Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 904/43/16
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Лаврова Л.С.
судді: Аюпова Р.М. , Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", м. Харків; ОСОБА_1, м. Харків
до АТ "СБЕРБАНК", Приватного АТ "Харківський коксовий завод" м. Харків, Приватного АТ "Термолайф", м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", Кіпр Національний банк України, м. Київ Приватне акціонерне товариство "Коксолит", м. Дніпро Приватне акціонерне товариство "Термоплита", м. Дніпро
про про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній та поруки
за участю представників:
позивача (ТОВ "Коксотрейд") - не з'явився,
третьої особи (ТОВ "Менеджмет Логістик Компані") - не з'явився,
третьої особи (ОСОБА_1) - не з'явився,
відповідача-1 (АТ "СБЕРБАНК") - Тищук М.А.,
відповідача-2 (ПрАТ "Харківський коксовий завод") - Дикий Ю.О.,
відповідача-3 (ПрАТ "Термолайф") - не з'явився,
третьої особи (Акціонерне ТОВ "CARBO TRADING LIMITED") - не з'явився,
третьої особи (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") - Хорошилов І.І.,
третьої особи (НБУ) - не з'явився,
третьої особи (ПрАТ "Коксолит") - не з'явився,
третьої особи (ПрАТ "Термоплита") - не з'явився.
На новому розгляді в господарському суді Харківської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (позивач) до Акціонерного товариства "Сбербанк" (відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (відповідач-2) та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (відповідач-3) про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., укладеного між ПАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "СБЕРБАНК", про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., укладеного між ПАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк", а також договору поруки від 04.09.2012 р., укладеного між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Сбербанк".
Позовні вимоги мотивовано тим, що за оскаржуваними договорами кредитних ліній отримані відповідачами ПАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Термолайф" від ПАТ "Сбербанк" кредитні кошти не є кредитами, оскільки вони видані всупереч чинному законодавству України, а самі спірні договори укладені з порушенням вимог ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012 р., і підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, разом із визнанням недійсним договору поруки від 04.09.2012 р., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, а тому недійсність кредитних договорів, на думку позивача, спричиняє недійсність і договору поруки, який їх забезпечує.
Справу було прийнято до нового розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2018 р., якою було призначено підготовче засідання у справі, встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи та зобов'язано сторони надати інформацію щодо наявності чи відсутності опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю у статутних капіталах ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", зобов'язано Національний банк України надати дані щодо наявності або відсутності спорідненості ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
10.10.2018 р. через канцелярію господарського суду від представника ПрАТ «Харківський коксовий завод» надійшли письмові пояснення (вх. №29390) щодо опосередкованого володіння Російською Федерацією АТ «Сбербанк» та ПАТ «ПромінвестБанк».
16.10.2018 р. від представника Національного банку України надійшли пояснення по справі (вх. №29714) щодо порядку визначення та встановлення переліку пов'язаних з банком осіб та щодо розгляду Національним банком України питання відносно пов'язаності АТ «Сбербанк» та ПАТ «ПромінвестБанк».
Представник АТ «Сбербанк», через канцелярію господарського суду 16.10.2018 р. за вх. №29818, надав відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення першого відповідача по суті позовних вимог.
Ухвалою від 26.11.2018 р. було задоволено клопотання ТОВ "Коксотрейд" про залучення до участі у справі третіх осіб (вх. 30297 від 23.10.2018 р.), залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні другого відповідача (ПАТ "Харківський коксовий завод") - ПрАТ "Коксолит" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДІ ДУБІНІНА, будинок 8, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи 40456957), залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні третього відповідача (ПАТ "Термолайф") - ПрАТ "Термоплита" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЧКАЛОВА, будинок 44, офіс 803, ідентифікаційний код юридичної особи 40457699).
29.10.2018 р. за вх. №30737 через канцелярію господарського суду від представника ТОВ «Коксотрейд» надійшла відповідь на відзив АТ «Сбербанк», в якому позивачем висловлено аргументи на спростування заперечень першого відповідача та підтримано позовні вимоги у повному обсязі.
26.11.2018 р. АТ «Сбербанк» було надано до суду заперечення (вх. 33125 від 26.11.2018 р.) на відповідь ТОВ «Коксотрейд» на відзив першого відповідача.
Надані учасниками справи заяви по суті справи судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 05.12.2018 р. було відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Коксотрейд» (від 26.11.2018 р. за вх. №33126) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення по справі №922/6554/15.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.12.2018 р., було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018 р. о 14:10. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14:15, 26.12.2018 р.
21.12.2018 р. через канцелярію господарського суду від АТ «Сбербанк» надійшло клопотання (вх. №35626) про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 р. у справі №922/6554/15 та копії постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 р.
У призначеному на 26.12.2018 р. судовому засіданні представник ПрАТ "Харківський коксовий завод" підтримав заявлений ТОВ «Коксотрейд» позов, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1078, та №1087 від 24.07.2015 р., на рішення РНБО від 15.03.2017 р., від 01.03.2018 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та на судові рішення у справах №826/16972/15, №826/16816/15 щодо правомірності прийнятих НКЦПФР рішень.
Представник АТ «Сбербанк» підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, у судовому засіданні з розгляду справи по суті представником АТ «Сбербанк» було подано заяву (вх. 35884 від 26.12.2018 р.) про відвід від розгляду справи суддів Лаврової Л.С. та Аюпової Р.М.
Подану заяву про відвід колегією суддів було залишено без розгляду з огляду на наступні обставини та приписи діючого процесуального закону.
Відповідно до положень ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Справу №904/43/16 було прийнято до нового розгляду в даному складі суду ухвалою від 19.09.2018 р., яку було отримано представником АТ «Сбербанк» 26.09.2018 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (том 14, а.с. 128) та визнається першим відповідачем у відзиві на позовну заяву (том 14, а.с. 33). Підготовче провадження у справі тривало з 10.10.2018 р. по 05.12.2018 р., після чого судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2018 р. Заяву про відвід суддів Лаврової Л.С. та Аюпової Р.М. представником АТ «Сбербанк» було подано 26.12.2018 р. - у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, судом визначено, що заявником було пропущено встановлений ч. 3 ст. 38 ГПК України процесуальний строк на подання заяви про відвід і всупереч положень вказаної статті не було доведено наявність виняткових обставин, які б свідчили про те, що про підстави відводу заявнику не могло буди відомо до спливу вказаного строку. Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом. Враховуючи викладене, пропущення заявником процесуального строку, встановленого для подання заяви про відвід, - судом було залишено без розгляду подану заяву АТ «Сбербанк» про відвід суддів та продовжено розгляд справи по суті.
Представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у судовому засіданні 26.12.2018 р. підтримав заперечення першого відповідача проти заявлених позовних вимог.
Інші учасники справи у призначене судове засідання не з'явилися, правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи заяви по суті справи та долучені докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, судом встановлено наступне.
20.09.2005 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" було укладено Кредитний договір №15-93/17-7671/05 про відкриття кредитної лінії. Також між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" були укладені кредитні договори №15-93/19-2560/07 від 25.06.2007, №15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, №15-93/19-24/11 від 04.03.2011 та №15-93/19-3/11 від 02.02.2011.
04.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" було укладено договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" відкрило Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод" позичковий рахунок для обліку кредиту №20630013005845. Пунктом 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-7671/05, укладеним між позичальником (2-м відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20 вересня 2005 року". 05.09.2012 р. та 06.09.2012 р. двома траншами в сумі 7163186,48 доларів США та 2197,74 доларів США 1-й відповідач надав 2-му відповідачу на його позичковий рахунок кредит на загальну суму 7165384,22 доларів США. Платіжними дорученнями №30924345 від 05.09.2012 та №31129703 від 06.09.2012 вказані суми були перераховані на поточний рахунок 2-го відповідача, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку Росії".
04.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" було укладено договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" відкрило Приватному акціонерному товариству "Термолайф" позичковий рахунок для обліку кредиту №20635013005873. Пунктом 1.5 договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором №15-93/19-2560/07 від 25.06.2007р., Кредитним договором №15-93/19-24/11 від 04.03.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3/11 від 02.02.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, укладеними між Позичальником (3-м відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". 05.09.2012 та 06.09.2012 траншами на загальну суму 30980000,00 доларів США 1-й відповідач надав 3-му відповідачу на позичковий рахунок кредит платіжними дорученнями №30926142 від 05.09.2012 на суму 7163274,13 доларів США, №31130655 від 06.09.2012 на суму 2149,02 доларів США та №31130371 від 06.09.2012р. на суму 23816726,05 доларів США. Вказані кошти були в повному обсязі перераховані на поточний рахунок 3-го відповідача, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку Росії".
Вказане свідчить про те, що ПрАТ "Термолайф" було отримано кредит від ПАТ "Сбербанк" для його подальшого спрямування на погашення зобов'язань перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відповідно до цільового призначення, визначеного пунктом п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. ПАТ "Харківський коксовий завод" отримавши кредитні грошові кошти від ПАТ "Сбербанк", на підставі спірних договорів про відкриття кредитних ліній, спрямувало ці кошти на погашення зобов'язань перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відповідно до цільового призначення, визначеного пунктом п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 №26-В/12/66/ЮО. На підтвердження вказаних обставин ПрАТ "Термолайф" надало копії платіжних доручень №537 від 05.09.2012, №569 від 07.09.2012, №570 від 07.09.2012, №571 від 07.09.2012, №572 від 07.09.2012, №573 від 07.09.2012, №574 від 07.09.2012, №575 від 07.09.2012, №576 від 07.09.2012, №577 від 07.09.2012, №578 від 07.09.2012, №579 від 07.09.2012, №580 від 07.09.2012, №581 від 07.09.2012, №567 від 07.09.2012, №568 від 07.09.2012, №561 від 07.09.2012, №562 від 07.09.2012, №563 від 07.09.2012, №564 від 07.09.2012, №565 від 07.09.2012, №566 від 07.09.2012, №559 від 07.09.2012, №560 від 07.09.2012, №559 від 07.09.2012 та завірені копії меморіальних валютних ордерів №15 від 20.11.2014; №16 від 26.11.2014; №17 від 27.11.2014; №18 від 01.12.2014; №19 від 04.12.2014; №20 від 04.12.2014; №1 від 08.09.2015; №2 від 09.09.2015.
Окрім того, 04.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (1-й відповідач) було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився за виконання Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" їх кредитних зобов'язань перед 1-м відповідачем згідно з договорами про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. та №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р.
Викладені вище обставини сторонами по даній справі не заперечуються.
Позивач (поручитель за вказаним договором поруки), вважаючи, що отримані 2-м відповідачем та 3-м відповідачем від відповідача-1 кредитні кошти не є кредитами, оскільки вони видані всупереч чинному законодавству України, а договори про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 мають бути визнані судом недійсними з підстав недодержання в момент їх укладення вимог закону, встановлених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012 р., звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "СБЕРБАНК", про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк", а також самого договору поруки від 04.09.2012 р., укладеного між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Сбербанк".
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2017 р. у справі №904/43/16 позов було задоволено та визнано недійсними договори про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та договір поруки від 04.09.2012. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №904/43/16 рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017 скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові. Постановою Верховного Суду від 02.08.2018 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" було задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017 р. у справі №904/43/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
В постанові Касаційного господарського суду зазначається, що розглядаючи дану справу, суди належним чином не перевірили наявність чи відсутність пов'язаності банків: ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", наявність чи відсутність опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю у статутних капіталах цих банків, на час укладення спірних правочинів, з урахуванням вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про Національний банк України", а також розглянули справу без належних даних Національного банку України щодо спорідненості зазначених вище банків. Суди обох інстанцій дійшли передчасних висновків, як щодо наявності підстав з якими закон пов'язує визнання недійсними спірних правочинів, так і щодо відмови у визнанні цих правочинів недійсними за недоведеності, а також такі висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів у справі, а також доводів та заперечень сторін. Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Сбербанк", на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України, суди належним чином не дослідили умови спірного договору поруки та не дали ніякої оцінки тим обставинам, що цим договором забезпечувалось виконання основних зобов'язань, не лише за оскаржуваними у даній справі кредитними договорами від 04.09.2012 №26-В/12/66/ЮО, №30-В/12/66/ЮО, а ще і за двома іншими договорами про відкриття кредитних ліній від 04.09.2012 №27-В/12/66/ЮО, №31-В/12/66/ЮО, що унеможливлює, за наявності підстав, визнання в цілому спірного договору поруки. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали належної оцінки судовим рішенням у справі №922/6553/15 за позовом ПАТ "Термолайф" до ПАТ "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення №3 АТ "Сбербанк Росії" про визнання недійсним в частині договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між сторонами, про наявність яких наголошував відповідач. При новому розгляді справи суду, слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного дослідження дійсних обставини справи суд ухвалою від 19.09.2018 р. зобов'язав Національний банк України надати дані щодо наявності або відсутності спорідненості АТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та зобов'язав сторони надати інформацію щодо наявності чи відсутності опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю у статутних капіталах ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
16.10.2018 р. від представника Національного банку України надійшли пояснення по справі (вх. №29714), в яких третя особа звертає увагу на те, що станом на 04.09.2012 р., дати укладення оскаржуваних договорів, визначення пов'язаних з банком осіб здійснювалося згідно зі статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції від 05.07.2012 р.) та Інструкцією №368 «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженою постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. (у редакції від 20.06.2012 р.), ПАТ «Сбербанк» та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не визначалися пов'язаними особами. Відповідно до вимог пункту 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов'язаних осіб банк самостійно визначає перелік пов'язаних із ним осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та з урахуванням Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону. Згідно з переліком пов'язаних із банком осіб, який подається ПАТ «Сбербанк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України» до НБУ на щомісячній основі відповідно до вимог Положення про визначення пов'язаних осіб, зазначені банківські установи не визначені пов'язаними особами.
Враховуючи надані пояснення Національного банку України та перевіряючи наявність чи відсутність обставин пов'язаності ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", наявність чи відсутність опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю у статутних капіталах цих банків, на час укладення спірних правочинів, суд враховує наступне.
Законом України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції Закону чинній станом на момент укладення спірного Договору) визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону). Згідно зі ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність", цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків. Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону. Відповідно до ст. 4 цього Закону, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
За приписами ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції Закону чинній на момент укладення спірного договору), угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі - пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
При цьому, згідно вимог ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного. Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою; придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою. Національний банк України здійснює контроль за операціями банків із пов'язаними з банком особами. Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов'язаними з банком особами.
Однак, станом на дату укладення договорів про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 не існувало окремого нормативного документу, яким був би врегульований порядок визначення Національним банком України пов'язаних з банком осіб. Положення про визначення пов'язаних з банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України N 315 було прийняте 12.05.2015 р., тобто після укладення спірних договорів.
На момент укладення оскарженого Договору діяла Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2011 №368. Ця Інструкція введена з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Пунктом 1.9 глави 1 розділу VI Інструкції встановлено, що надання кредитів інсайдерам/пов'язаним особам (далі - інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об'єктивно. Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.
Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов'язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установлюються такі критерії віднесення позичальників (контрагентів) банку до інсайдерів. Пунктами 1.10. та 1.11 глави 1 розділу VI Інструкції визначено, хто саме належить до інсайдерів - фізичних осіб та інсайдерів - юридичних осіб. Згідно п. 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції, істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що фізична або юридична особа прямо та/або опосередковано 10, самостійно чи спільно з іншими особами має:
а) участь/частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (та/або право голосу акцій, паїв, часток) у розмірі 10 і більше відсотків. Крім того, дві та більше особи уважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної особи, а також одночасно: є членами ради чи правління (ради директорів), власниками істотної участі чи законними представниками однієї юридичної особи; або одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (паїв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або вони є асоційованими особами по відношенню одна до одної;
б) незалежну від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність банку або іншої юридичної особи, зокрема має можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом .
Особа вважається такою, що здійснює значний вплив на управління банком або іншою юридичною особою, якщо: така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи (та/або має повноваження голосувати) у розмірі від 10 до 50 відсотків; або така особа належить до управлінського персоналу банку чи є керівником іншої юридичної особи; або відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення керівників, або особа має принаймні одного представника в раді, чи правлінні банку або іншої юридичної особи, чи в рівноцінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/частками, або через домовленість із власниками акцій/паїв/часток); або така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; або така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи в розмірі 10 і більше відсотків та/або право голосу акцій, паїв, часток і водночас жодна інша особа не володіє участю/часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012р., споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі. За змістом цієї ж норми, істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Таким чином для визначення чи є ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" спорідненими особами, необхідне встановлення їх прямих та опосередкованих власників істотної участі.
В той же час, судом встановлено, що рішення Національного Банку України щодо пов'язаності ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (АТ "Сбербанк") та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" відсутнє. При цьому, не вирішено питання чи є означені особи спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10-ма і більше відсотками їх статутного капіталу, а також внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через афілійованих осіб контролерів.
Зазначаючи про обставини справи, які не потребують доказуванню, перший відповідач посилався на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. по справі №922/6553/15, але суд не може погодитися з посиланням позивача на безумовне прийняття тих обставин, які було встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. по справі №922/6553/15 за позовом ПАТ "Термолайф" до ПАТ "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення №3 АТ "Сбербанк Росії", оскільки за приписами п. 5 ст. 75 ГПК України (яка визначає підстави звільнення від доказування) обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Оскільки позивач не брав участі у розгляді справи №922/6553/15, ТОВ «Коксотрейд» не позбавлено права на подання доказів та висловлення доводів на спростування встановлених обставин.
Заперечуючи проти позову АТ «Сбербанк» наголошував, що відсутні будь-які спільні фізичні та/або юридичні особи, які були б власниками істотної участі у ПАТ «Сбербанк» та ПАТ «Акціонерний комерційним промислово-інвестиційний банк», а суб'єктами істотної участі, як підставою визначення спорідненості щодо банківських установ та їх пов'язаності, можуть бути виключно фізичні та/або юридичні особи, а не держави.
Однак, відповідно до статті 2 Закону споріднена особа банку - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі. З огляду на дефініцію норми пункту 7 частини другої статті 52 Закону для здійснення висновку про спорідненість двох зазначених українських банків необхідно встановити спільних для обох банків учасників істотної участі.
Законодавство України, яке діяло на час вчинення оспорюваного правочину, не містило вичерпної дефініції опосередкованого володіння капіталом, але пункт 1.4. Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.09.2011 №306 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2011 за №1204/19942, яке було чинним на час укладання оспорюваних правочинів визначалося, що опосередковане володіння участю в банку/юридичній особі настає, якщо особа самостійно або спільно з іншими особами (групою асоційованих осіб або групою інших осіб, пов'язаних угодою або спільними економічними інтересами, відносинами економічної та/або організаційної залежності, у тому числі двом особам, кожна з яких не має контролерів та одночасно є контролерами однієї юридичної особи (групи юридичних осіб):
- здійснює контроль прямого власника участі в банку/юридичній особі,
- та/або здійснює контроль групи прямих власників банку/юридичної особи,
- та/або здійснює контроль особи, яка здійснює контроль зазначених вище осіб,
- та/або набуває права голосу в розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу банку на загальних зборах учасників банку/юридичної особи за дорученням учасника (учасників) банку/юридичної особи,
- та/або має незалежну від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність банку/юридичної особи чи будь-якої зазначеної вище юридичної особи,
- та/або здійснює контроль групи осіб, яка здійснює контроль зазначених вище осіб.
Цей перелік опосередкованого володіння не є вичерпним.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012р., контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що факт прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу юридичної особи, Закон України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012 р. одразу та безумовно пов'язує з можливістю здійснення вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи, тобто з фактом здійснення контролю. При цьому приписи статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012р. визначають, що істотна участь та контроль можуть здійснюватися особою без будь-якої конкретизації що це за особа - юридична особа, фізична особа, держава тощо.
Разом з тим, виходячи з рішень НКЦПФР "Щодо встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" від 24.07.2015 р. №1078 та "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 24.07.2015 р. №1087, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" станом на 04.09.2012 р. були пов'язаними особами за ознакою "Споріднені особи банку". Вказаний висновок базується на тому, що на дату укладення спірного Договору, щодо ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" існував послідовний ланцюг контролю з кількома проміжними ланками.
Перший відповідач вказував, що у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутні повноваження стосовно визначення пов'язаності банків у порядку передбаченому ЗУ «Про банки і банківську діяльність», тому, на думку відповідача, посилання позивача на рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 р. №1078 та №1087 є безпідставними та необґрунтованими. Але суд може погодитися з такими твердженнями лише частково, оскільки у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутні повноваження визначати пов'язаність банків у передбаченому ЗУ «Про банки і банківську діяльність» порядку, однак прийняті Комісією рішення можуть розглядатися судом як докази наявності обставин, які підтверджують здійснення контролю за діяльністю відповідних осіб.
Правомірність прийнятого комісією рішення від 24.07.2015 №1078 була встановлена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в постанові від 12.07.2016 р. по справі №826/16816/15, яка розглядалася за позовом публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнати протиправними та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 №1078 та №1082. У вказаній постанові суд дійшов до висновку, що Комісія правомірно прийняла акт у формі рішення від 24.07.2015 №1078 «Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (ідентифікаційний код юридичної особи 25959784)», з огляду на те, що ВАТ «Сбєрбанк Росії» та Центральний банк Російської Федерації є юридичними особами держави, що здійснює збройну агресію проти України, та здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ «Сбербанк» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі останнього.
Вказане судове рішення набрало законної сили та є таким, що має преюдиційне значення в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, тому суд приймає до уваги висновок Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, наведений у Рішенні НКЦПФР №1078 від 24.07.2015р., про те, що особи Російської Федерації - ВАТ "Сбербанк Росії" та Центральний банк Російської Федерації, а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50% у статутному капіталі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Аналогічний висновок Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, наведений у Рішенні №1087 від 24.07.2015 р., про те, що особи Російської Федерації - Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50% у статутному капіталі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Таким чином, на дату укладення оспорюваних договорів Російська Федерація опосередковано володіла частками у розмірі більше 50% у статутних капіталах ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», тобто була особою, яка одночасно мала істотку участь у вказаних банках, а відтак здійснювала контроль - вирішальний вплив на їх діяльність.
Окрім того, судом встановлено, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.03.2018 р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідно до ст. 5 ЗУ «Про санкції» та за пропозицією Національного банку України, до ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було застосовано такий вид обмежувального заходу як "запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов'язаних з банком осіб". Вказаним рішенням також опосередковано підтверджується факт здійснення контролю - вирішального впливу на діяльність ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з боку Російської Федерації.
Таким чином, суд вважає доведеним факт пов'язаності ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як споріднених осіб, внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю (10 і більше відсотків) у статутних капіталах ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а також внаслідок здійснення контролю - вирішального впливу на діяльність ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" через опосередковане володіння частками 50 і більше відсотків у статутних капіталах ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та внаслідок можливості здійснювати такий контроль (вирішальний вплив) іншим чином.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до цієї статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 5 статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012 р. було встановлено, що банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку.
Вказана норма є імперативною, за характером диспозиції є забороняючою і не містить виключень, порушення вказаної норми при укладенні правочину є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Враховуючи встановлені судом обставини, між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк" було укладено договори про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. та №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., цільовим призначенням яких було визначено погашення зобов'язань ПрАТ "Термолайф" перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". В той же час, судом встановлено, що контроль (вирішальний вплив) відносно ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" здійснюється з боку держави Російська Федерація та відносно вказаних осіб рішеннями Ради національної безпеки і оборони України накладено обмежувальні заходи у вигляді запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов'язаних з банком осіб, що в сукупності свідчить про пов'язаність ПАТ "СБЕРБАНК" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та недотримання вимог ч. 5 ст. 52 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" на день укладення вказаних договорів про відкриття кредитних ліній. За таких обставин договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладені між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код 25959784), підлягають визнанню недійсними.
Згідно з ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Таким чином порука є одним із видів забезпечення зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Таким чином, договір поруки від 04.09.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань - також підлягає визнанню недійсним.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. N 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
За роз'ясненнями пункту 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11, у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України. Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Господарського процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З огляду на викладене, судом вирішується наявний між сторонами спір саме в межах заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., укладеного між ПАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "СБЕРБАНК", про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., укладеного між ПАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк", а також договору поруки від 04.09.2012 р., укладеного між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Сбербанк".
Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд вирішує питання щодо розгляду заяви ПАТ "Сбербанк" про застосування позовної давності до спірних правовідносин. Розглянувши зазначену заяву, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.
Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши доводи сторін відносно початку перебігу строку позовної давності та враховуючи конкретні обставини по даній справі, суд погоджується з тим, що ПАТ "Сбербанк", подаючи до Національного банку України та НКЦПФР відомості щодо власників істотної участі власників 10 і більше відсотків акцій, не вказав державу Російська Федерація, як особу, яка прямо чи опосередковано володіє часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу Центробанку Росії. Надання Відповідачем неповних відомостей щодо власників істотної участі унеможливило відображення в офіційних реєстрах України щодо юридичних осіб та емітентів цінних паперів інформації про опосередковане володіння державою Російська Федерація часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та спричинило неможливість для позивача довідатися про порушення свого права раніше дати 24.07.2015 р. Крім того позивач та його посадові особи не мали та не мають жодних повноважень щодо визначення та контролю пов'язаності або встановлення будь-яким чином власників істотної частки ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що має вирішальне значення для визначення їх пов'язаності. У зв'язку з цим позивач не може мати сукупність повноважень та інструментів щодо здійснення нагляду та контролю за дотриманням ПАТ "Cбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вимог банківського законодавства України, які були б співставними з повноваженнями та інструментами, що мають Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Враховуючи викладене, суд вбачає, що позивач не був безпосередньо обізнаний про порушення його прав станом на 04.09.2012 р. та відсутні підстави стверджувати, що він мав об'єктивну можливість знати про обставини порушення його прав до дати прийняття рішень Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 р. №1078 та №1087, доказів протилежного до суду не було надано. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявленими ТОВ «Коксотрейд» вимогами.
За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідачів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (ідентифікаційний код 25959784);
Визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (ідентифікаційний код 25959784);
Визнати недійсним договір поруки від 04.09.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (ідентифікаційний код 30962083) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код 25959784) в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за:
- договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код 25959784);
- договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код 25959784);
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01061, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, офіс 330, ідентифікаційний код 30962083) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, ідентифікаційний код 24481702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, офіс 330, ідентифікаційний код 30962083) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44, ідентифікаційний код 34015182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, офіс 330, ідентифікаційний код 30962083) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 08.01.2019 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Л.С. Лаврова Р.М. Аюпова Н.В. Калініченко