справа №813/3434/18
26 грудня 2018 року
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Козак О.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Козича В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії першого заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області Грицак О.О.;
- скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ538/893/НД/АВ/ФС від 26.06.2018.
Ухвалою від 06.08.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 17.08.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 18.11.2018 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 07.11.2018 суд прийняв до провадження заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ563/451/АВ/ФС-1 від 04.07.2018;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ563/451/АВ/ФС-2 від 04.07.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, оскільки ОСОБА_5 перебувала в приміщенні магазину на виконання договору підряду та займалась вивченням стану ринку у сфері реалізації хлібобулочних та інших виробів. Тому, на думку позивача, правовідносини між позивачем та ОСОБА_5 носили цивільно-правовий характер. Після завершення строку дії договору з ОСОБА_5 проведено розрахунок, сплачені необхідні податкові платежі. Також позивач посилається на те, що працівнику ОСОБА_6 не скорочено тривалість робочого часу на одну годину, у зв'язку із значною кількістю відвідувачів магазину, а робочий день продовжений працівнику за його згодою. З таких підстав вважає, що ним не порушено положення ст. 53 Кодексу законів про працю України.
Відповідач 10.09.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що на підставі інспекційного відвідування відповідач склав акт інспекційного відвідування від 12.06.2018 №ЛВ563/451/АВ, в якому зафіксовані виявлені в ході здійснення контрольного заходу порушення вимог законодавства про працю. Відповідач не заперечує, що між позивачем та ОСОБА_5 могли мати місце цивільно-правові відносини в межах, визначених договором підряду. Проте, відповідач зазначає, що ОСОБА_5 виконувались роботи з прибирання приміщення магазину, яка згідно з договором не передбачена. Вказане свідчить про фактичний допуск до роботи ОСОБА_5 без укладення трудового договору у спосіб та порядок, встановлений Законом. Відповідач також зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування, встановлено, що тривалість роботи працівника ОСОБА_6 08.05.2018 (напередодні святкового дня - 09.05.2018) не скорочено на одну годину.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного.
Суд встановив, що на підставі наказу від 08.06.2018 №1280-П інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Жовнерович О.І. відповідно до ст.259 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 у присутності уповноважених осіб ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_8 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за фактичною адресою: АДРЕСА_1
За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт №ЛВ563/451/АВ від 12.06.2018, в якому встановлені наступні порушення:
- ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме ФОП ОСОБА_3 допущено до роботи працівника ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- ч.2, ст.30 Закону України «Про оплату праці», а саме: роботодавцем не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці;
- ч.1 ст.53 КЗпП України тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочено на 1 годину. Так, згідно з табелем обліку робочого часу за травень 2018 року тривалість робочого часу працівника ОСОБА_6 08.05.2018 (напередодні святкового дня) не скорочено на 1 годину.
21.06.2018 першим заступником начальника управління прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/563/451/АВ/ІД/ІП, яким призначено до розгляду справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3
Листом Управління від 26.06.2018 №256/2/11-37 повідомлено позивача про розгляд справи, що підтверджується відповідною квитанцією про направлення поштового відправлення.
За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову про накладення штрафу від 04.07.2018 №ЛВ563/451/АВ/ФС-1, якою накладено штраф на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КзПП України, за порушення позивачем вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України в розмірі 111690 грн. та постанову про накладення штрафу від 04.07.2018 №ЛВ563/451/АВ/ФС-2 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, за порушення позивачем вимог ч.1 ст.53 КЗпП України в розмірі 3723 грн.
Не погоджуючись з вказаними постановами про накладення штрафу позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.
Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з абз.2 п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно п.п.6 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Щодо доводів позивача про протиправність постанови про накладення штрафу №ЛВ563/451/АВ/ФС-1 від 04.07.2018 суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій вказаної статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку № 509 штраф за порушення законодавства про працю може бути накладений начальником територіального органу Держпраці (його заступниками) на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою територіального органу Держпраці.
Суд встановив, що в ході інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3, за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивачем, виявлено ОСОБА_5, яка виконувала роботи з прибирання приміщення.
ОСОБА_5 надала інспектору праці письмові пояснення, в яких зазначила, що перебуває у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою АДРЕСА_1, на виконання умов договору підряду, укладеного між нею та ФОП ОСОБА_3
З аналізу договору підряду №б/н від 19.05.2018 випливає, що ОСОБА_5 бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботу за завданням позивача. Відповідно до п.2.1 договору предметом його є кількісний результат дій виконавця, а саме: отримання інформації не менше як від 200 осіб. Згідно з п.2.2 договору виконавець (ОСОБА_5.) зобов'язується виконати роботу по вивченню кон'юнктурі ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших груп продовольчих товарів. В п.2.3 договору зазначено, що кінцевим підсумком такого дослідження є отримання відповідей на наступні питання: в який момент, за якими цінами та в який спосіб слід продавати товар. Для реалізації поставленого завдання виконавець повинен з'ясувати оцінку стану ринку; аналіз і прогнозування тенденцій розвитку ринку; характеристику ступеня монополізації ринку та інтенсивність конкуренції, аналіз ціноутворення і збуту.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що працювала у ФОП ОСОБА_3 прибиральницею в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 11.02.2018 по 19.09.2018. Для цього їй видали форменний одяг та забезпечили відповідним інвентарем. За свою роботу отримувала приблизно 200-250 грн. на день. Зазначила, що дійсно укладала з ФОП ОСОБА_3 договір підряду. Проте, роботи, визначеної договором підряду №б/н від 19.05.2018, не виконувала.
Допитана в судовому засіданні свідок головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятості та інших нормативно - правових актів у м.Львові Жовнерович О.І. пояснила, що ОСОБА_5 працювала у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» прибиральницею, жодних робіт, передбачених договором підряду, не виконувала. Процес виконання робіт з прибирання приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» зафіксований нею за допомогою відеокамери.
Суд дослідив відеозапис, здійснений посадовою особою відповідача Жовнерович О.І., при проведенні інспекційного відвідування, з якого вбачається, що ОСОБА_5 виконувала роботи з прибирання приміщення магазину.
Таким чином, суд встановив факт виконання ОСОБА_5 робіт з прибирання приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», тобто робіт, які не передбачені договором підряду №б/н від 19.05.2018, що свідчить про фактичний допуск до роботи останньої без укладення трудового договору у спосіб та порядок встановлений Законом.
З таких підстав, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність постанови №ЛВ563/451/АВ/ФС-1 від 04.07.2018 є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо доводів позивача про протиправність постанови про накладення штрафу №ЛВ563/451/АВ/ФС-2 від 04.07.2018 суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим вказаної ї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 вказаного Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Суд встановив, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що тривалість роботи працівника ОСОБА_6 08.05.2018 (напередодні святкового дня - 09.05.2018) не скорочено на одну годину. Вказана обставина підтверджується табелем обліку робочого часу за травень 2018 року.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що ОСОБА_6 надано скорочений робочий день 24.05.2018, оскільки згідно з положеннями ст. 53 КЗпІІ України скорочення тривалості роботи працівника відбувається напередодні святкового дня. а не після нього.
Щодо аргументів позивача про те, що скорочується не тривалість робочого часу, а робота, то такі не впливають на суть виявленого порушення, оскільки наведене може мати місце лише в тому випадку, коли працівники працюють на умовах неповного робочого часу.
Суд встановив, що ОСОБА_6 працює у ФОП ОСОБА_3 на умовах повного робочого часу, 40 год. на тиждень. Тому, тривалість її роботи 08.05.2018 мала бути скорочена на одну годину.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. 2 та 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
З таких підстав, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність постанови №ЛВ563/451/АВ/ФС-2 від 04.07.2018 є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 08.01.2019.
Суддя А.Г. Гулик