Справа № 420/5527/18
20 грудня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенка А.В.,
за участю секретаря - Філімоненко А.О.,
сторін:
позивач - ОСОБА_1,
представник відповідача - Біла Р.І. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнюючого адміністративного позову, просить суд:
- Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 79864 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири ) гривні 35 копійок.
В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що одноразова грошова допомога при звільненні не сплачена в день звільнення Позивачу, а виплата відбулась із затримкою на 213 робочих днів, а тому вважає, що відповідач повинен сплатити Позивачу середній заробіток у розмірі 79864 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири ) гривні 35 копійок за затримку вказаної виплати.
Ухвалою суду від 30.10.2018 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).
20.11.2018 року, від Відповідача надійшов відзив на позов та 18.12.2018 року відзив на уточнену позовну заяву. В обгрунтування зазначено, що у липні 2016 року після надходження коштів з Національної поліції України було переведено на особовий рахунок позивача суму одноразової грошової допомоги при звільненні 70949,55 грн., із утриманням податків.
Також зазначають, що ГУНП в Одеській області є бюджетною організацією. Фінансування проводиться з Державного бюджету через відповідні коди та класифікації. Таким чином розрахунок за вказаними заборгованостями знаходиться поза компетенцією ГУНП в Одеській області, а відноситься до компетенції Національної поліції України, а тому ГУНП в Одеській області, не може самостійно виплатити працівникові поліції одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби без надходження коштів з Національної поліції України, як основного розпорядника коштів Державного бюджету України.
Таким чином, Відповідач вважає, що вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку із позивачем при звільненні, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.
20.12.2018 року, у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в уточненній позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових відзивах на позов.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
З 23.08.1993 по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 14.12.2015 - в Національній поліції України, а саме в кримінальній поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.12.2015 року № 446 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції з 14.12.2015 року за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
При звільнені зі служби в поліції вислуга років на день звільнення склала: для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 21 рік 07 місяці 05 днів; у пільговому обчисленні для призначення пенсії - 27 років 11 місяців 11 днів.
Позивач вважає, що станом на 14.12.2015 року, мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені, проте вказана грошова допомога в розмірі 70 949,55 грн. була виплачена лише 13 липня 2016 року. При цьому період затримки виплати одноразової грошової допомоги склав 213 робочих днів.
Оцінюючи дії суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положенням ст. 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на заробітну плату не нижчу ніж визначено законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати «№95», ратифікованої Україною 30.06.1991 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчисленні в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли не має такого законодавства, угод чи рішення в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
За змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці», одноразова грошова допомога при звільненні є гарантійною виплатою, отже - додатковою заробітною платою та на неї поширюються гарантії, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та строки виплати одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні, яка є за своєю суттю вихідною допомогою при звільненні, не врегульовані спеціальним законодавством.
Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи те, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу ОВС та національної поліції України, зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, до даних правовідносин, необхідно застосовувати положення КЗпП України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільнені працівника виплата всіх сум. що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніші наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні суми, належної працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові від 27.04.2016 року, у справі № 6-113 цс 16, Верховний Суд України зазначив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпПІ України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.05.2018 року у справі №803/1212/16.
Таким чином відповідач порушив статтю 43 Конституції України, якою гарантовано право, на своєчасне одержання винагороди за працю в частині виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні у день звільнення або не пізніше наступного дня за вимогою. На цій підставі за несвоєчасну виплату належних до виплати грошових коштів, до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпГІ України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після здійснення повного розрахунку з працівником, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 розділу ІV цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Разом з тим, в зв'язку із специфікою роботи, яку виконував Позивач, пов'язаної із проходженням служби у Національній поліції, до спірних правовідносин застосовується спеціальне законодавство щодо нарахування середньоденного грошового забезпечення.
Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі-Порядок).
Відповідно до п. 1 Розділу І вказаного Порядку зазначено, що цей Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно п. 8 Розділу І Порядку, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць, розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Пунктом 11 Розділу І Порядку передбачено, шо грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п. 15 Розділу І Порядку, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Таким чином, суд вважає за необхідне розрахувати грошове забезпечення за грудень 2017 року та одноразову грошову допомогу при звільнені не у робочих днях, а у календарних.
Позивач вважає, що згідно архівної відомості № 124 з грудня 2013р. по грудень 2015р. від 02.05.2018року № 14/1-551, та архівної відомості № 1 за період з листопада 2015р. по грудень 2015р. Вих. № 1411-552 від 02.05.2018, ОСОБА_1 в жовтні 2015 року нарахована заробітна плата в розмірі 8114.94 гривні; в листопаді 2015 року в розмірі 8088,07 гривень.
Так, за його розрахунком, середньоденний заробіток за жовтень та листопад 2015 року складає 374.95 (триста сімдесят чотири) гривні, (дев'яносто п'ять) копійок за робочий день (жовтень місяць складає - 22 робочих дні, без вихідних, листопад місяць складає - 21 робочий день, без вихідних). Ця сума складається з загальної суми доходу, яка складає 16123, поділена на 43 робочих дні, за жовтень та листопад місяць 2015 року, тобто 16 123,01 / 43 = 374.95 гривень.
З моменту звільнення 14.12.2015 року до моменту виплати одноразової грошової допомоги, а саме до 13.07.2016 року період затримки складає 213 робочих днів.
Таким чином, на думку позивача, середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільнені, який підлягає стягненню становить 374.95 х 213 = 79864,35 гривень.
Суд не погоджується із зазначеним розрахунком виходячи з наступного.
Судом встановлено із архівної відомості № 124 (з грудня 2013р. по грудень 2015р.), яка видана 02.05.2018року № 14/1-551 та надана Позивачем до матеріалів справи, в жовтні 2015 року нарахована заробітна плата в розмірі 8114,94 гривні; в листопаді 2015 року в розмірі 4088,07 гривень.
Суд зазначає, що не приймає до уваги довідку про доходи Позивача № 1411-1130 від 13.11.2018 року, яка надана Відповідачем, оскільки вона надана за період листопад 2015 року та неповний робочий місяць грудень 2015 року. Крім того, дохід Позивача розрахований не у календарних днях, а у робочих, що не відповідає Порядку.
Таким чином, суд вираховує середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, згідно архівної відомості № 124, яка видана 02.05.2018 року № 14/1-551 за період з грудня 2013р. по грудень 2015 р.
Так, згідно архівної відомості № 124, середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за останні два місяці складає: жовтень 2015 року 8114,94 грн + листопад 2015 року 4088,07 грн. та дорівнює 12203,01 грн.
Таким чином, середньоденний заробіток складає: 12203,01 грн. / 61 календарний день = 200,05 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, одноразова грошова допомога при звільнені, нарахована та виплачена була 13.07.2016 року.
Отже, затримка по виплаті грошового забезпечення (заробітна плата) з 15.12.2015 року по 13.07.2016 року складає 211 календарних дня.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач повинен сплатити кошти, виходячи з одноденного грошового забезпечення 200,05 грн. протягом 211 календарних днів, відповідно сума заборгованості складає 42210,55 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, проте підлягають задоволенню в іншому розмірі.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що при відкритті провадження у справі, Позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 15.12.2015 року по 13.07.2016 року в розмірі 42210 (сорок дві тисячі двісті десять) гривень 55 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.12.2018 року.
Суддя Бутенко А.В.
.