Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2588/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ФОП Улашина Олександра Петровича, с. Білки
до ФОП Кравцової Юлії Олександрівни , м. Первомайський
про стягнення коштів за надані послуги з перевезення вантажів
за участю представників:
від позивача -не з*явився
від відповідача -Петренко О.М.
У вересні 2018 року до суду звернулась Фізична особа-підприємець Улашин Олександр Петрович (с. Білки) та просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Кравцової Юлії Олександрівни (м. Первомайськ) заборгованість із врахуванням індексу інфляції 87.624,96 грн., пеню у розмірі 12.797,97 грн. та штраф 3% річних у розмірі 1.115,00 грн. Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762.00 грн., справу позивач просить розглядати за відсутності заявника.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №509 від 28.02.2018 року про надання транспортно - експедиційних послуг (організація автомобільних перевезень вантажів) в частині оплати вартості здійсненого перевезення за маршрутом Італія - Одеса.
Ухвалою суду від 19.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі було призначено на 08.10.2018 р. о 10:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін. Ухвалою від 13.11.2018 р. за ініціативою суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України було продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 днів до 18.12.2018 р. включно.
У призначене підготовче засідання на 27.11.2018 р. сторони своїх представників не направили, судом враховано , що відповідач чотири рази в судове засідання не з*являвся та у відповідності до ст. 42 ГПК України, своїми правами щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався , у зв*язку з чим, суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 18.12.2018 року на 9:30 годину.
Відповідач в судовому засіданні 03.01.2019 року надав письмові пояснення та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного, так відповідач заперечує щодо отримання від позивача рахунка-фактури в письмовому вигляді . Також відповідач стверджує, що позивач через водія машини ОСОБА_4 вже отримав 50.000,00 грн., як оплату за здійснене перевезення за договором за № 509 від 28.02.2018 року, залишок боргу , відповідач зобов*язався сплатити після отримання документів на виконання п. 4.3 умов договору.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне, що між сторонами спору існують договірні зобов'язання, які виникають з договору № 509 укладеного 28.02.2018 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні .
Відповідно до умов вказаного договору, позивач взяв на себе зобов'язання доставити ввірений відповідачем вантаж в пункт призначення в строки, зазначені відповідачем в заявках, і передавати їх особам, зазначеним відповідачем (отримувачам), а відповідач зобов'язався оплатити належним чином здійснене перевезення вантажів у розмірі та на умовах, встановлених договором (пункт 3.2 та розділ 4 ).
Сторони передбачили, що на кожне завантаження оформлюється заявка відповідно до вимог, встановлених п. 2.1 договору, яка повинна містити опис умов і властивостей конкретного перевезення.
Відповідно до положень статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства.
За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Таким чином, складання та підписання сторонами у справі міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії яких містяться в матеріалах справи, та в яких вантажовідправником зазначений відповідач, свідчать про укладення сторонами у справі договорів перевезення автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до вимог Конвенції. ( а.с. 29).
Відповідно до статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна повинна містити наступні відомості: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: заява про те, що перевантаження забороняється; платежі, які відправник зобов'язується сплатити; сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору:
для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;
вид послуги експедитора;
вид та найменування вантажу;
права, обов'язки сторін;
відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
розмір плати експедитору;
порядок розрахунків;
пункти відправлення та призначення вантажу;
порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); інші документи, визначені законами України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне, що 28.02.2018 року між ФОП Кравцовою Ю.А ( "Експедитор" ) та ФОП Улашиним О.П." (Перевізник") було укладено договір за № 509 про надання транспортно-експедиційних послуг ( організація автомобільних перевезень вантажів) ( а.с.22-25). У відповідності до предмету договору, Експедитор ( відповідач) доручає, а "Перевізник" зобов*язався діяти від імені та за рахунок "Експедитора" за обумовлену плату та в обумовлені строки, організувати перевезення вантажу ( п. 1.1 договору).
28.02.2018 року між сторонами була погоджена заявка б/н на здійснення транспортних послуг ( а.с.26). У відповідності до заявки, сторони визначили місце завантаження обладнання - Сarrаrо Drіve Тесh Роggіоfіоrіtо C.da Mortella, 64 Іtalу. Вантаж перевозила автомашина НОМЕР_1/АО2328ХТ Вольво ( марка та держномера автомобіля). Митний перехід Чоп. Сторони погодили : адресу розвантаження м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 253 по СМR . Оплата 2500 Євро б/г по курсу НБУ на день розмитнення по оригіналах СМR на протязі 5-7 днів. Поряд олівцем зроблено запис 2700 Євро, ким зроблено вказаний напис не вказано, чи є це виправлення ціни договору, не обумовлено. За таких обставин, суд вважає, що виправлення вказані в документі не є належним доказом збільшення ціни за перевезення вантажу.
Як зазначає позивач в позовній заяві б/н від 12.09.2018 року вартість перевезення становить 2700 Євро по курсу НБУ на день розмитнення, тобто 87.542,32 грн.
Судом встановлено, що заявка була погоджена та скріплена печатками замовника та виконавця, а матеріалами справи підтверджується, що також не заперечується відповідачем , виконання позивачем в повному обсязі послуг з перевезення вантажу. Міжнародна товарно-транспортна накладні (CMR), має відмітку митних органів України та Італії , а також підпис вантажоотримувача, засвідчений відбитком печатки, що свідчить про отримання вантажу та належне виконання позивачем своїх зобов*язань за договором щодо його доставки.
Як зазначає позивач в позовній заяві, ним на адресу відповідача було направлено рахунок за № 0219 від 16.03.2018 року на суму 87.542,32 грн., два акти здачі - приймання послуг за № 0229 на суму 87.542,32 грн. та оригінал СМR з відміткою в графі № 24 "Вантаж одержано" ТОВ" Велес-Агро ЛТД" ( а.с.27-29). Як доказ отримання перелічених документів , позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.31).
26.10.2018 року позивачем додатково надані письмові пояснення щодо направлення рекомендованим повідомлення на адресу відповідача рахунка за № 0219 від 16.03.2018 року , акту виконаних робіт № 0229 від 16.03.2018 року та СМR про що свідчить підпис отримувача та дата вручення 03.04.2018 року ( а.с.49-50).
Пунктом 4.1 та 4.3 договору сторони передбачили , що підставою для оплати послуг замовником є виставлений рахунок-фактура, переданий по факсу . Експедитор підтверджує отримання рахунку-фактури в письмовому вигляді або по телефону, вказавши прізвище та посаду працівника , отримавшого рахунок - фактуру по факсимільному зв*язку.
Надавши оцінку наявному в матеріалах поштовому повідомленню судом встановлено наступне, що в матеріалах справи міститься поштове відправлення яке не містить відомостей про те, які документи були направлені відповідачу , а саме рахунок за № 0219 від 16.03.2018 року , акт виконаних робіт № 0229 від 16.03.2018 року та СМR . До того ж, до даного відправлення не долучено розрахунковий документ, зокрема у даній справі відсутній фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта", який підтверджує факт надання послуги відділенням поштового зв'язку .
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Відповідно до пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 вказаних правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належними доказами відправлення відповідачеві саме рахунка за № 0219 від 16.03.2018 року , акту виконаних робіт № 0229 від 16.03.2018 року та СМR є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), або на виконання пункту 4.1 та 4.3 є виставлений рахунок-фактура, переданий по факсу . В такому разі Експедитор ( відповідач по справі) повинен підтвердити отримання рахунку-фактури в письмовому вигляді або по телефону, вказавши прізвище та посаду працівника або по факсимільному зв*язку.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами направлення на адресу відповідача рахунка за № 0219 від 16.03.2018 року , акту виконаних робіт № 0229 від 16.03.2018 року та СМR .
Щодо встановлення вартості перевезення, судом встановлено наступне, як зазначає позивач в позовній заяві б/н від 12.09.2018 року вартість перевезення становить 2700 Євро по курсу НБУ на день розмитнення, тобто станом на 12.03.2018 року через Закарпатську митницю пройшов товар , про що свідчить відбиток печатки в розділі 11 та 12 СМR.
Щодо порядку розрахунків, сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються в гривнях, на підставі цін погоджених в заявці на перевезення. Сторони, також домовились, що ціни, вказані в підтвердження ними заявки, являються погодженими та є кінцевими. ( п. 4.1 договору). Оплата послуг "Перевізника" "Експедитором" проводиться на розрахунковий рахунок "Перевізника" на підставі вставленого рахунка-фактури, переданого по факсу. Експедитор підтверджує отримання рахунка-фактури в письмовому вигляді або по телефону, вказавши прізвище та посаду робітника, який отримав рахунок-фактуру по факсимільному зв*язку.
Згідно СМR ( а.с.29) вантаж пройшов митне оформлення 12.03.2018 року, про що свідчить відбиток печатки в розділі 11 та 12. Разом з тим, судом було перевірено вартість наданих послуг станом на 12.02.2018 року на ціну перевезення, що становить 81.002,15 грн., тому в частині стягнення основного боргу, суд задовольняє позовні вимоги саме в частині 81.002,15 грн. В іншій частині основного боргу, суд відмовляє.
Пунктом 5.6 договору № 509 від 28.02.2018 року , сторони передбачили, що в разі прострочення платежу , обумовлених п. 4 даного договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення .
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд ухвалою про відкриття провадження у справі витребував у позивача докази направлення на адресу відповідача , як того передбачає договір , рахунку № 0219 від 16.03.2018 року, акту виконаних робіт, СМR, таких документів позивачем надано не було.
Належним доказом направлення документів відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином, належним доказом направлення документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви.
У відповідності до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
Враховуючи, що позивачем документально не доведено факт направлення на адресу відповідача як того передбачає договір , рахунку № 0219 від 16.03.2018 року, акту виконаних робіт, СМR суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати, пеню та 3 % річних, що загалом становить 13.995,61 грн.
Судовий збір у відповідності до ст. 12( ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кравцової Юлії Олександрівни (АДРЕСА_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 р., ідентифікаційний код особи НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця Улашина Олександра Петровича (АДРЕСА_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 р., ідентифікаційний код особи НОМЕР_3) заборгованість в розмірі 81002,15 грн. та 1405,64 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.01.2019 р.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.С. Лаврова