Справа № 420/6723/18
27 грудня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов та закриття виконавчого провадження,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області , в якій позивач просив:
визнати неправомірною та скасувати частину 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 57880139 від 10.12.2018 р. - “стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн.”;
визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №57880139 від 10.12.2018 р з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у розмірі 14892,00 грн.;
зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області закінчити виконавче провадження № 57880139 як фактично виконане на підставі п. 9 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
Згідно п.п. ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
В порушення вимог п. 1 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивачем не зазначено власної електронної адреси або адреси електронної пошти, у зв'язку з чим позивачу слід зазначити власної електронної адреси або адреси електронної пошти.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до абзацу 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 2091/11/13-11 від 16.11.2011 року зазначено, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу та третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів повинен бути опис вкладення, з поштовим штемпелем, разом з розрахунковим документом.
З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч. 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.
Разом з тим, на підтвердження надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем надано розрахунковий документ, реєстр відправлених заказних листів та список згрупованих поштових відправлень. З зазначених документів неможливо ідентифікувати зміст поштового відправлення, а тому позивачу слід надати до суду докази з яких вбачається надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу у справі копії саме позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762,00 гривень.
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем, в порушення приписів ч. 3 ст. 161 КАС України, доказів сплати судового збору до суду не надано.
Разом з цим, в позовній заяві позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з тим, що він не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
А відтак, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. №2 із вказаного питання роз'яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини, за відсутності доказів на їх підтвердження, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
При цьому, зважаючи на строки розгляду даної категорії спорів, позивач не наводить обґрунтувань того, яким чином позивач буде мати можливість сплатити судовий збір, після прийняття судового рішення.
Суддя зазначає, що подання позовної заяви суб'єктом владних повноважень не є безумовною підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки ст.5 Закону України “Про судовий збір” чітко встановлює пільги щодо сплати судового збору.
Також, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.
Крім того, невмотивоване відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суб'єктів владних повноважень утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду за захистом в тому числі фізичних та юридичних осіб.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, а позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даним адміністративним позовом у розмірі 1762 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Згідно з ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте позивачем не виконано вимоги ст. 94 КАС України, щодо підтвердження відповідності копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином позивачу слід виконати вимоги ст. 94 КАС України, щодо підтвердження відповідності копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, в порушення ч. 4 ст. 161 КАС України, позивачем у додатках до позовної заяви зазначені копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 57880139 від 10.12.2018 р. та постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №57880139 від 10.12.2018 р. проте позивачем надано лише по першому аркушу зазначених постанов.
З наведених підстав позивачу слід надати зазначені постанови у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
При таких обставинах позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в тексті ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов та закриття виконавчого провадження - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук