21 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/214/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Кучер Р.В.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Дочірнього підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008
про стягнення 17 430 122,53 грн., з яких 8 160 160,67 грн. пені, 1 886 657,74 грн. три проценти річних, 7 383 304,12 грн. інфляційні втрати.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" 17 430 122,53 грн., з яких: 8 160 160,67 грн. пені, 1 886 657,74 грн. три проценти річних та 7 383 304,12 грн. інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 13.07.2018р.: 1/ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 2/ постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; 3/ призначено підготовче засідання на 03.08.2018р.
У судовому засіданні 03.08.2018р. постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.09.2018р.
Ухвалою суду від 10.09.2018р. продовжено строк підготовчого провадження - по 11.10.2018р. та відкладено підготовче засідання на 05.10.2018р.
У судовому засіданні 05.10.2018р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 11.10.2018р., яку занесено в протокол судового засідання.
Ухвалою суду від 11.10.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2018р.
У судовому засіданні 23.10.2018р. оголошено відкритим судове засідання по розгляду справи по суті та постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.11.2018р., яку занесено в протокол судового засідання.
У судовому засіданні 09.11.2018р. постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.11.2018р., яку занесено в протокол судового засідання. Позивача повідомлено про дату розгляду справи ухвалою суду від 09.11.2018р.
Ухвалою суду від 22.11.2018р. продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи на 04.12.2018р.
В судовому засіданні 04.12.2018р. та 18.12.2018р. постановлено ухвали про оголошення перерви по розгляду справи по суті до 18.12.2018р. та до 21.12.2018р. відповідно, які занесено у протокол судового засідання.
Відповідач 18.12.2018р. подав заяву про зупинення розгляду справи по суті до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/9959/18 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаззбут" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття постанови КМ України №853 від 26.10.2016р. "Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівля продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій". В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що рішення у справі №826/9959/18 вплине на права, обов'язки та законні інтереси відповідача при вирішенні даної справи.
Суд, розглянувши заяву відповідача, відмовляє в її задоволенні, оскільки згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п. 1 - 3 ч.1 ст. 227 ГПК України, а саме у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмету спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідність призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та п.1 ч.1 ст.228 ГПК України у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій службі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним на виконання умов договору №17-248-Н купівлі - продажу природного газу передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 143 200 971,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно та з порушенням строків визначених договором, у зв'язку з чим йому нараховані пеня, 3% річних за період з 27.06.2017р. по 26.03.2018р. та інфляційні втрати за період з липня 2017р. по лютий 2018р. Позовні вимоги обґрунтовує загальними нормами Господарського та Цивільного кодексів, які регулюють укладення господарських договорів на умовах вільного волевиявлення учасників договору, реалізуючи право на судовий захист шляхом присудження до виконання відповідачем обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій та стягнення інфляційних втрат від знецінення грошових коштів. У відповіді на відзив на позов зазначив, що сторонами договір укладено відповідно до примірного договору, затвердженого постановою КМ України, який сторони погодили, зокрема, і щодо порядку здійснення розрахунків передбаченого п. 6.1 договору. Звертає увагу суду, що відповідач впливає на порядок розрахунків шляхом подання платіжних доручень до уповноваженого банку, а тому його доводи щодо неможливості впливати на такі розрахунки не відповідають дійсності Також, сторони погодили умовами договору, що Спільні протокольні рішення не впливають на порядок розрахунків, а тому відповідач несе відповідальність за несвоєчасно сплачені кошти передбачені такими рішеннями. Представник позивача, в процесі розгляду справи, пояснив суду, що йому невідома інформація чи надав позивач платіжні доручення на виконання Спільних протокольних рішень. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:
- умовами договору №17-248-Н купівлі - продажу передбачено, що вартість природного газу оплачується населенням через поточні рахунки із спеціальним режимом використання та в порядку передбаченому постановою КМ України №20 шляхом підписання Спільних протокольних рішень, згідно яких держава взяла на себе зобов'язання відшкодувати суму субвенцій наданих населенню;
- відповідачем виконані всі покладені на нього заходи згідно договору та законодавства, яке регулює порядок розрахунків, а саме відкрив поточний рахунок із спеціальним режимом використання, поставив населення природний газ в обсягах одержаних від позивача, складав акти звірки розрахунків з Управліннями соціального захисту населення по наданих субвенціях, підписав Спільні протокольні рішення та подав до органів Казначейства платіжні доручення .
Представник відповідача пояснив, що йому не відомі причини не виконання протокольних рішень. Просить суд відмовити в позові, оскільки не впливає на порядок розрахунків, які здійснюються по спец рахунках та не несе відповідальності за державу в частині відшкодування субвенцій наданих населенню згідно Спільних протокольних рішень. Крім того, зазначив, що позивачем поставлено природний газ в обсягах більших ніж передбачені умовами договору, а тому вважає безпідставними нарахування штрафних санкцій, 3% річних інфляційних втрати на вартість газу поставленого поза межами договору.
У разі, якщо суд прийде до висновку про правомірність заявлених позовних вимог, просить зменшити штрафні санкції враховуючи, що вартість газу погашена частково органами Казначейства, як відшкодування субвенцій та населенням через рахунки із спеціальним режимом використання. Також звернув увагу суду, що позивачем не понесені збитки з врахуванням несвоєчасного проведення розрахунків, як збоку держави так і населення. При цьому, зазначив, що причиною порушення строків оплати стало несвоєчасне відшкодування державою субсидій, у зв'язку з чим кошти, що поступають від населення на рахунки із спеціальним режимом використання направляються уповноваженими банками на погашення заборгованості за попередні періоди поставки газу, і на такий порядок відповідач вплинути не може.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:
- між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Дочірнім підприємством "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (змінено на Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз") (далі - Покупець), керуючись Законом України "Про ринок природного газу", поставною Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187 "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", іншими нормативно-правовими актами, укладено 06.04.2017р. Договір №17-248-Н купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2017 році з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19 000,00 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями ( тис. куб. метрів): - квітень - 5 800,000; - травень - 3 350,000; - червень - 2 350,000; - липень - 2 300,000; - серпень - 2 400,000; вересень - 2 800,000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. п. 1.1, 1, 2.1 умов Договору);
- приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.2 умов Договору);
- оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу (абзац. 1. п. 6.1 умов Договору).
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу(абзац. 2. п. 6.1 умов Договору).
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем, купівлі-продажу природного газу (абз. 3 п. 6.1 умов Договору).
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу (абз. 4 п. 6.1 умов Договору).
У разі не надання актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, при цьому Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20, має бути здійснений до закінчення 90 - денного строку і відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк. (абзац. 6. п. 6.1 умов Договору)
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту. (абзац. 7. п. 6.1 умов Договору)
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005p. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. (абзац. 8. п. 6.1 умов Договору)
Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП (п. 6.2 умов Договору).
За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п. 6.3 умов Договору).
У разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2 умов Договору).
Згідно п. 11.1 умов Договору, такий набуває чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.
Продавець на виконання умов Договору протягом квітня - вересня 2017 року передав Покупцю природний газ в кількості 24 146,933 тис. куб. м. на загальну суму 143 200 971,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.04.2017р. в обсязі 7 751,234 тис. куб. м. на суму 45 967 918,12 грн., від 31.05.2017р. в обсязі 4 282,216 тис. куб. м. на суму 25 395 253,76 грн., від 30.06.2017р. в обсязі 2 764,901 тис. куб. м. на суму 16 396 968,89 грн., від 31.07.2017р. в обсязі 2 954,416 тис. куб. м. на суму 17 520 868,64 грн., від 31.08.2017р. в обсязі 2 883,849 тис. куб. м. на суму 17 102 378,11 грн., від 30.09.2017р. в обсязі 3 510,317 тис. куб м. на суму 20 817 583,93 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Вартість придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій, та компенсацій, зобов'язання за які взяла на себе держава, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., становить 87 060 012,82грн., що підтверджується актами звірки підписаними між ДП «Газпостач» ПАТ «Тернопільміськгаз» та Управлянням соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, Управлянням соціальної політики Тернопільської міської ради, а саме: від 24.05.2017р за квітень на суму 65 537 939,80грн.; від 26.06.2017р. за травень 2 488 374,16грн; від 24.07.2017р. за червень на суму 6 767 753,98грн.;від 28.08.2017р. за липень на суму 4 443 748,37грн.; від 25.09.2017р. за серпень на суму 4 315 138,97грн. та від 25.10.2017р. за вересень на суму 3 507 057,54грн.
Сума, що відповідає актам звірки розрахунків, зазначена позивачем у розрахунку суми позову, та по яких відстрочено строк оплати газу на 90 днів по кожному акту, а саме: за квітень до 01.08.2017р, за травень до 30.08.2017р., за червень до 29.09.2017р., за липень до 31.10.2017р., за серпень до 30.11.2017р., за вересень до 30.12.2017р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради, Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ДП «Газпостач» ПАТ «Тернопільміськгаз» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» 15 грудня 2017 року підписано Спільні протокольні рішення на загальну суму 60 707 949,12 грн. згідно з договором від 06.04.2017р. №17-248-Н:№4384 на суму 28 048 500,48 грн. та №4389 на суму 32 659 448,64 грн., які не профінансовані.
Вартість поставленого населенню газу оплачена у період з 06.12.2017р. по 26.03.2018р.: 1/ шляхом перерахування 02.02.2018р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області наданих побутовим споживачам пільг та субсидій у сумі 38 759 814,90 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.; 2/ шляхом перерахування коштів, що поступили від населенням, з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця ( відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» Філія - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» на підставі Договору банківського рахунку №1003 від 23.11.2015року) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця у сумі 104 441 156,55 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується витягом із проведеними операціями по спірному договору, який підписаний головним бухгалтером позивача та скріплено печаткою товариства.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та річні, які просить стягнути.
Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданих доказам та наведеним представниками доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення .
При цьому, суд виходив із наступного.
- відносини у сфері господарювання, відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України (далі - ГК України), регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема: державне замовлення; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським Кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку (ст. 12 ГК України).
Відповідно до ст. 173-175 ГК України, господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново - господарське зобов'язання (цивільно - правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.ст. 203, 628 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України та ст. 193 ГК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання, і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору купівлі - продажу природного газу для побутових споживачів (населення) із спеціальними обов'язками передбаченими частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", згідно якої, з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.
На виконання ст. 11 Закону "Про ринок природного газу", Кабінетом Міністрів України (далі -КМ України) прийнято ряд постанов:
- 1/ постановою КМ України від 22.03.2017р. №187 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (в редакції постанови чинної на період укладення та дії договору купівлі - продажу).
Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема, для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно з пунктом 3 Положення ним покладаються такі обов'язки:
- обов'язок господарських товариств, 100 відсотків акцій (паїв, часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Укргазвидобування", ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"), продавати природний газ господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), та обов'язок НАК "Нафтогаз України" придбавати такий природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням;
- обов'язок НАК "Нафтогаз України" продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням;
- обов'язок постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до цього Положення, постачати такий природний газ побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням. Дочірнє підприємство "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз", згідно Додатку до Положення, є постачальником природного газу, на яке покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям.
Для проведення розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами та релігійними організаціями постачальники природного газу, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов'язків, покладених на зазначених продавців, відкривають в установах уповноважених банків (ВАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів (п. 4 Положення).
Купівля-продаж природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за ціною, визначеною згідно з пунктом 13 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації, при цьому, обов'язок надіслати письмову пропозицію про укладення відповідного договору покладено на НАК "Нафтогаз України" (п. 11 Положення).
Згідно п. 13 Положення НАК "Нафтогаз України" з 1 квітня 2017р. здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 10 - 12 цього Положення для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються релігійними організаціями для провадження їх виробничої діяльності) за ціною, що становить 4942 гривні за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які підлягають обов'язковій оплаті відповідно до умов договорів розподілу природного газу та величини торговельної надбавки (націнки) постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, максимальний рівень якої визначений пунктом 14 цього Положення).
Отже, метою прийняття даного Положення є врегулювання питання забезпечення безперебійного постачання природного газу побутовим споживачам, при цьому, така гарантія забезпечується державою в особі товариств власником яких є держава: ПАТ "Укргазвидобування", ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" , які видобувають та продають газ по пільгових цінах та НАК "Нафтогаз України", яке купляє даний газ та продає його постачальникам визначеним у Додатку до Положення «Перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу».
2/ постановою КМ України №792 від 30.09.2015р. затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - постанова КМУ №792).
Постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог (п. 2 Порядку відкриття рахунків).
Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (з врахуванням постанови КМ України від 26.04.2017р. №296 «Про деякі питання розрахунків за спожитий природний газ», якою зупинено дію пунктів 5 - 8 Порядку) визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (п. 1 Порядку).
Згідно п. 2 Порядку споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30 вересня 2015 року (втратила чинність 19.10.2017р.) затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", яким установлено порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, що надходять за використаний природний газ, зокрема, від побутових споживачів, нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам. При цьому, у відповідному договорі банківського рахунку обумовлюється право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень.
Згідно постанови КМУ від 26.04.2017р. №296 рекомендовано ПАТ "Державний ощадний банк України", "Укргазбанк" та "Державний експортно-імпортний банк" розподіляти кошти, що надходять за відпущений в рамках спеціальних обов'язків природний газ починаючи з 1 квітня 2017 р. на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, за спожитий природний газ побутовими споживачами та релігійними організаціями, з використанням нормативів, затверджених постановою НКРЕКП від 21.03.2017р. №295 «Нормативи перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на березень 2017 року».
Відповідно до 2 постанови установлено порядок розподілу залишку коштів, який утворився станом на 01 березня 2017 року на поточних рахунках із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, розподіляється установами уповноважених банків відповідно до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на лютий 2017 року, затверджених постановою НКРЕКП від 14 лютого 2017 року № 192.
Слід зазначити, що постановою НКРЕКП від 14 лютого 2017 року № 192 залишки коштів на поточних рахунках із спеціальним режимом розподілялися банками на розрахунки за попередній місяць (січень 2017р.).
Аналіз даних норм у постановах НКРЕКП свідчить про встановлений порядок зарахування банками сум залишків коштів на поточних рахунках із спеціальним режимом на попередні періоди у яких не покрита заборгованість по спожитому газу населенням та релігійними організаціями.
Отже, держава, для забезпечення виконання соціальних програм перед населенням, визначила учасників та порядок проведення розрахунків за спожитий побутовими споживачами газ по встановлених п.13 Положення інших (пільгових ) цінах, виключно через поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Тобто, на даний рахунок поступають тільки кошти від населення за відпущений в рамках спеціальних обов'язків природний газ, яке має право на одержання газу по пільговій ціні. Механізму, який би дозволяв постачальникам такого газу населенню, проводити розрахунки за відпущений в рамках спеціальних обов'язків природний газ за рахунок надходжень на їх поточні рахунки, які не є рахунками із спеціальним режимом використання, законодавством не передбачено.
У такий спосіб, держава обмежила постачальників газу населенню від розподілення коштів, які поступають на рахунки із спеціальним режимом використання, визначивши спеціальний режим проведення розрахунків.
3/ постановою КМ України від 13.07.2016р. №444 затверджено Примірний договір купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій.
Відповідно до п. 20 Примірного договору, остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20;
4/ постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (втратила чинність 01.01.2018р.) (далі - Постанова №20).
Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу, за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).
Органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг) (п. 6 Постанови №20).
Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній. Розрахунки, за згодою проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Зазначені розрахунки проводяться виключно в межах бюджетного року (п. 7 Постанови №20).
Згідно п. 8 Постанови №20, порядок проведення розрахунків за природний газ визначається Міненерговугіллям і Мінфіном.
Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20" (п. 9 Постанова №20).
- 5/ на виконання п. 8 Постанови № 20 наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію в порядку, який визначає взаємовідносини між учасниками розрахунків передбачених Постановою №20 (втратив чинність 03.04.2018р.) (далі Наказ №493/688).
Відповідно до п. 1.2 Наказу №493/688, розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню, які постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до п. 1.3 Наказу №493/688, схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).
Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку.
Пунктом 2.5 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію встановлено, що не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення ( з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства.
Анулювання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків у разі виникнення поважних причин, що унеможливлюють проведення взаєморозрахунку, здійснюється шляхом складання окремого спільного протокольного рішення, яке підтверджує згоду усіх учасників розрахунків на анулювання спільного протокольного рішення та повернення коштів Казначейству (п.2.15 Порядку №493/688 ) .
Отже, встановленим Постановою №20 та Порядком №493/688 механізмом компенсації сум субвенцій, держава гарантує виконати взяті на себе зобов'язання у межах фактично спожитого природного газу населенням, а не у певній його частині, шляхом складання щомісячних актів звірки розрахунків та протокольних рішень та у межах бюджетного року. Зокрема, перерахування субвенцій здійснюється з державного бюджету за рахунок податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України», власником якого є держава, а не за рахунок коштів постачальників газу населенню.
Аналогічні положення щодо меж відшкодування субвенцій передбачені постановою КМУ №256 від 04.03.2002 року якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Слід зазначити, що Порядок №493/688 містить застереження, що протокольні рішення можуть бути реалізовані тільки при наданні усіма учасниками платіжних доручень та текст затвердженої форми Спільного протокольного рішення містить застереження, що Спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.
При цьому, невиконання державою зобов'язання у бюджетному році, регулюється п. 12 Порядку затвердженого постановою КМУ №256 від 04.03.2002 року, згідно якого погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.
Отже, з аналізу законодавства, що регулює порядок виконання договору купівлі -продажу природного газу із спеціальними обов'язками покладеними державою на учасників договору, на строк його дії, в частині проведення розрахунків за природний газ населенням відпущений в рамках спеціальних обов'язків, можна зробити висновок, що розрахунки здійснюються двома способами та заходами, які передбачені законодавством для забезпечення їх виконання є:
1/ шляхом оплати коштів населенням через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, при цьому продавці та постачальники газу населенню зобов'язанні відкрити поточні рахунки із спеціальним режимом використання, на які поступають виключно кошти сплачені населенням, які розподіляються уповноваженими банками відповідно до встановлених нормативів та на які не можуть впливати сторони договору купівлі - продажу;
2/ шляхом погашення коштів субвенцій з боку держави, який здійснюється у порядку передбаченому Постановою №20. На постачальників газу населенню покладено обов'язок складання щомісячних актів звірки розрахунків щодо сум субвенцій, оригінали яких направляються НАК «Нафтогаз України», складання та погодження, зокрема, і учасниками договору, умов спільних протокольних рішень щодо зазначених у актах звірки сум субвенцій та подання на їх виконання платіжних доручень.
Іншого порядку розрахунків та заходи впливу на такий порядок законодавством не передбачено.
Відповідно до ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, застосовує при розгляді справи інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.»).
У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили (ч.7ст.11 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджено:
- Договір №17-248-Н купівлі-продажу природного газу від 06.04.2017р. укладений на виконання спеціальних обов'язків покладених на сторони на умовах передбачених ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» та Постанови №187 на строк дії договору до 30.09.2017 року;
- умови Договору №17-248-Н відповідають примірному договору, зокрема, в частині порядку розрахунків державою по субвенціях згідно Постанови №20 та з проведенням розрахунків населенням виключно через відкриті поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що підтверджує погодження сторін на такий порядок розрахунків;
- сторонами договору відкритті поточні рахунки із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку АТ «Ощадбанк», по яких здійснюються розрахунки населенням за природний газ;
- згідно актів приймання - передачі природного газу населенням спожито протягом квітня - вересня 2017 року переданий покупцем природний газ в кількості 24 146,933 тис. куб. м. на загальну суму 143 200 971,45 грн., що не заперечується сторонами;
- згідно актів звірки розрахунків, складених відповідно до Постанови №20 вартість придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг та субсидій, зобов'язання за які взяла на себе держава, становить 87 060 012,82грн., отже за рахунок коштів населення підлягало до оплати - 56 140 958,63 грн.;
- за участі сторін підписано 15.12.2017р. два Спільні протокольні рішення на загальну суму 60 707 949,12грн., відповідачем надані два платіжні доручення на їх оплату, разом з тим такі не профінансовані до 31.12.2017р.(кінця бюджетного року). Доказів на встановлення причин, за якими не були виконані Спільні протокольні рішення, зокрема, чи подавав позивач платіжні доручення на їх виконання, враховуючи, що є останнім учасником який сплачує суми до державного бюджету, та за рахунок яких здійснюється відшкодування субвенцій, судом не здобуто, так як, за поясненням представника позивача, йому така інформація не відома . Також, не здобуто судом доказів анулювання таких протокольних рішень у Порядку №493/688 ;
- розрахунки по Договору проведені у період з 06.12.2017р. по 26.03.2018р., з врахуванням частково оплачених державою коштів по субвенціях в сумі 38 759 814,90 грн. за природній газ згідно договору №17-248-Н від 06.04.2017р. на підставі постанови КМУ від 04.03.2002р. №256, та за рахунок населення - 104 441 156,55грн., тобто за державу вартість газу погашена населенням на суму 48 302 197,92 грн.;
- суми субвенцій зазначені у актах звірки розрахунків відображені позивачем у розрахунку суми позову із зазначенням оплати протягом 90 днів, як передбачено умовами договору, та після закінчення якого до даних сум застосовані пеня, інфляція та річні, за несвоєчасну їх оплату, та такі ж нарахування проведені на суми несвоєчасно оплачені населенням.
Суд, перевіривши на відповідність чинному законодавству, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та річних, за порушення строків виконання грошового зобов'язання за договором купівлі - продажу із спеціальними обов'язками, прийшов до висновку, що такі задоволенню не підлягають, оскільки:
- виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин на підставах та в порядку передбачених Господарським та Цивільним кодексами, іншими законами та договором, як гарантія захисту прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ст.199, ч.ч.1,2 ст.216 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).
У сфері господарювання за порушення строків виконання грошового зобов'язання застосовуються такі види господарських санкцій: - відшкодування збитків, зокрема, шляхом сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України,ст.549,625 ЦК України ).
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст.614 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання у сфері господарювання, несе відповідальність за наявності його вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч.2 ст.218 ГК України, ч.1 ст.214, ч.2 ст.625 ЦК України).
Загальними нормами ГК України та ЦК України передбачено:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч.1ст.526 ЦК України);
- боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст.527 ЦК України);
- в силу господарського зобов'язання один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1ст.173.ч.1 ст.175 ГК України);
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором (ч.1-3 ст.193 ГК України);
- виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу( ст.194 ГК України).
Отже, законодавець передбачив виконання господарського зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (покладення обов'язків на третю особу ) та у залежності від того хто є виконавцем передбачена і відповідальність за невиконання умов договору .
Європейський суд у справі «Фельдман проти України» (№76556/01) рішення від 12.01.2012р. (п.23) зазначив ,що вираз «згідно із законом» стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права.
У рішенні ЄСПЛ від 24.03.1988р. у справі «Olsson v. Sweden» зазначено, що норма не може розглядатися як «право», якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, певною мірою передбачити наслідки, які може потягти за собою вчинена дія.
Матеріалами справи підтверджено, що виконавцями зобов'язань в частині оплати вартості природного газу спожитого населенням в рамках спеціальних обов'язків по Договору, згідно закону та договору є держава та населення, і в цій частині закон (ч.3 ст.193 ГК України) не покладає на сторону договору особисто виконати зобов'язання за державу, та населення, оскільки така не є суб'єктом, який сплачує відшкодовує та такі платежі, у рамках Договору із спеціальними обов'язками, а тому і не може нести відповідальність за несвоєчасну їх оплату.
Отже, виконавцем платежів за газ по Договору із спеціальними обов'язками є треті особи, а не особисто відповідач, а саме: населення, у розмірі вартості спожитого газу, з врахуванням сум наданих субвенцій, та держава в розмірі сум наданих субвенцій, а тому позивач не маючи права на пред'явлення вимог до відповідача щодо стягнення вартості газу, не має права і на стягнення санкцій за їх не оплату.
Зобов'язання та відповідальність держави, в особі її органів, підтверджені п.4 Спільних протокольних рішень, згідно якого передбачено, що сторони, які підписали таке рішення, несуть відповідальність за недодержання вимог постанови №20 від 11.01.2005р. та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов'язань за цим рішенням відповідно до законодавства України.
Позивач прийняв часткове виконання третьою особою - державою, умов договору щодо оплати сум субвенцій наданих населенню, які проведені у лютому 2018 року, тим самим визнав, що держава є учасником розрахунків по Договору купівлі - продажу в силу закону, та не має права вимоги до відповідача у частині зобов'язань держави.
Актами звірки розрахунків підтверджено несвоєчасне поступлення коштів з державного бюджету на оплату субвенцій, що привело до порушення порядку розрахунків за природний газ, оскільки суми субвенцій виділені з державного бюджету у період дії договору покривали попередню заборгованість.
Позивач не заперечує, що за рахунок коштів, що поступали на рахунок із спеціальним режимом використання від населення, також покривалася вартість газу в порядку черговості, зокрема, за попередні періоди, враховуючи не своєчасно перераховані суми субвенцій, що привело до порушення строків оплати платежів, а саме не в межах строків передбачених Договором.
Суд наголошує, що договір між сторонами укладено із спеціальними обов'язками, які покладаються на суб'єктів ринку природного газу, у виключних випадках та на визначений строк в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виконав усі зобов'язання покладені на нього згідно законодавства, щодо виконання Договору із спеціальними обов'язками, а саме: відкрив поточний рахунок із спеціальним режимом використання; поставив населенню м. Тернополя та Тернопільського району природний газ одержаний від позивача у межах Договору в період квітень - вересень 2017року; склав щомісячні акти звірки розрахунків з розпорядниками державних коштів в частині визначення зобов'язань держави, як третьої особи, яка не є учасником договору, але взяла на себе зобов'язання відшкодувати суми субвенцій наданих населенню за спожитий газ у період охоплений Договором; є учасником Спільних протокольних рішень та подало платіжні доручення на їх виконання.
Щодо порушення строків сплати коштів населенням, то в даному випадку відповідач, в силу передбаченого нормативними актами порядку розрахунків, не може впливати на порядок розрахунків по рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки такий здійснюється уповноваженими банками згідно нормативів встановлених НКРЕКП, в яких не передбачено механізму поступлення коштів на даний рахунок та їх розподілення, крім населення та держави, від інших платників .
Суд, відхиляє доводи позивача щодо вільного волевиявлення сторін при укладенні Договору із спеціальними обов'язками, враховуючи вищезазначені норми правових актів, які є обов'язковими для сторін договору .
Крім того, давши оцінку абзац 3,6,7,8 п.6.1 умов Договору, в частині встановлення 90 - денного строку для здійснення платежів державою, та нарахування на такі платежі неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, у разі не оплати субвенцій, та що Спільні протокольні рішення не впливають на порядок розрахунків, та п.6.2 договору щодо погашення заборгованості, яка утворилася з поточного рахунку відповідача суд, прийшов до висновку ,що такі суперечать нормам ст.11 Закону «Про ринок природного газу» та Постанови №20.
Так, Постановою №20 передбачено порядок розрахунків державою по субвенціях, який є обов'язковою умовою при укладені договору із спеціальними обов'язками, та від умов яких сторони не можуть відступити в силу закону (ст.6 ЦК України, ч.1 ст.11 Закону «Про ринок природного газу»). Норми Постанови №20 не містять інших строків виконання державою зобов'язань, як бюджетний рік, та не містять застережень щодо того, що держава після закінчення бюджетного року не зобов'язується здійснити відшкодування сум субвенцій на підставі актів звірки розрахунків та спільних протокольних рішень, які становлять етапи у процедурі розрахунків, та є невід'ємною частиною Постанови №20, а отже, і частиною законодавства.
Законом «Про ринок природного газу» та постановою КМ України №792 від 30.09.2015р. не передбачено поступлення коштів на рахунки із спеціальним режимом використання від інших суб'єктів, крім населення та держави. Крім того, газ по якому утворилася заборгованість, не втрачає своєї правової природи, тобто є таким, що поставлений в межах Договору із спеціальними обов'язками, а тому до нього не може застосовуватися інший порядок розрахунків.
Не відповідають ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» та Постанові №20 умови п.5.3 Спільних протокольних рішень, що такі є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування, оскільки норми Постанови №20 не містять такого застереження, а затверджена Порядком №493/688 форма протокольного рішення, якій відповідають Спільні протокольні рішення, зокрема, п.5.3, суперечить ч.1 ст.11 Закону «Про ринок природного газу», оскільки заздалегідь передбачає можливість їх невиконання.
Суд, при аналізі умов Договору та Спільних протокольних рішень, відповідно до ч.7 ст.11 ГПК України, застосував норми Закону України «Про ринок природного газу» та Постанови КМ України №20, які мають вищу юридичну силу порівняно із Порядком №493/688 затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, та вважає помилковими посилання позивача тільки на загальні норми матеріального права, що регулюють вільне волевиявлення учасників при укладені договору, не враховуючи спеціальні норми, які регулюють порядок укладення та виконання Договору купівлі - продажу природного газу із спеціальними обов'язками.
Посилання позивача на те, що сторони керувалися при укладені договору примірним договором купівлі - продажу затвердженим постановою КМ України від 13.07.2016р. №444, то слід зазначити, що такий носить рекомендаційний характер, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, та не є типовим договором коли сторони не можуть відступати від змісту затвердженого типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч.4 ст.179 ГК України).
Враховуючи вищевикладені норми права, які унеможливлюють втручання відповідача у порядок розрахунків, корегування таких на власний розсуд, чи за рахунок інших надходжень з поточного рахунку підприємства, який не є рахунком із спеціальним режимом використання, судом не встановлено вини відповідача у несвоєчасному проведені розрахунків за поставлений природний газ населенню, а тому відсутні підстави для застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.
Повне рішення складено 08 січня 2019р.
Суддя М.С. Стадник