33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
м. Рівне
"09" січня 2019 р. Справа № 903/4/18
Господарський суд Рівненської області у складі колегії суддів: Андрійчук О.В. (головуюча), Бережнюк В.В., Войтюка В.Р., за участю секретаря судового засідання Рижого Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв'язок"
до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту"
про стягнення 2 009 722, 60 грн,
за участю представників сторін:
від позивача (стягувача): Багіров Р.А., довіреність б/н від 21.08.2018 року
від відповідача (боржника): Парфенюк А.С., довіреність № 06-05/25 від 08.01.2019 року
Фактичні обставини справи та вчинені процесуальні дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв'язок" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про стягнення 2 009 722, 60 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт з технічного переоснащення системи диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів і оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 від 23.12.2016 року.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 року по справі № 903/4/18 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення з посиланням на приписи ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, ст. 839, ч. 1 ст. 854 ЦК України та ст.ст. 144, 173, 193 ГК України зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, право чи інтерес позивача не порушені, тому, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Системний зв'язок" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2018 року у справі № 903/4/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний зв'язок" 2 009 722, 60 грн заборгованості.
Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована, зокрема тим, що договором (додатком до договору) передбачено виконання та прийняття робіт поетапно, тому у відповідача на підставі п. 7.7. договору виникли зобов'язання здійснити проміжні оплати поетапних робіт, зазначених позивачем в актах, протягом 5-ти банківських днів з дня їх отримання.
06.12.2018 року Господарським судом Волинської області видано наказ на примусове виконання постанови.
29.11.2018 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява від Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.12.2018 року розгляд заяви про відстрочення виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року у справі № 903/4/18 призначено до розгляду колегією суддів у складі суддів: Костюк С.В. - головуючий, Кравчук А.М, Якушева І.О.
20.12.2018 року у зв'язку із неможливістю здійснення автоматизованого розподілу судової справи №903/4/18 між суддями Господарського суду Волинської області та неможливістю утворити новий колегіальний склад суду для продовження розгляду заяви про відстрочення виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року, супровідним листом Господарського суду Волинської області №903/4/18/6977/18 матеріали справи №903/4/18 направлено до Господарського суду Рівненської області.
У силу вимог ч. 6 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018 року справу № 903/4/18 для розгляду заяви про відстрочення виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року передано судді Андрійчук О.В.
Ухвалою суду від 28.12.2018 року постановлено призначити колегіальний розгляд справи № 903/4/18 у складі трьох суддів та передано справу № 903/4/18 уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу судової справи між суддями з метою визначення складу колегії суддів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 28.12.2018 року визначено колегію суддів у складі суддів: Андрійчук О.В.(головуюча), Бережнюк В.В., Войтюка В.Р. для розгляду заяви про відстрочення виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2018 року у складі колегії суддів: Андрійчук О.В., Бережнюк В.В., Войтюка В.Р. прийнято заяву Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року до розгляду, призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 09.01.2019 року на 12:00 год.
Суд, розглянувши заяву про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, встановивши обставини, з якими процесуальний закон пов'язує надання відстрочки виконання судового рішення, встановив таке.
Стислий виклад позиції заявника (відповідача) та заперечень позивача.
Як вбачається із поданої заяви, остання обґрунтована тим, що:
- засновником відповідача є Луцька міська рада, а його основним видом діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним транспортом. Згідно з "Програмою розвитку Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки", затвердженої рішенням Луцької міської ради від 30.06.2016 року № 10/7, на 2016-2017 роки передбачені заходи з технічного переоснащення підприємства за рахунок коштів територіальної громади м. Луцька на загальну суму 3 356 000, грн, однак лише частина коштів в розмірі 936 732,00 грн надійшла на рахунок відповідача, решта суми, а саме 2 419 268,00 грн, що підлягала перерахуванню у 2017 році, профінансована не була, отже вина відповідача у невиконанні умов договору, за яким стягнута заборгованість, відсутня;
- відповідач знаходиться у надзвичайно скрутному фінансовому становищі, внаслідок недофінансування підприємства з Державного бюджету, в останнього є заборгованість перед Державною фіскальною службою України (сплату податкового боргу розстрочено згідно з ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року, 17.08.2017 року, 21.08.2017 року, 22.08.2017 року, 18.10.2017 року на період з 01.01.2017 року по грудень 2022 року), Пенсійним фондом України. Крім того, за даними балансу відповідача станом на 30.09.2018 року непокритий збиток підприємства становить 48 993 000,00 грн, при цьому відповідач має здійснювати поточні виплати: заробітну плату працівникам, оплату за спожиту електроенергію, утримання в робочому стані рухомого складу, сплату поточних податків і зборів тощо;
- власником рухомого і нерухомого майна Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" є Луцька міська рада, а тому будь-яке стягнення на майно та його реалізація допускаються з дозволу та за відповідним рішенням власника. Крім того, з 27.10.2015 року та з 05.08.2016 року майно відповідача перебуває у податкові заставі.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, підприємство надає акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 року; облікову картку на зведене виконавче провадження № 55724686 від 27.11.2018 року; ухвали Волинського окружного адміністративного суду про розстрочення виконання судових рішень від 11.11.2016 року, 17.08.2017 року, 21.08.2017 року, 22.08.2017 року, 18.10.2017 року;баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2018 року; акти приймання-передачі реалізованої електричної енергії; акти опису майна, рішення про опис майна у податкову заставу; довідки про залишок коштів на рахунках.
Враховуючи викладене, відповідач, посилаючись на ст. 331 ГПК України, просить суд відстрочити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року строком на 1 рік.
17.12.2018 року від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до яких останній зазначає, що:
- внаслідок бездіяльності відповідача позивач був змушений завернутися до суду та понести у зв'язку з цим додаткові витрати, отже вина у виникненні спору повністю лежить на відповідачеві;
- відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань;
- збитковість підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Отже, позивач, посилаючись на ст. 331 ГПК України, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, просить у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом, оцінка аргументів, наведених учасниками, мотиви, на підставі яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
Рішенням Луцької міської ради від 30.06.2016 року №10/7 затверджена "Програма розвитку Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки".
Додатком № 3 до рішення Луцької міської ради №15/32 від 01.12.2016 року про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2016 року №10/7 "Про Програму розвитку Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки" передбачено перелік завдань і заходів Програми, напрямки використання бюджетних коштів та результативні показники Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки. Термін виконання заходів - 2016-2017 роки, джерело фінансування - кошти бюджету міста, загальна сума - 3 356 000,00 грн.
З метою виконання вказаної Програми, 23.12.2016 року між Комунальним підприємством "Луцьке підприємство електротранспорту" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Системний зв'язок" (виконавець) укладено договір на виконання робіт з технічного переоснащення системи диспетчерського контролю, сповіщення пасажирів та оплати проїзду та супровідні роботам послуги № 161223/30 з додатками.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що загальна вартість договору становить: 3 122 440,00 грн без ПДВ, з яких: 936 732,00 грн підлягають оплаті та використанню в 2016 році, 2 185 708,00 грн - у 2017 році.
Відповідно до п. 7.5. договору замовник може провести попередню оплату відповідно до п. 1, підп. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 року "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" в розмірі 30% вартості договору в сумі 936 732,00 грн на придбання матеріалів та обладнання для проведення робіт протягом 5-ти банківських днів з дня підписання договору та отримання відповідного фінансування.
Решту 70% від суми договору замовник оплачує частинами після завершення робіт згідно з кошторисом, наданими актами виконання робіт та супровідних роботам послуг, що перевищують суму авансового платежу, протягом 5-ти банківських днів з дня отримання на підставі рахунків-фактур, наданих виконавцем.
На виконання умов договору від 23.12.2016 року №161223/30 позивачем передано, а відповідачем отримано матеріали згідно з актами приймання-передачі матеріалів від 01.02.2017 року, 12.05.2017 року, 18.05.2017 року, 25.05.2017 року, 30.05.2017 року, а також
підписано та скріплено печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 1 049 407 грн.
Крім того, 30.10.2017 року позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 23.12.2016 року № 161223/30 на загальну суму 960 315 грн та довідки про вартість виконаних робіт за лютий, травень, жовтень 2017 року.
У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року встановлено, що у відповідача на підставі п. 7.7. договору виникли зобов'язання здійснити проміжні оплати поетапних робіт, зазначених позивачем в актах, протягом 5-ти банківських днів з дня їх отримання.
Отже, як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач повинен був виконати свій обов'язок з оплати виконаних робіт у лютому, травні та листопаді 2017 року, однак останній перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 2 009 722,60 грн не здійснив, період прострочення складає більше року.
Беручи до увагу заяву відповідача про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року, період часу, протягом якого позивач буде позбавлений можливості отримати грошові кошти за договором, становите майже 2 роки.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що питання відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Заразом, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, залежать від предмету спору, від правової природи боргу тощо.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Доведення наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, згідно з вимогами ст.74 ГПК України покладається на заявника.
Зокрема, відповідач зазначає, що фінансування робіт, обумовлених договором, мало проводитися за рахунок бюджетних коштів, а оскільки "Програма розвитку Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки" не передбачає виділення коштів у 2018-2019 роках, потрібно внести відповідні зміни до неї, що потребує часу.
Судом вказані обґрунтування позивача не приймаються на підтвердження обставин, необхідних для відстрочення виконання судового рішення, з огляду на таке.
По-перше, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Так, Європейський суд з прав людини у п. 48 рішення від 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України» та в п. 40 рішення від 18.10.2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, викладений у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
По-друге, орган місцевого самоврядування був обізнаний як із укладенням договору, так із ходом його виконання, оскільки вказаний договір укладено на виконання рішення Луцької міської ради від 30.06.2016 року №10/7 "Програма розвитку Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки". Вказана Програма передбачала строки виконання робіт - 2017 рік та джерела їх фінансування - бюджетні кошти. У свою чергу, на державні органи/органи місцевого самоврядування покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи/органи місцевого самоврядування, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу/органи місцевого самоврядування повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Зважаючи, що Луцька міська рада упродовж 2017-2018 років, так само як і заявник, не вчинила жодних дій задля недопущення чи усунення з боку відповідача порушень договірних зобов'язань, що виникли на підставі її рішення та за рахунок бюджетних коштів, враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що найближчим часом будуть внесені зміни до "Програми розвитку Луцького підприємства електротранспорту на 2016-2020 роки" в частині виділення бюджетних коштів, а є лише посилання на те, що "вирішення цього питання потребує певного часу", відтак суд вважає вказані аргументи заявника необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на наявність у нього кредиторської заборгованості перед бюджетом і Пенсійним фондом України, а також про збиткову діяльність, то згідно з ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 ГК України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.
Отже, збиткова діяльність та наявність у підприємства заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення (такий висновок також викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 813/8842/13-а).
Так само той факт, що власником рухомого і нерухомого майна відповідача є Луцька міська рада, а тому будь-яке стягнення на майно та його реалізація допускаються з дозволу та за відповідним рішенням власника, а також те, що майно відповідача перебуває у податкові заставі, не є у розумінні чинного законодавства тими виключними обставинами, що зумовлюють відстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає аргументи відповідача неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику, у той же час позиція позивача, викладена у запереченнях на заяву про відстрочення виконання судового рішення, є обґрунтованою та такою, яка взята судом до уваги.
За таких обставин у задоволенні заяви Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року слід відмовити.
В обґрунтування мотивів, з яких суд дійшов відповідних висновків, постановляючи ухвалу, вважає за необхідне також зазначити таке.
Статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Слід зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
Законом України від 17.07.1997 року № 475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії», «Совтрансавто-Холдинг» проти України», «Шмалько проти України»).
Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення судом установлено, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без доведення можливості його реального виконання протягом строку, зазначеного відповідачем у заяві, порушуватиме баланс інтересів стягувача та боржника, основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавить кредитора можливості захистити свої права, знизить авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не вважатиметься законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 09.01.2019 року.
Головуючий суддя Андрійчук О.В.
Суддя Бережнюк В.В.
Суддя Войтюк В.Р.