Справа № 152/1696/18
1-кп/152/137/18
іменем України
28 грудня 2018 року м. Шаргород
Справа №152/1696/18
Провадження №1-кп/152/137/18
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, не судимого в силу ст.89 КК України,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, кримінальне провадження щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020360000285 06.11.2018 року,
з участю сторін кримінального провадження -
сторони обвинувачення:
прокурора
Жмеринської
місцевої прокуратури - ОСОБА_4 ,
сторони захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
іншого учасника судового
провадження:
представника Шаргородського
РС з питань пробації - ОСОБА_5 ,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_3 з жовтня 2016 року по 01.11.2018 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.03.2009 року коштів (аліментів) на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не сплачуючи аліментів взагалі, при цьому, не маючи обмежень та протипоказань за станом здоров'я до фізичної праці та працевлаштування - не працевлаштовувався, на обліку як безробітний та в пошуках роботи у Шаргородському районному центрі зайнятості не перебуває, доходи від тимчасових заробітків та від вирощування плодових культур на присадибній земельній ділянці, не декларував та про суми доходів від тимчасових заробітків державного виконавця не повідомляв, тобто добровільно рішення суду не виконував, допустивши виникнення заборгованості зі сплати аліментів за вказаний період в сумі 6544 грн., що сукупно складає суму виплат понад три місяці відповідних платежів, порушуючи право дитини на отримання коштів від батька для забезпечення її гармонійного розвитку.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 30.11.2018 року, визнав повністю, щиро покаявся, суду показав, що від шлюбу з ОСОБА_6 він має неповнолітнього сина ОСОБА_8 . За рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2009 року він повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі по 200 грн. щомісячно. Проте, аліменти він не сплачував взагалі, умисно. Аліментів він не сплачував, оскільки не міг працевлаштуватися на постійну роботу, а від непостійних тимчасових заробітків на підсобних роботах отримував незначний дохід в середньому 3000 грн. в місяць. Також він веде підсобне господарство, але доходи від нього не значні. Отримані від тимчасових заробітків доходи витрачав на свої потреби та потреби сім'ї, так як одружений і має двоє малолітніх дітей. Він знав про необхідність сплати аліментів та заборгованості по аліментах, державний виконавець попереджав його про кримінальну відповідальність, але не зробив для себе відповідних висновків, внаслідок чого заборгованість по аліментах зросла до суми понад 25000 грн. Просить його суворо не карати.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.1 ст.164 КК України і викладений в обвинувальному акті від 30.11.2018 року.
Прокурор Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_6 в судовий розгляд не прибули, 19.12.2018 року подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, зазначили, що, на їх думку, ОСОБА_3 слід призначити суворе покарання, не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, так як фактичні обставини справи не оспорюють (а.с.45).
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.1 ст.164 КК України і викладений в обвинувальному акті від 30.11.2018 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_6 , що висловлена в заяві до суду (а.с.45), обвинуваченого ОСОБА_3 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, доведена повністю.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а саме: Обвинувачений ОСОБА_3 з жовтня 2016 року по 01.11.2018 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.03.2009 року коштів (аліментів) на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не сплачуючи аліментів взагалі, при цьому, не маючи обмежень та протипоказань за станом здоров'я до фізичної праці та працевлаштування - не працевлаштовувався, на обліку як безробітний та в пошуках роботи у Шаргородському районному центрі зайнятості не перебуває, доходи від тимчасових заробітків та від вирощування плодових культур на присадибній земельній ділянці, не декларував та про суми доходів від тимчасових заробітків державного виконавця не повідомляв, тобто добровільно рішення суду не виконував, допустивши виникнення заборгованості зі сплати аліментів за вказаний період в сумі 6544 грн., що сукупно складає суму виплат понад три місяці відповідних платежів, порушуючи право дитини на отримання коштів від батька для забезпечення її гармонійного розвитку.
Отже, суд вважає, що ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне - за ч.1 ст.164 КК України.
Разом з тим, суд вважає, що є зайвим та безпідставним включення до правової кваліфікації злочину, вчиненого ОСОБА_3 , прокурором, що затверджував обвинувальний акт 30.11.2018 року, та прокурором, який підтримував державне обвинувачення в суді, періоду ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів з 1 січня 2014 року до жовтня 2016 року та суми заборгованості за вказаний період в розмірі 19246,70 грн., виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 164 КК України встановлено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також за злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.
ОСОБА_3 , відповідно до обвинувального акта від 30.11.2018 року, обвинувачується у злісному ухиленні з 1 січня 2014 року по 01.11.2018 року від сплати аліментів, встановлених рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2009 року на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не сплачуючи аліментів взагалі, при цьому, не маючи обмежень та протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування - не працевлаштовувався, на обліку як безробітний та в пошуках роботи у Шаргородському районному центрі зайнятості не перебуває, доходи від тимчасових заробітків не декларував та про суми доходів від тимчасових заробітків державного виконавця не повідомляв, тобто добровільно рішення суду не виконував, допустивши виникнення заборгованості зі сплати аліментів за вказаний період в сумі 25790,70 грн., що сукупно складає суму виплат понад три місяці відповідних платежів, порушуючи право дитини на отримання коштів від батька для забезпечення її гармонійного розвитку.
Примітка до ст.164 КК України в діючій редакції передбачає, що під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів)… слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Вказана редакція примітки до ст.164 КК України набрала чинності 05.10.2016 року і діє відповідно до ЗУ №1404-VІІІ від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження», Прикінцевими та перехідними положеннями до якого внесено зміни до примітки до ст.164 КК України щодо обліку строку заборгованості із сплати коштів на утримання дітей у розмірі, що сукупно складають суму коштів за шість місяців - на строк, що сукупно складає суму коштів відповідних платежів за три місяці.
Таким чином, вказані зміни до примітки до статті 164 КК України, яка встановлює, в чому саме полягає злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, погіршують становище обвинуваченого, оскільки зменшено строк, за який обраховується сукупна сума виплат відповідних платежів, зокрема, з шести місяців до трьох місяців.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 2 ст.5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи, що Прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ №1404-VІІІ від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» внесено зміни до примітки до ст.164 КК України, які набрали чинності з 05.10.2016 року і які погіршують становище обвинуваченого щодо обліку строку сукупної суми виплат відповідних платежів, то цей закон не має зворотної дії в часі.
Відтак, на думку суду, є зайвим та безпідставним включення до правової кваліфікації злочину, вчиненого ОСОБА_3 , періоду ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів з 1 січня 2014 року до жовтня 2016 року та суми заборгованості за вказаний період в розмірі 19246,70 грн., тобто до сукупної суми виплат за три місяці відповідних платежів.
Заборгованість по аліментах у сумі 19246,70 грн. за період з 1 січня 2014 року до жовтня 2016 року може включатися лише до загальної суми заборгованості по аліментах, яку допустив ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно тієї особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Частиною третьою статті 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відтак, з огляду на аналіз зазначеного кримінального процесуального законодавства, суд вважає за необхідне з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, відповідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України, виключити з обвинувачення ОСОБА_3 період ухилення останнього від сплати аліментів з 1 січня 2014 року до жовтня 2016 року та суми заборгованості за вказаний період в розмірі 19246,70 грн., оскільки це покращує його становище.
Зазначене, також, узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якими встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному. Цю обставину суд враховує як пом'якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .
При цьому, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, надав показання, які відповідають обставинам, встановленим під час досудового розслідування і викладеним у обвинувальному акті від 30.11.2018 року, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
ОСОБА_3 позитивно характеризується Михайлівською сільською радою за місцем проживання (а.с.93).
На обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога Шаргородської ЦРЛ ОСОБА_3 не перебуває (а.с.91, 92).
В силу вимог ст.89 КК України, ОСОБА_3 є не судимим (а.с.89-90, 96).
ОСОБА_3 має на утриманні від шлюбу із ОСОБА_10 двох малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.97, 98).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання і відсутність обтяжуючих покарання обставин, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Відповідно до абзацу 17 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
З досудової доповіді, що складена інспектором Шаргородського районного сектору з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області від 17.12.2018 року вбачається, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної відповідальності не притягувався, має погашену судимість, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Крім того, досудова доповідь містить розділ 3 «Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення», з якого вбачається, що ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки останнього для суспільства чи окремих осіб - середній.
З висновку органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 вбачається, що виправлення останнього можливе без ізоляції його від суспільства та без обмеження волі при призначенні покарання у виді громадських робіт (а.с.29-31).
Таким чином, суд вбачає підстави для застосування до ОСОБА_3 пробації - системи наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (п.6 ч.1 ст.2 ЗУ «Про пробацію»).
З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання та враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу винного, його ставлення до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся та усвідомив протиправну поведінку, а також з урахуванням думки неповнолітнього потерпілого та його законного представника, які вважають, що ОСОБА_3 повинен понести суворе покарання (а.с.45), суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, є призначення покарання у виді громадських робіт строком на 110 годин.
Призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання за ч.1 ст.164 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цивільні позови у кримінальній справі не заявлялися.
Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.1 ст.164 КК України, суд
засудив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, за якою засудити його до покарання у виді громадських робіт строком на сто десять годин.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - не застосовувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1