13 грудня 2018 року Справа № 0440/6273/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії ,-
20.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії.
27.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження.
12.09.2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про часткову зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач прохає прийняти до розгляду позовні вимоги в наступній редакції:
- визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 травня 2016 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), за минулий час, а саме за період з 01 травня 2016 року по 14 січня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та фактичну виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) належної йому пенсії за минулий час, а саме за період з моменту припинення її виплати, тобто з 01 травня 2016 року по 14 січня 2017 року.
Позовні вимоги позивач аргументує тим, що рішення про припинення пенсійних виплат він не отримував, крім того відповідач своїм листом, в якому надав відповідь на адвокатський запит, визнає факт проведення нарахування пенсії за спірний період, проте, виплачувати її відмовляється, чим безпосередньо порушує права позивача.
12.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду вищевикладені позовні вимоги та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління України Донецької області.
21.09.2018 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області приймає рішення про припинення пенсії, з причини скасування довідки, виключно на підставі рішення комісії.
Також відповідач зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365", "поточна" доплата за період з 01.11.2016 року по 14.01.2017 року у розмірі 8941, 75 грн. виплачена позивачу разом з пенсією за червень 2018 року, "відкладена" доплата за період з 01.05.2016 року по 31.10.2016 року у розмірі 24262,00 грн. буде виплачуватись в окремому порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, що підтверджується Довідкою-розрахунком №о/р816104.
На підставі вищевикладеного, на думку відповідача-1, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
08.10.2018 року ухвалою суду вирішено здійснювати розгляд справи правилами загального позовного провадження.
13.12.2018 року сторони в судове засідання не з'явились, від позивача та відповідача-1 надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Відповідно до вимог ст. 229 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач користується правом на отримання пенсії за віком з 2008 року.
Восени 2014 року, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, позивач переїхав з м.Горлівка, Донецької оласті до м.Бахмута Донецької області, був взятий на обліку в Бахмутському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області (правонаступником якого є Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) та продовжив отримувати пенсійні виплати.
01.05.2016 року Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області припинило пенсійні виплати позивачу.
28.11.2016 року позивач звернувся із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради та до управління Пенсійного фонду із заявою про запит пенсійної справи із Бахмутського ОУПФУ Донецької області.
04.01.2017 року до управління надійшов лист від управління праці та соціального захисту населення виконавчоого комітету Покровської районної у місті ради в якому надавалась інформація від Артемівської райдержадміністрації про скасування 13.07.2016 року довідки ОСОБА_1 згідно п.3.ст12 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". 10.03.2017 року відповідно до протоколу №13 Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних вимплат внутрішньо переміщеним особам призначено соціальні виплати позивачу з 14.01.2017 року. Відповідно до постанови КМУ від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365", проведено розподіл боргів, "поточна" доплата у розмірі 8941, 75 грн. буде виплачена разом з пенсією за червень 2018 року, "відкладена" доплата у розмірі 24262,00 грн. буде виплачуватись в окремому порядку.
На підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.11.2016 року №0000047152, позивач з 14.01.2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
17.05.2018 року звернувся із письмовою заявою до відповідача-1 з вимогою виплатити недоотриману пенсію за період з часу припинення по дату відновлення виплат.
У своєму листі від 08.06.2018 року відповідач зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365", "поточна" доплата за період з 01.11.2016 року по 14.01.2017 року у розмірі 8941, 75 грн. буде виплачена позивачу разом з пенсією за червень 2018 року, "відкладена" доплата за період з 01.05.2016 року по 31.10.2016 року у розмірі 24262,00 грн. буде виплачуватись в окремому порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 травня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
У справі відсутні докази на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення пенсії позивачу.
Суд звертає увагу на пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому доводи щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Строк дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи необмежений, нарахування і виплата пенсії особі, яка вимушено залежить від певних обставин, не може бути залежними від дії цієї довідки, оскільки право на пенсію гарантовано Конституцією України та є єдиним засобом до існування пенсіонера.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верхового суду від 18.10.2018 року по справі №426/8347/17.
На підставі вищевикладеного, вимога позивача про визнання протиправними дій Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), за минулий час, а саме за період з 01 травня 2016 року по 14 січня 2017 року, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиплатою позивачу суми нарахованої пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року за №1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 даної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 року за № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Згідно з п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування позивачу пенсії за період з 01 травня 2016 року по 14 січня 2017 року, виплачено пенсію лише за період з 01.11.2016 року по 14.01.2017 року, однак не проведено виплату за період з 01.05.2016 року по 31.10.2016 року, у зв'язку з відсутністю порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині виплати пенсії за період з 01.11.2016 року по 14.01.2017 року, однак, суд не може погодитись із діями відповідача щодо невиплати нарахованих пенсійних виплат за період з 01.05.2016 року по 31.10.2016 року з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ч.1 ст.7 даного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, відмовляючи позивачу у виплаті нарахованої пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Відповідно до п.3 і п.8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача з відмови у виплаті пенсії з з 01.05.2016 року по 31.10.2016 року є протиправними, оскільки не відповідають зазначеним критеріям правомірності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №17167963 від 07.08.2018 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 352,40 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 травня 2016 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), за минулий час, а саме за період з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та фактичну виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) належної йому пенсії за минулий час, а саме за період з моменту припинення її виплати, тобто з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв