ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/870/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2018, ухвалене суддею Закуріним М.К. в м. Херсоні
у справі № 923/870/18
за позовом: Державного підприємства «Енергоринок»
до відповідача: Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
про: стягнення 118 822,70 грн.
В жовтні 2018 року Державне підприємство «Енергоринок» звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення штрафу в сумі 118 822, 70 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 4711/01 від 29.05.2008 в частині забезпечення відповідності обсягів електричної енергії, що замовлені споживачем фактично придбаним, що згідно з п. 7.4.4 договору має своїм наслідком застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.10.2018 (з урахування ухвали від 20.11.2018 про виправлення описки) позовні вимоги задоволено: з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на користь Державного підприємства «Енергоринок» стягнуто 118 822, 70 грн. штрафу; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи обставин порушення відповідачем умов договору, а тому визнав можливим застосування штрафних санкцій, передбачених договором. При цьому, судом відхилене посилання відповідача на необхідність зменшення розміру штрафу через його доказову необґрунтованість.
Не погоджуючись з означеним рішенням суду Акціонерне товариство «Херсонобленерго» звернулось з апеляційною скаргою, згідно якої просило рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Енергоринок».
За змістом апеляційної скарги та додаткових обґрунтувань до неї, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, зазначаючи, що
при плануванні обсягів електричної енергії на Оптовому ринку, Товариство спирається на заявлені споживачами ліміти споживання електричної енергії. Основним споживачем є населення і при прогнозі споживання по даній категорії споживачів враховуються погодні умови та перебіг опалювального сезону. Непередбачувана зміна температурного режиму позбавляє можливості точного прогнозування величини споживання та призводить до необхідності коригування вказаних величин у більшу чи меншу сторону, що передбачене умовами договору. Оскільки середньомісячна температура по Херсонській області в січні 2018 року становила близько 0 0С, це призвело до зменшення обсягу купівлі електричної енергії на Оптовому ринку (по відношенню до січня 2017 року). Фактичне перевищення допустимого відхилення за січень 2018 року становило менше відсотка;
судом не враховано тієї обставини, що на момент звернення позивача до суду весь обсяг закупленої електричної енергії оплачено своєчасно та в повному обсязі, а внаслідок відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого позивачу не було завдано жодних збитків і не порушене будь-які майнові та немайнові інтереси останнього. Допущене порушення має винятковий характер, спричинене зміною температурного режиму навколишнього середовища, яку відповідач не міг передбачити чи попередити, що в сукупності свідчить про наявність підстав зменшення розміру штрафу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонобленерго» відкрите апеляційне провадження; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.12.2018 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Позивач, згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив, просив оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області залишити без змін, а скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» без задоволення, зазначаючи про недоведення відповідачем обставин непереборної сили та вжиття всіх залежних від нього заходів задля попередження порушення умов договору.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, додаткових обґрунтувань до неї та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.05.2008 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством «Херсонобленерго», яке на даний час має назву Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (ЕК), укладений договір № 4711/01, за умовами якого позивач, виступаючи у якості продавця, зобов'язався продавати відповідачу, як покупцю, електричну енергію, а останній сплачувати її вартість (пункт 2.1. договору) (а.с. 13-20).
До вказаного договору сторонами вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод № 6946/02 від 10.05.2011 (а.с. 21), № 7688/02 від 19.10.2011 (а.с. 27), № 13441/01 від 31.05.2017 (а.с. 22) та № 15182/01 від 13.06.2018 (а.с. 23).
За умовами договору «ЕК (енергетична компанія) надає до ДПЕ (Державне підприємство «Енергоринок») повідомлення про замовне добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з оптового ринку електроенергії, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з оптового ринку електроенергії по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК» (пункт 4.1 договору).
Повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з оптового ринку електроенергії надається ЕК до ДПЕ факсимільним зв'язком за підписом керівника та головного бухгалтера. В повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт/год) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн), а також розміри оплати по декадах або етапах (пункт 4.1.1 договору).
Відповідно до п. 4.15 договору в разі необхідності ЕК може скорегувати замовлений обсяг купівлі електроенергії. Для здійснення корегування замовленого обсягу ЕК до 15 числа розрахункового місяця повторно надає до ДПЕ факсимільним зв'язком скореговане повідомлення про місячні обсяги купованої електроенергії за підписом керівника та головного бухгалтера ЕК і скріплене печаткою ЕК за такою ж формою як повідомлення, що надається відповідно до пункт 4.1.1. цього договору.
Пунктом 4.10 договору сторони передбачили, що ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.
Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії (пункт 4.13 договору).
За змістом п.п. 7.4., 7.4.4 договору в редакції додаткової угоди № 7688/02 від 13.10.2011, ДПЕ має право, зокрема, в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п. 4.1.1. цього договору з урахуванням пункту 4.15 цього договору) на величину, що перевищує 5 % в період з 1 жовтня по 30 квітня та 7,5 % в період з 1 травня по 30 вересня, нарахувати ЕК штраф у розмірі 1 % від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії».
29.12.2017 відповідач надав позивачу повідомлення № 1, у якому замовив поставку електричної енергії з 1 по 31 січня 2018 року у обсязі 247 440 000 кВт/год на загальну суму 245 939 551 грн. (а.с. 24), а повідомленням № 1/1 від 15.01.2018 скорегував замовлений обсяг електричної енергії та вказав, що він складає 212 753 000 кВт/год на загальну суму 194 066 530 грн. (а.с. 25).
Безпосередньо з акту купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2018 за січень 2018 року вбачається, що відповідач придбав у позивача у вказаному місяці 224 832 806 кВт/год на загальну суму 265 387 454,78 грн. (а.с. 26).
Таким чином, за розрахунками позивача відхилення між замовленим та фактичним обсягом електричної енергії складає 5,68 %, з розрахунку: 224 832 806 кВт/год - 212 753 000 кВт/год = 12 079 806 кВт/год, у зв'язку з чим на підставі пункту 7.4.4. договору ним нарахований штраф у сумі 118 822,70 грн., з розрахунку: 12 079 806 кВт/год Х 98,3647432306 коп (вартість 1 кВт/год електроенергії) : 100 = 118 822,70 грн. (а.с. 29).
З метою сплати вказаної суми штрафу позивач звернувся до відповідача 03.03.2018 із претензією № 632/32 (вих. № 03/32-2962), проте вона залишена останнім без реагування, а нарахований штраф не сплачений (а.с. 28).
Сутність розглядуваного позову полягає у стягненні з відповідача штрафу, у зв'язку з відхиленням фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць від замовленого.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №4711/01 від 29.05.2008.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем в порушення п. п. 4.1 договору допущено невідповідність місячного обсягу електричної енергії, що ЕК купила у ДПЕ, обсягу електричної енергії, який ЕК замовила (з відхиленням фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого у січні 2018 року на 5,68%).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).
Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата неустойки.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пп. 7.4.4. п. 7.4. договору сторони погодили, що позивач має право в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії відповідачем за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п. 4.1.1. цього договору з врахуванням п. 4.15. цього договору) на величину, що перевищує 5,0% в період з 1 жовтня по 30 квітня нарахувати відповідачу штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.
Як вище встановлено судом, відповідачем допущено відхилення фактичного обсягу купівлі електроенергії від замовленого у січні 2018 року на 5,68 % (в сторону збільшення), у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у загальному розмірі 118 822, 70 грн., який не сплачений відповідачем як після одержання претензій, так і в подальшому.
Зважаючи на висловлені за змістом апеляційної інстанції зауваження відповідача, колегія суддів наголошує, що:
За змістом ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Тягар доведення обставин відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобов'язання.
Виходячи з п. 4.1 договору обов'язок надання ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електричної енергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території діяльності ЕК покладається на відповідача.
При цьому, умови п. 4.15 договору передбачають право відповідача в разі необхідності скорегувати замовлений обсяг купівлі електричної енергії шляхом направлення ДПЕ у строк до 15 числа розрахункового місяця скорегованого повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2017 відповідачем надане повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії у січні 2018 року на рівні 247 440 000 кВт.г. 15.01.2018 позивачу направлено замовлення за № 1/1, в якому заявлений обсяг купівлі електричної енергії у січні 2018 року визначено на рівні 212 753 000 кВт.г.
Зазначаючи про корегування обсягів електричної енергії в січні 2018 року, внаслідок погодних умов, скаржник, між тим, не наводить ґрунтовних аргументів щодо необхідності здійснення розрахунку замовленої електричної енергії на рівні 212 753 000 кВт.г. та використання наданих п.п. 4.15 договору правомочностей з метою попередження порушення зобов'язання.
Колегія суддів враховує, що визначивши у договорі порядок узгодження обсягів купівлі-продажу електричної енергії на основі вільного волевиявлення, відповідач взяв на себе зобов'язання визначати цей обсяг у встановленому порядку, та, фактично, надав право позивачу у випадку порушення такого порядку (допущення відхилення у спірний період понад 5%) застосовувати господарську санкцію у вигляді нарахування штрафу.
Як вбачається зі змісту заперечень відповідача, він посилається на фактичну неможливість дотримання умов договору в частині 95% відповідності замовленого та фактично спожитого обсягу електричної енергії в розрахунковий період, оскільки через специфіку електричної енергії, як товару, обсяг електроспоживання спрогнозувати неможливо.
Отже зазначені доводи мають загальний характер та зводяться до незгоди зі змістом відповідної умови в договорі, обґрунтованість якої не є предметом дослідження в межах даної справи.
В свою чергу належних та допустимих доказів наявності обставин, які у розумінні ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, положень розділу 9 договору, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, скаржником не представлено.
У світлі викладеного доводи апелянта щодо відсутності вини у допущеному відхилені обсягів між замовленою та придбаною електричною енергією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та носять суб'єктивний характер.
Що стосується посилань апелянта на відхилення судом його доводів про необхідність зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Колегія суддів відзначає, що укладаючи з позивачем договір, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо купівлі електричної енергії на Оптовому ринку відповідно до замовлених обсягів, в той час як відхиленням відповідачем фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого (на 5,68%), становить один з можливих ризиків.
В рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд врахував вказані норми цивільного законодавства, зазначивши, що безпосередньо допущене відповідачем порушення умов договору щодо відхилення між замовленим та спожитим (придбаним) обсягом електричної енергії, вплинуло на забезпечення позивачем обсягів реалізації електричної енергії на її Оптовому ринку.
В свою чергу, вказуючи на надмірно великий розмір штрафних санкцій, відповідач між тим не навів аргументів власного майнового стану, який вказував би на надмірність застосованого штрафу, а також фактичну неможливість завдання збитків або певний їх розмір позивачу незабезпеченням виконання зобов'язання з власної сторони.
Решта доводів та зауважень не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки вони не спростовують викладених висновків та відхиляються судом через їх юридичну та доказову необґрунтованість.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Херсонобленерго» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2018 по справі № 923/870/18 слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2018 у справі №923/870/18 - залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: Н.С. Богацька
судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош