Справа № 2-354/10
09 лютого 2010 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Постола В.С.
при секретарі Бондар О.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилається на те, що між ним та відповідачкою 01.01.2009 року укладений письмовий договір позики, за яким відповідачка отримала від нього 30 000 гривень і зобов'язалася суму позики повернути в строк до 01.09.2009 року. Відповідно до умов пункту 7 договору позики, а також враховуючи той факт, що позивач правомірно володіє нерухомим майном відповідачки, а саме: житловим будинком, що розташований в м. Генічеську Генічеського району Херсонської області по вул. Енгельса, 31, відповідно до договору найму житлового будинку від 01.11.2008 року, позивач, відповідно до статті 594 ЦК України, притримав це майно, і в подальшому, в зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань за договором позики, задовольнив свої вимоги за рахунок притриманого нерухомого майна - будинку відповідачки, шляхом набуття права власності на нього. Однак, як стало відомо позивачу, відповідачка має намір продати будинок, який фактично належить позивачеві, тому позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі. При обґрунтуванні своїх позовним вимог позивач посилається на письмові докази, що додані до позовної заяви та досліджені судом. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідачка визнала позов ОСОБА_1 в повному обсязі. Не заперечує проти того, щоб по справі винесли рішення у попередньому судовому засіданні.
Відповідно до статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вислухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши досліджені докази у їх сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідачці на праві приватної власності згідно договору дарування серії ВАВ № 259728 від 25.09.2002 року, який посвідчено приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 4194 належить спірне нерухоме майно, що притримано позивачем, а саме: житловий будинок, що розташований в м. Генічеську Генічеського району Херсонської області по вул. Енгельса, 31.
1 листопада 2008 року сторонами було укладено договір найму житлового будинку за № 31, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, вул. Енгельса.
1 січня 2009 року між сторонами укладено договір позики, за яким відповідачка прийняла від позивача 30 000 гривень, і зобов'язалася повернути вказану суму грошей до 1 вересня 2009 року.
Пунктом 7 договору позики визначено, що у разі, коли позичальник не поверне позичені гроші до 01 вересня 2009 року, позикодавець вправі притримати у себе майно позичальника до виконання позичальником зобов'язань за цим Договором, попередивши його про це письмово негайно. Після притримання майна і у разі подальшого не виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення суми грошей за цим Договором, позикодавець має право задовольнити свої вимоги щодо повернення суми боргу за рахунок притриманого майна шляхом набуття права власності на нього, і з цього моменту зобов'язання за цим Договором вважатимуться виконаними сторонами в повному обсязі.
У встановлений договором позики строк відповідачка не змогла повернути позичені гроші, тому, враховуючи те, що вона мала інше нерухоме майно для проживання, не заперечувала проти притримання будинку в м. Генічеську Генічеського району Херсонської області по вул. Енгельса, 31. Також не заперечувала проти задоволення позивачем своїх вимог за рахунок притриманого майна і набуття ним права власності на нього. Однак згодом відповідачка мала наміри продати цей будинок, не передала позивачеві необхідні документи для переоформлення права власності на будинок, що свідчить про невизнання відповідачкою права власності на спірний будинок за позивачем на момент подачі позову.
Відповідно до загального правила притримання кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі не виконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 594 ЦК України). Відповідно до договору найму житлового будинку від 01.11.2008 року позивач володів та користувався (без права розпорядження) нерухомим майном, що належить відповідачці - житловий будинок за № 31 по вул. Енгельса в м. Генічеську Херсонської області.
Згідно до ч. 2 ст. 594 ЦК України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку позивач притриманням речі забезпечив свої вимоги щодо повернення суми боргу за договором позики від 1 січня 2009 року.
Відповідно до ст. 597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 ЦК України.
В свою чергу норма ч. 1 ст. 591 ЦК України передбачає, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що в договорі позики від 01.01.2009 року пунктом 7 прямо передбачається задоволення вимог позивача щодо повернення суми боргу за рахунок притриманого майна шляхом набуття права власності на нього, а також відповідність вартості будинку до позиченої суми грошей - проведення публічних торгів не потрібно.
Реєстрація права власності ОСОБА_1 може бути проведена лише на підставі рішення суду про визнання права власності і це єдиний можливий спосіб захисту права позивача.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем набуто право власності правомірно, визнання відповідачкою позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 328, 392, 591, 594, 597 ЦК України, ст. 11, ч. 1 ст. 61, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок № 31 по вул. Енгельса в м. Генічеську Генічеського району Херсонської області, позначений на плані літ. «А», загальною площею 47,3 кв. м., житловою площею 26,4 кв. м., що складається: тамбур літ. «а», сарай літ. «Б», «В», «Г», вбиральня літ. «Д», споруди № 1-2.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, що має бути поданою впродовж десяти днів після проголошення рішення.
Суддя Генічеського
районного суду ОСОБА_4