Справа № 1540/3414/18
27 грудня 2018 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,
за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеського обласного військового комісаріату (65014, м. Одеса, вул. Пироговська, 6), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с. 5-10) до Одеського обласного військового комісаріату (далі ООВК), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ООВК при визначені відповідної посади для перерахунку пенсії начальника 13 командного пункту (авіації оперативного командування) ОСОБА_1 та прирівняти її для перерахунку пенсії до посади командира бригади;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо заниження йому розміру пенсії за вислугу років при здійсненні перерахунку пенсії з 89% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення;
- зобов'язати ООВК надати до ГУ ПФУ "Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку визначеному КМ України" відносно нього за відповідною посадою шляхом встановлення йому посадового окладу командира бригади за 39 тарифним розрядом, відповідно розрахувати співвідношення окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років за нормами чинними на 01.03.2018року;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити йому розрахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 89% з урахуванням довідки про розмір його грошового забезпечення, виданої ООВК.
Також позивач просив звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 01.11.2006 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2263-XII від 09.02.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України №2263-XII). До 01.03.2018 року його пенсію було розраховано у розмірі 89% грошового забезпечення, проте після перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України№ 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова КМУ №103) розмір пенсії позивача становить 70% грошового забезпечення. 02.04.2018 року позивач звернувся із заявою до ООВК, в якій просив привести розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії у відповідність до норм діючого законодавства шляхом встановлення посадового окладу за 39 тарифним розрядом, проте листом ООВК №2620 від 10.04.2018 року позивачу було відмовлено, оскільки він займав посаду начальника 13 командного пункту управління армійської авіації, тому згідно додатку 23 до наказу Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 року, цій посаді відповідає 32 тарифний розряд.
Не погоджуючись з позицією ООВК, позивач зазначає, що на дату звільнення із військової служби (31.10.2006 року) його посадовий оклад складав 200 грн, що дорівнювало на той час посадовому окладу командира бригади. Згідно з додатком 6 до наказу Міністерства оборони України №707 від 30.12.2007року, у 2008 році існуючий оклад 200,00 грн. був встановлений на рівні 1200,00 грн., що також згідно даного наказу відповідало максимальному розміру посадового окладу командира бригади. На підставі вищевказаної постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 року йому з 2008 року було розраховано пенсію з урахуванням максимального розміру посадового окладу командира бригади 1200,00 грн. по посаді начальника 13 командного пункту (авіації оперативного командування). Відповідно до додатку 2 до Постанови 704 командирам бригади, командирам об'єднаного загону, начальникам прикордонного загону встановлено тарифні розряди 35-39. На думку позивача, для перерахунку його пенсії повинен застосовуватись посадовий оклад за відповідною посадою командира бригади виходячи із максимального 39 тарифного розряду.
Крім того, 17.05.2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок розміру пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 89% грошового забезпечення у зв'язку із заниженням її розміру до 70% грошового забезпечення. Листом ГУ ПФУ №1370/3-11 від 31.05.2018 року йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії виходячи із розміру 89% грошового забезпечення при цьому посилаючись на те, що згідно із статтею 13 Закону України №2263-XII максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, тому перерахунок пенсії проведено відповідно за нормами Закону, чинного станом на 01.03.2018 року. Не погоджуючись із зазначеним висновком ГУ ПФУ, позивач вважає, що йому було протиправно зменшено розмір ставки грошового забезпечення з 89 % до 70 %.
Ухвалою суду від 16.07.2018 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків (а. с. 29-31)
Ухвалою суду від 06.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а. с. 2-4).
Ухвалою від 24.09.2018 року вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та витребувані докази - зобов'язано ООВК надати відомості щодо місця командного пункту і бригади армійської авіації в штатній структурі управління авіації оперативного командування на час звільнення позивача, функціональне призначення вказаних підрозділів, функціональні обов'язки начальника командного пункту і начальника (командира) бригади армійської авіації з відповідними належним чином завіреними копіями документів (а.с.102-104).
Ухвалою суду від 17.10.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача витребувано з Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відомості щодо місця командного пункту і бригади армійської авіації в штатній структурі управління авіації оперативного командування на час звільнення позивача, функціональне призначення вказаних підрозділів, функціональні обов'язки начальника командного пункту і начальника (командира) бригади армійської авіації з відповідними належним чином завіреними копіями документів (а.с.139-140,142).
Ухвалою суду від 20.11.2018 року продовжений строк підготовчого провадження строком на 30 днів.
Ухвалою суду від 20.11.2018 року, занесеною до протоколу підготовчого засідання, витребувано з Одеського територіального архівного відділу Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України відомості щодо місця командного пункту і бригади армійської авіації в штатній структурі управління авіації оперативного командування на час звільнення позивача, функціональне призначення вказаних підрозділів, функціональні обов'язки начальника командного пункту і начальника (командира) бригади армійської авіації з відповідними належним чином завіреними копіями документів. Підготовче засідання призначено на 12.12.2018 року (а.с.175-177).
Ухвалою суду від 12.12. 2018 року долучені до матеріалів справи:
- заява позивача від 06.12.2018 року, до якої наданий ліквідаційний акт 13-го командного пункту, та в якій позивач зазначив, що відсутні підтверджуючі документи відповідності посад командира командного пункту та командира бригади, у зв'язку з чим даний факт встановити неможливо (заперечити теж).
Лист Одеського територіального архівного відділу Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 30.11.2018 року, яким повідомлено про передачу витребуваних документів на зберігання в Галузевий Державний архів Міністерства оборони України (а.с.203).
У підготовчому засіданні 12.12.2018 року позивач вважав недоцільним витребувати докази з Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України, вважаючи, що посади командира бригади та командира командного пункту є аналогічними, з підстав однакових посадових окладів, з яких нараховувалась пенсія. Доказів, що посади є аналогічними не має. Вважав, що всі докази для розгляду справи наявні. Наполягав на закритті підготовчого провадження та призначення справі до розгляду, оскільки всі докази надані. Позивачу роз'яснені наслідки закриття підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 12.12.2018 року підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 27.12.2018 року (а.с.190-210).
Представник ГУ ПФУ надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с.66-67), просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що перерахунок пенсії позивача на виконання Постанови №103 проведено з урахуванням основного розміру грошового забезпечення позивача на підставі наданої довідки та у розмірі 70%, оскільки 01.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» (далі Закон України №1166-VII), яким було внесено зміни до ст.13 Закону України №2262-ХІІ. Крім того, до 01.01.2016 року позивач отримував пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував особисто на момент звільнення з військової служби. Однак у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок - станом на 01.01.2016 року.
Представник ГУ ПФУ вказує, що в даному випадку зменшенням максимального розміру пенсії з 89% до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції. Вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії, так само не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України №5-рп/2005від 22.09.2005 року. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», також, констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Представник ГУ ПФУ також зазначив, що перерахунок пенсії проводиться на підставі комплексного застосування норм Закону України №2262-ХІІ, в тому числі й тих змін, що вносяться до нього іншими актами законодавства. Тобто в даному випадку, внесенням змін до ст. 13 Закону України №2262-ХІІ та зменшенням максимального розміру пенсії з 89% до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване та ніяким чином не звужено. Після проведення перерахунку розмір пенсії позивача не зменшився, а, навпаки, збільшився. Таким чином, на думку представника відповідача, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій ГУ ПФУ відсутні.
Представник ООВК надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с.79-84, 119), в якому зазначив, що після надходження до ООВК з ГУ ПФУ відповідного списку осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, в якому перебували відомості стосовно ОСОБА_1 , відповідачем було підготовлено довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії. При цьому, у довідці було зазначено: посадовий оклад 6200,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, відсоткова надбавка за вислугу років 3805,00 грн Згідно п. 1 постанови № 103 перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням розміру окладу за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, таким чином для визначення відповідного розміру посадового окладу, які повинно бути зазначено у довідці про розмір грошового забезпечення, слід застосовувати розмір посадового окладу за відповідною або аналогічною посадою яку особа займала на дату звільнення із служби. На час звільнення з військової служби позивач обіймав посаду начальника 13 командного пункту Південного оперативного командування. Застосувати розміри тарифних розрядів за основними типовими посадами, які зазначені у схемах та тарифній сітці, що затверджені постановою КМУ від 30.08.2017 року №704 у даному випадку неможливо, оскільки посада, яку займав позивач відсутня у затверджених цією постановою схемах та тарифній сітці.
Наказом Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» № 90 від 01.03.2018 року (далі Наказ МОУ №90), визначено співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 23, 24 до цього наказу. Так, згідно п. 29 додатку 23 до наказу МОУ №90, 32 тарифний розряд за посадами осіб офіцерського складу, що встановлюються з 01.03.2018 року відповідає розміру посадових окладів 1200 - 1249, встановлених (обчислених) на підставі постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 року. Оскільки посадовий оклад ОСОБА_1 до 01.03.2018 року складав 1200 грн, визначення ООВК 32 тарифного розряду є відповідним та вчинене у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Крім того, представник ООВК не погоджується з доводами позивача щодо відповідності посади начальника 13 командного пункту авіації Південного оперативного командування до посади командира бригади, оскільки відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена. При цьому законодавець чітко визначає перелік класифікаційних характеристик, які повинні бути враховані при визначенні відповідності посади, разом з тим можливості визначення відповідності посади виходячи тільки з наявності одної з визначених класифікаційних характеристик не передбачено. Представник ООВК вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо покладення на ООВК обов'язку з складання та направлення довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій із зазначенням відсоткового розміру пенсії 89% грошового забезпечення з 01.01.2018 року не підлягає задоволенню, оскільки затверджена форма довідки не передбачає наявності відомостей щодо відсоткового розміру пенсії, зокрема у розмірі 89% грошового забезпечення.
Позивач надав до суду відповідь на відзив ГУ ПФУ (а.с.70-72), в якій додатково зазначив, що відповідач підтверджує той факт, що згідно п.1 Постанови №105 він провів перерахунок уже обчисленої в 2006 року пенсії, разом з тим звертає увагу, що розмір пенсії з 89% до 70% зменшено у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців. В жодному законодавчому документі не визначено, що при перерахунку пенсій призначених і обчислених відповідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії необхідно зменшити до діючих показників на день перерахунку. Крім того, позивач не погоджується з твердження відповідача стосовно того, що і в первісній редакції ст. 13 Закону України №2263-XII закладено норму обмеження пенсії, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на звуженні обсягу існуючого права позивача. ОСОБА_1 вказує на необґрунтоване посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справі №822/524/18, оскільки у вказаній справі йде річ про зміну виду пенсійного забезпечення (переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця), а його пенсія обчислюються згідно іншої законодавчої бази. Стаття 13 Закону України №2263-XII в редакції Закону України№1166-VII відноситься тільки до призначеної вперше пенсії.
Позивач надав до суду також відповідь на відзив ООВК (а.с.97-100), в якій додатково зазначив, що представник ООВК у відзиві робить пояснення і розрахунки відносно посади заступника начальника 13 командного пункту авіації Південного оперативного командування, тоді як на момент звільнення він займав посаду начальника 13 командного пункту авіації Південного оперативного командування. ОСОБА_1 не піддає сумнів законність Наказу МОУ №90 від 01.03.2018 року, проте вважає що встановлений посадовий оклад для перерахунку пенсії, не відповідає відповідній або аналогічній посаді, перебачений Порядком №45, який на його думку має більшу юридичну силу. На думку позивача, для визначення посадового окладу відповідачу потрібно було визначити посаду (аналогічну або відповідну), а вже потім розмір посадового окладу даної посади. Не погоджуючись із твердженнями представника ООВК що за кваліфікаційними характеристиками посада начальника 13 командного пункту авіації Південного оперативного командування не є відповідною посаді командира бригади, позивач вказує, що за посадовим окладом, функціональністю, організаційним рівнем підрозділу командний пункт авіації оперативного командування є як мінімум не нижчим за бригаду армійської авіації. Разом з тим, 32 тарифний розряд відповідає посадовому окладу старшого штурмана бригади, проте на думку позивача посада старшого штурмана бригади не є відповідною посаді начальника командного пункту авіації оперативного командування за жодною із кваліфікаційних характеристик. Відповідно, встановивши посадовий оклад позивача у розмірі 6200, 00 грн., що відповідає посадовому окладу старшого штурмана бригади, був занижений його професійний рівень, чим порушено ст. 22 Конституції України.
У судовому засіданні при розгляді справи по суті позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові, у відповіді на відзив, наполягав на розгляді справи по суті на підставі наявних доказів.
Представник ГУ ПФУ надав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника ГУ ПФУ (а.с.167), зазначивши, що поданий відзив на позов він підтримує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник ООВК до судового засідання не з'явився, причини не явки суду не повідомив, був повідомлений судом про час та день слухання справи належним чином та своєчасно.
Вислухавши позивача, дослідивши надані докази учасниками справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 ,а.с. 40), з 01.11.2006 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2263-XII.
Згідно з розрахунком на пенсію за вислугу періодів служби (а.с. 40), ОСОБА_1 була призначена пенсія у розмірі 89% від суми грошового забезпечення на момент звільнення. При цьому до складових грошового забезпечення був включений, зокрема, посадовий оклад 200,00 грн.
З 01.10.2017 року пенсія позивача була перерахована на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» із розрахунку 89% від суми грошового забезпечення. Розмір грошового забезпечення склав 3405,00 грн., з яких посадовий оклад 1200,00 грн. (а.с. 42).
Відповідно до довідки №ЮО109074 від 21.03.2018 року, розмір грошового забезпечення склав 11415,00 грн, з яких посадовий оклад 6200,00 грн, оклад за військовим званням підполковник 1410,00 грн, надбавка за вислугу років 3805,00 грн (а.с. 51).
З 01.04.2018 року пенсія позивача була перерахована відповідно до Постанови КМУ №103 із розрахунку 70% від суми грошового забезпечення. Розмір грошового забезпечення склав 11415,00 грн. (а.с. 45).
02.04.2018 року позивач звернувся із заявою до ООВК, в якій просив привести розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії у відповідність до норм діючого законодавства шляхом встановлення посадового окладу за 39 тарифним розрядом (а.с. 46).
Листом ООВК №2620 від 10.04.2018 року позивачу було відмовлено, оскільки він займав посаду начальника 13 командного пункту управління армійської авіації, тому згідно додатку 23 до наказу Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 року щодо співвідношення посадових окладів, цій посаді відповідає 32 тарифний розряд (а.с. 47)
17.05.2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок розміру пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 89% грошового забезпечення у зв'язку із заниженням її розміру до 70% грошового забезпечення (а.с. 48-49).
Листом ГУ ПФУ №1370/3-11 від 31.05.2018 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії виходячи із розміру 89% грошового забезпечення з посиланням на те, що згідно із статтею 13 Закону України №2263-XII максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, тому перерахунок пенсії проведено відповідно за нормами Закону, чинного станом на 01.03.2018 року (а.с. 50).
Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши та проаналізувавши надати сторонами заяви, матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України №2263-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2263-XII затверджений постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Постанова №45), відповідно до п.1 якого перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України №2263-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 2 Постанови №45 передбачено, що на підставі зазначеного рішення Кабінету Міністрів України зокрема Міноборони повідомляє у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів зокрема своїм головним управлінням в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
У відповідності до п. 3 Постанови №45, на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Згідно з п.5 Постанови№45, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, складовою розміру грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку його пенсії, окрім іншого, є посадовий оклад.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704) затверджена, крім іншого, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1. Крім того, пунктом 4 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Відповідно до Постанови №704 з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу ЗСУ наказом МОУ№90 встановлені: - тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до цього наказу; - співвідношення встановлених до 01 березня 2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 23, 24 до цього наказу.
Враховуючи відсутність посади позивача як типової у схемах, визначеними додатками 1-22 наказу МОУ№90, його тарифний розряд був визначений за схемами згідно додатків 23,24 наказу.
Розмір посадового окладу позивача до перерахунку пенсії відповідно до Постанови №103 складав 1200,00 грн.
Схема співвідношення встановлених до 01 березня 2018 року розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України наведена в додатку 24 до Наказу МОУ№90, згідно з яким посадовий оклад позивача в розмірі 1200,00 грн. відповідає 32 тарифному розряду за посадою. Відповідно до тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 1 до Постанови №704) 32 тарифному розряду за посадою відповідає тарифний коефіцієнт 3,52.
З урахуванням положень п.4 Постанови №704 посадовий оклад позивача, який підлягав врахуванню для перерахунку пенсії з 01.01.2018року, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. (1762,00грн.), на тарифний коефіцієнт 3,52 і складає 6202,24 грн (1762,00 х 2,52 = 6202,24). Згідно прим. 1 до додатку 1 Постанови №704, у разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для прирівняння посади начальника 13 командного пункту (авіації оперативного командування), яку він займав до виходу на пенсію, до посади командира бригади з посиланням на те, що при останньому перерахунку пенсії застосовувався тарифний розряд виходячи із розміру посадового окладу командира бригади, оскільки таки доводи не ґрунтуються на нормах законодавства - Постанови №704 та Наказу МОУ№90, які застосовані ООВК, та неправомірність їх застосування позивачем не доведена.
Твердження позивача, що останній перерахунок пенсії здійснювався по посадовому окладу командира бригади не спростовує правильність застосування ООВК наказу МОУ№90 від 01.03.2018 року, який прийнятий саме з зв'язку перерахуванням пенсій військовослужбовцям.
Позивачем не надано інших доказів (окрім однаковості посадового окладу при останньому перерахунку пенсії) в обґрунтування доводів, що при перерахунку йому пенсії повинно бути застосовано тарифний розряд по посаді командира бригади. Позивач зазначив, що на його думку однаковість посадового окладу при останньому перерахунку пенсії є достатнім для прирівнення посади начальника 13 командного пункту (авіації оперативного командування) посаді командира бригади. Позивач відмовився від сприяння судом витребування додаткових доказів аналогічності вказаних посад.
Судом встановлено, що посада, яку займав позивач на момент звільнення у відставку, відсутня у затверджених Постановою №704 схемах та тарифній сітці, відповідно ООВК було застосовано тарифний розряд виходячи із розміру посадового окладу позивача станом на момент останнього перерахунку пенсії. При цьому, як передбачено у п.5 Постанови №704, керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами.
Згідно п. 6 Порядку №45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Враховуючи викладене, за умови встановлення однакових розмірів посадових окладів для вказаних посад під час попереднього перерахунку пенсії, проте відсутності доказів відповідності вказаних посад за критеріями назви, функціональності та організаційного рівня підрозділу у структурі органу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ООВК при визначені відповідної посади для перерахунку пенсії начальника 13 командного пункту (авіації оперативного командування) ОСОБА_1 та прирівняння її для перерахунку пенсії до посади командира бригади задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, задоволенню також не підлягають позовні вимоги про зобов'язання ООВК надати до ГУ ПФУ "Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку визначеному КМ України" відносно позивача за відповідною посадою шляхом встановлення йому посадового окладу командира бригади за 39 тарифним розрядом.
У той же час суд вважає, що обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо заниження позивачу розміру пенсії за вислугу років при здійсненні перерахунку пенсії з 89% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення.
ОСОБА_1 пенсія за вислугу років у розмірі 89% грошового забезпечення призначена з 01.11.2006 року з підстав, на умовах та у розмірі встановлених ст.ст.12,13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України №2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до положень статті 63 Закону України №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»№3668-VI від 08.07.2011 року (далі Закон України №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України №1166-VII, який набрав чинності з 01.05.2014 року, до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ внесено зміни та відповідно цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70». Вказаними законами не змінені положення ст. 63 Закону №2262-ХІІ, якою встановлені підстави та порядок перерахунку пенсії військовослужбовцям.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційним Судом України у рішеннях №8-рп/99 від 06.07.1999 року,№5-рп/2002 від 20.03.2002 року та №8-рп/2005 від 11.10.2005 року сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні №5-рп/2002 від 20.03.2002 року Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 року Конституційний Суд України визначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
У Рішенні Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій службовців Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів держави, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, при перерахунку пенсії, звільненим в запас військовослужбовцям, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках до грошового забезпечення, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України №1166-VII зміни до ст. 13 Закону України №2262-ХІІ, щодо розміру відсотків грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, стосуються саме порядку призначення пенсій, звільненим в запас військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не на перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначання та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на перерахунок пенсії, оскільки у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, з огляду на те, що положення ст. 13 Закону України №2262-ХІІ не стосуються перерахунку пенсії, а стосуються виключно призначення пенсії вперше. При цьому, складові грошового забезпечення, зазначені у довідці про грошове забезпечення, виданій уповноваженим органом Міністерства оборони України, які безпосередньо стосуються перерахунку пенсії, позивачем не оскаржуються.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для зміни розміру пенсії з 89% до 70% сум грошового забезпечення при її перерахунку.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №569/2173/16-а, відповідно до яких при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року по справі №175/1665/17, який зазначив, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію , згідно якої право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. theUnitedKingdom № 44277/98).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, розглянувши справу на підставі наявних доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо заниження позивачу розміру пенсії за вислугу років при здійсненні перерахунку пенсії з 89% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення; зобов'язання ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 89% грошового забезпечення з урахуванням довідки про розмір його грошового забезпечення, виданої ООВК.
Відповідно до ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах стягнення за один місяць. Враховуючи вказані положення ст. 371 КАС України, а також предмету вказаного спору, який стосується перерахунку пенсії, яка виплачується позивачу, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Одеського обласного військового комісаріату (65014, м. Одеса, вул. Пироговська, 6, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо заниження розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 89% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 89% грошового забезпечення, з урахуванням довідки про розмір його грошового забезпечення, виданої Одеським обласним військовим комісаріатом 21.03.2018 року
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.