08 січня 2019 року
м. Київ
справа № 761/35883/16-ц
провадження № 61-47563ск18
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В.,
розглянув позовну заяву ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни про включення до реєстру кредиторів та внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів,
23 листопада 2018 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду позовну заяву на постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року.
В позовній заяві ОСОБА_2 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Так, відповідно до частини першої статті 25 та частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно зі статтею 391 ЦПК України безпосередньо до суду касаційної інстанції подається касаційна скарга, а тому суд презюмує, що нею помилково зазначено - позовна заява.
Таким чином, ОСОБА_2 необхідно правильно зазначити найменування скарги, з якою вона звертається до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку, передбаченого вимогами частини першої статті 390 ЦПК України.
В касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, з посиланням на те, що вона проживає на тимчасово окупованій території, а також на ускладнене отримання поштової кореспонденції від суду у зв'язку з цим.
Однак, відповідно до даних офіційної сторінки Апеляційного суду м. Києва на порталі «Судова влада України» постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року опубліковано 27 липня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справі &q?и ;Пономарьов проти України&q?ра;) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведене, зазначені ОСОБА_2 підстави пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не можуть бути визнані поважними.
Таким чином, ОСОБА_2 необхідно надати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року, в якій навести інші поважні підстави для поновлення строку та надати належні докази.
Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Натомість, в касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий бір», відповідно до якого, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропади безвісти і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
При цьому, жодних доказів на підтвердження вказаного до матеріалів касаційного провадження не нею додано.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (підпункт другий пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становить 1 378 грн.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Враховуючи наведене, за подання касаційної скарги на постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року ОСОБА_2 необхідно сплатити 1 102 грн 40 коп.
Також, у порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або, за умови його відсутності - номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України ОСОБА_2, адресу її електронної пошти, та не вказано про її відсутність.
За змістом пункту першого частини VIIПоложення про реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822, фізична особа, незалежно від віку зобов'язана пройти реєстрацію з отримання реєстраційного номеру, а в разі відмови від реєстрації (за змістом пункту першого частини VІІІ вказаного Положення) подати відповідну заяву.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 необхідно надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків або (за умови відмови особи від отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків з релігійних міркувань) номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, адресу її електронної пошти, або якщо її не має, вказати, що така відсутня.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 лютого 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо інші наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк