18 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 757/47933/15-ц
провадження № 61-30689св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідністю «Євролізинг Україна»,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - адвокатом ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року, постановлену у складі судді Заришняк Г. М.,
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю «Євролізинг Україна» (далі - ТОВ «Євролізинг Україна») про розірвання договору, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що у межах визначеного Законом України «Про захист прав споживачів» чотирнадцятиденного строку відкликав свою згоду на укладення з ТОВ «Євролізинг Україна» договору фінансового лізингу № 002380, повідомивши товариство про це письмово, проте відповідач відмовив у розірванні договору і повернені сплачених на його виконання коштів. За таких обставин позивач вважає, що наявні правові підстави для розірвання договору у судовому порядку, стягнення сплачених на його виконання 382 000 гривень і відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у 20 000 гривень.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року, ухваленим у складі судді Гладун Х. А., Однорогу А. І. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 5 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з пропущенням строку апеляційного оскарження судового рішення за відсутності клопотання про його поновлення, а також з підстав несплати судового збору. Апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів заявника щодо подання апеляційної скарги у межах визначеного законодавством строку, а саме протягом десяти днів з моменту отримання копії повного судового рішення суду першої інстанції, оскільки строк апеляційного оскарження для присутніх при проголошенні судового рішення осіб обчислюється, починаючи з дня проголошення рішення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не виконав вимоги суду щодо звернення з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із наданням доказів на підтвердження поважності причин його пропущення. Крім того, заявник не надав доказів сплати судового збору.
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року скасувати і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначив про неправомірність вимоги суду апеляційної інстанції щодо сплати судового збору, оскільки з цим позовом він звернувся за захистом своїх порушених прав на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» і звільнений від його сплати, на корись чого свідчить прийняття і розгляд судом першої інстанції його позовної заяви без оплати судовим збором.
Вказав, що на вимогу суду оплатив судовий збір через офіційний сайт Судової влади України, що підтверджує як внесення коштів, так і їх зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, дійшов помилкового висновку про подання апеляційної скарги з пропущенням визначеного законодавством строку, оскільки у судовому засіданні 8 серпня 2016 року суд першої інстанції проголосив лише вступну і резолютивну частини рішення, що не є проголошенням судового рішення у розумінні статей 218, 294 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, тому десятиденний строк на апеляційне оскарження підлягає обчисленню з дня отримання копії повного судового рішення.
Послався на те, що повне судове рішення суду першої інстанції не виготовлялося і не видавалося йому протягом тривалого часу, що підтверджується неодноразово поданими ним заявами. Копія цього рішення направлена йому поштою лише у березні 2017 року, тому немає потреби у поданні клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року, не зазначив поважних причин його пропущення і не додав доказів на їх підтвердження, а також не надав належних доказів сплати судового збору на зазначені судом реквізити.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, є однією із основних засад судочинства (стаття 219 Конституції України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах, в тому числі і на стадії апеляційного перегляду справи, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до статті 73 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
У судовому засіданні 8 серпня 2016 року Печерський районний суд м. Києва проголосив вступну і резолютивну частини рішення, при проголошенні яких був присутній представник ОСОБА_4 -ОСОБА_5 За таких обставин останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог частини першої статті 294 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, було 18 серпня 2016 року.
Апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року ОСОБА_4 подав 29 березня 2017 року, тобто із пропущенням строку апеляційного оскарження.
Матеріалами справи підтверджується, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 8 серпня 2016 року заявнику направлений 24 лютого 2017 року, незважаючи на неодноразове звернення із заявами про його видачу, що є підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, проте відповідне питання заявник в апеляційній скарзі не порушував.
На виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 5 травня 2017 року, отриманої представником заявника 16 травня 2018 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження також подано не було.
Системний аналіз статей 73, 297 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, свідчить про право суду поновити строк апеляційного оскарження виключно за клопотанням сторони.
Поновлення строку на апеляційне оскарження без відповідної заяви може стати підставою тверджень іншої сторони у справі про небезсторонність суду і є порушенням права на справедливий судовий розгляд.
Оскільки ОСОБА_4, здійснюючи свої процесуальні права на власний розсуд, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не звернувся ні при поданні апеляційної скарги, ні на виконання вимог ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції правильно керувався частиною третьою статті 297 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, і відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Доводи заявника про те, що проголошення у судовому засіданні 8 серпня 2016 року вступної і резолютивної частин судового рішення не є проголошенням судового рішення у розумінні статей 218, 294 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, є помилковими.
Згідно зі статтею 218 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, проголошенням рішення є проголошення як повного рішення, так і його вступної і резолютивної частини. Несвоєчасне виготовлення і вручення сторонам повного судового рішення, вступну і резолютивну частину якого проголошено судом у судовому засіданні, не змінює момент початку перебігу строку апеляційного оскарження, проте є підставою для поновлення цього строку за наявності відповідного клопотання.
Посилання заявника на помилковість висновків апеляційного суду про зобов'язання сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, всупереч положенням Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтовані, проте не спростовують правильність висновку суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, до якого суд дійшов у зв'язку з поданням апеляційної скарги із пропуском визначеного процесуальним законом строку за відсутності клопотання про його поновлення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - адвокатом ОСОБА_5, залишити без задоволення.
УхвалуАпеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов В. А. Стрільчук