судове засідання, призначене на 08.01.2019, позивач та представник відповідача не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення учасникам справи рекомендованих поштових відправлень (а.с. 37, 38).
Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (а.с. 39).
У свою чергу причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду не надходило. Крім того правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.
В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1
30.08.1993 Київською обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 (а.с. 13).
14.06.2018 ОСОБА_1 встановлено інвалідність третьої групи, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1042288 (а.с. 15).
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 23.05.2018 № 9410, за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованої в ЦМЕК 25.04.2018 документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 встановлено основний діагноз - захворювання шийки матки. Згідно експертного висновку захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 14).
У подальшому Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації направлено подання для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яке надійшло до відповідача 19.07.2018.
Листом від 20.08.2018 № 2119/02-49 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відмовив ОСОБА_1 у віднесенні її до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі їй посвідчення встановленого зразка з посиланням на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та виключено зону посиленого радіоекологічного контролю з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Не погоджуючись з діями відповідача, що виявились у відмові видати їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Згідно з пунктом 2 абзацу першого статті 9 вказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
В силу пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 796-XII держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 796-XII причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Пункти 1, 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначають наступні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, чинного на момент отримання відповідачем подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
Пунктом 10 цього ж Порядку встановлено, що видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (пункт 4 статті 65 Закону № 796-XII).
При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні (пункт 2 статті 65 Закону № 796-XII).
У свою чергу відповідно до положень підпункту 5.31 пункту 5 Положення про департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 22.02.2018 № 98 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), організація та координація роботи, пов'язаної із визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", належить до компетенції Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що питання з визначення за особою статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи із видачею посвідчення встановленого зразка на час виникнення спірних правовідносин було віднесено до компетенції структурного підрозділу Київської обласної державної адміністрації - Департаменту соціального захисту населення.
При цьому на момент на момент отримання відповідачем подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, обов'язковими умовами, за наявності яких у особи з'являється право на отримання такого посвідчення, є: 1) наявність у такої особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (зокрема, проживання (роботи) в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року); 2) довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Пунктом 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як вже зазначалось судом вище, в якості підстави для відмови позивачу у віднесенні її до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі їй посвідчення встановленого зразка відповідач у своєму рішенні (листі) від 20.08.2018 № 2119/02-49 посилається на виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Наведені вище обставини, на думку відповідача, виключають можливість встановлення позивачу статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі їй відповідного посвідчення.
Вказані доводи не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, на підставі якого із Закону № 791а-XII виключено абзац п'ятий частини другої статті 2, який визначав ознаки зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того Законом № 76-VIII виключено статтю 2 Закону № 796-XII, яка визначала категорії зон радіоактивно забруднених територій, в тому числі зону посиленого радіоекологічного контролю.
У свою чергу положення статей 11-14 Закону № 796-XII з набуттям чинності Законом № 76-VIII змін не зазнали.
Суд звертає увагу відповідача на те, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, не тягне за собою позбавлення позивача статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання (постійної праці) позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років.
Статтею 122 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
За таких обставин отриманий позивачем до 01.01.2015 статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за нею довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не впливають на її право на отримання посвідчення категорії 1 за наслідками встановлення причинного зв'язку хвороби з Чорнобильською катастрофою.
Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 в адміністративній справі № 697/121/17.
Жодних інших обставин і підстав для відмови позивачу у видачі відповідного посвідчення відповідачем у вказаному вище листі не наведено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у відмові видати позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В силу положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Цією ж статтею передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Разом з тим за наявності у позивача посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а також довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідача був лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про визнання за позивачем статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати їй посвідчення встановленого зразка.
Суд констатує, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії, відступити від яких він не мав права, однак незаконно відмовився їх вчиняти, чим порушив конституційні права людини і громадянина, не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, розцінює неподання відповідачем відзиву на позовну заяву без поважних причин як визнання ним позову у повному обсязі.
За таких обставин суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визнати за ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати їй посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.
Враховуючи, що за результатами розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку, що достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача визнати за позивачем статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати їй посвідчення встановленого зразка, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо визнання за ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати за результатами цього розгляду відповідне посвідчення задоволенню не підлягають.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 704,80 грн (одна позовна вимога немайнового характеру), підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, що виявились у відмові видати ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
3.Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визнати за ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 03193459, місцезнаходження: площа Лесі Українки, буд. 1, м. Київ, 01196) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.