ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1030/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товарисва "Страхова компанія "Країна", вул. Електриків, буд.29-А, м. Київ, 04176 , адреса для листування ( ОСОБА_1, АДРЕСА_1)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок, 22,м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення грошових коштів в порядку регресу в сумі 40 043 грн 63 к.
представники сторін не з"явилися
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення грошових коштів в порядку регресу в сумі 40 043 грн 63 к.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "Галицька " на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № УА 161435 від 16.08.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Mercedes-Benz GLE 250", державний номер НОМЕР_3, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, водієм якого скоєно ДТП, застрахована ПрАТ "СТ"Галицька" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2985626, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 40043,63 грн. покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 909/1030/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (повідомлення) сторін (з проведенням судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, пояснень, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
20.12.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позов, за змістом якого проти позовних вимог останній частково заперечує з тих підстав, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка визначена полісом у розмірі 510грн., отже відповідач визнає позов у розмірі 39533,63грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
16 серпня 2017 року між ПАТ «СК «КРАЇНА» (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № № УА 161435 (далі - Договір страхування), згідно з яким Позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Mercedes-Benz GLE 250", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль).
14 липня 2018 року о 13 год. 30 хв. в м. Києві, по просп. Степана Бандери сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1 порушив Правила дорожнього руху України, допустив зіткнення із застрахованим автомобілем, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва від 10.10.2018 р., винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було визнано гр. ОСОБА_3
16 липня 2018 року до позивача звернувся страхувальник з повідомленням про настання страхового випадку, що було зареєстровано за вх. № 14873/18.
16 липня 2018 року Застрахований автомобіль було оглянуто за участю страхувальника. Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля було визначено на підставі рахунку № 21182471 від 17 липня 2018 року у розмірі 40 043 (сорок тисяч сорок три) гривні 63 копійки.
16 серпня 2018 року до позивача звернувся с страхувальник із заявою на виплату страхового відшкодування, що була зареєстрована за вх.№ 17436, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц».
На підставі повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, страхового акту, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування Страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» у розмірі 40 043 гривні 63 копійки., що підтверджується платіжним дорученням № 9743 від 23.08.2018 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Оболонського районного суду м.Києва від 10.10.18 у справі № 756/10395/18 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, яким спричинено спірну ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Mercedes-Benz GLE 250", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився під керуванням ОСОБА_3, своїми діями гр. ОСОБА_3 порушив п. 13.3 ПДР України.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи (наданого відповідачем полісу №АМ/2985625) від 21.04.2018) цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ""Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, станом на дату настання спірної ДТП була застрахована ПрАТ "СК "Галицька" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2985625, яким було передбачено, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майна, становить 100 000,00 грн., а франшиза - 510грн..
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду акт огляду транспортного засобу, рахунок № 21182471 від 17.07.2018 виставлений СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» та платіжне доручення № 9743 від 23.08.2018 р., відповідно до яких вбачається, що вартість відновлювального ремонту становила 40 043 гривні 63 копійки.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за системним аналізом положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру такої шкоди іншими доказами по справі.
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № УА 161435 від 16.08.2017 роком випуску автомобіля "Mercedes-Benz GLE 250", державний номер НОМЕР_3 , є 2017, тобто, на момент спірної ДТП строк його експлуатації не перевищував 7-ми років, а тому коефіцієнт фізичного зносу такого автомобіля, який підлягає застосуванню при визначенні вартості його відновлювального ремонту за наслідками пошкодження при спірній ДТП, дорівнює нулю.
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру відшкодування завданої власнику автомобіля "Mercedes-Benz GLE 250", державний номер НОМЕР_3, шкоди матеріали справи не містять, а жодним учасником не вказується на їх існування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Mercedes-Benz GLE 250", державний номер НОМЕР_3 у розмірі 39533,63грн. з урахуванням франшизи у розмірі 510грн., що не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В даному випадку, положеннями договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2985626 було встановлено 510грн. франшизи.
З огляду на викладене вбачається існування підстав для покладення на відповідача обов'язку із виплати страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2985626 за наслідками пошкодження автомобіля "Mercedes-Benz GLE 250", державний номер НОМЕР_3 у розмірі 39533,63грн.
В частині стягнення 510грн. страхового відшкодування слід відмовити.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача , що не перевищує визначену вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначені полісом № АМ/2985626 розміри лімітів відповідальності (100 000,00 грн.) та франшизи (510 грн.), звернення позивача до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування у визначеному ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку, в межах річного строку з моменту настання ДТП (14.07.2018) та те, що на момент вирішення даного спору визначений ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк на прийняття рішення щодо здійснення спірного страхового відшкодування не сплив, а відповідачем будь-яких доказів на підтвердження існування обставин для відмови у здійсненні такої виплати не надано, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 39533,63 грн. є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 501грн. - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товарисва "Страхова компанія "Країна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення грошових коштів в порядку регресу в сумі 40 043 грн 63 к. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок,22, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 22186790) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", вул. Електриків, буд.29-А, м. Київ (ідентифікаційний код 20842474) суму страхового відшкодування у розмірі 39533,63грн. . та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп. Видати наказ.
3. В частині стягнення 510грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду або через господарський суд Івано-Франківської області.
Суддя Шкіндер П.А.
Повне рішення складено 08.01.2019