Справа № 212/7862/17
2/212/810/18
12 грудня 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Чорного І.Я,
з участю секретаря Поперечної А.С.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6; третя особа: Покровський районний відділ реєстрації місця проживання громадян при виконавчому комітеті Покровської районної у місті ради м. Кривого Рогу про усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
06 грудня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_6; третя особа: Покровський районний відділ реєстрації місця проживання громадян при виконавчому комітеті Покровської районної у місті ради м. Кривого Рогу про усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 14 травня 2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_5 зазначила, що 03 жовтня 2006 року вона придбала домоволодіння та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1. В квітні 2011 року за вищевказаної адресою за її згодою були зареєстровані її син ОСОБА_7 та його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_6 - відповідачі по справі.
Позивач є одноосібним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які зареєстровані за вказаною адресою, створюють суттєві перешкоди для здійснення нею як власником будинку своїх прав, зокрема вільно розпоряджатись своєю власністю на власний розсуд. Тому вона просила суд постановити рішення яким усунути їй ОСОБА_5, перешкоди у користуванні приватною власністю, а саме житловим будинком з будівлями та спорудами і земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з відповідачів на її користь кошти в сумі 640 гривень витрат за сплату судового збору, та 6500 гривень за послуги адвоката.
Крім цього позивач зазначала, що на протязі 2017 року на її адресу надходили повідомлення на ім'я ОСОБА_3, який там зареєстрований, про можливий примусовий арешт майна та продаж майна в рахунок погашення кредиту, що був оформлений на ім'я ОСОБА_3
Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, в подальшому в судові засідання не з'являлась.
Представника позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі посилаючись на зазначені в позові факти. Додатково пояснили, що позивач ОСОБА_5 є одноосібним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, там і зареєстрована. Позивач на протязі досить тривалого часу перебуває за кордоном на роботі. Періодично вона приїжджає додому та проживає у вищевказаному будинку, проводить там ремонти, постійно сплачує комунальні послуги. Її син ОСОБА_7 проживає в даному будинку постійно. Відповідач ОСОБА_6 в даному будинку проживала незначний період часу, оскільки постійно проживала з своєю матір'ю. В періоди її відсутності в Україні в даному будинку проживає її онук, відповідач ОСОБА_3 з сім'єю. На протязі певного часу у неї склались неприязні відносини з її онуком ОСОБА_3 Під час проживання останнього за адресою реєстрації, він недобросовісно ставився до майна позивачки, не підтримує його в належному стані, не сплачує коштів по утриманню будинку. Позивач ОСОБА_5, приїжджаючи додому, виявляла в будинку пошкоджені меблі та відсутність її речей, крім цього завжди був наявний борг за комунальні послуги, які вона змушена була сплачувати. Такі дії відповідача ОСОБА_3 призводили до постійного витрачання коштів зі сторони позивача, як на ремонт її будинку так і на сплату комунальних послуг. Вважають, що реєстрація відповідачів в будинку позивача, який є її власністю перешкоджає їй належно володіти своїм майном.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені у поданому ними відзиві на позовну заяву та ст. 405 ЦК України. Крім цього відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні був допитаний в якості свідка та пояснив, що він проживав в АДРЕСА_1 з 2006 року постійно, іншого місця проживання не має. З 2011 року за вказаною адресою зареєстрований. Потім там проживав з сім'єю. Що стосується твердження позивача щодо його відсутності понад встановлені строки за місцем реєстрації, відповідач та його представник зазначили, що ОСОБА_3 постійно проживав в даному будинку з моменту вселення, єдиними періодом його відсутності був період коли він служив у ЗСУ та приймав участь у проведенні АТО на території Донецької області, тобто як свідомий громадянин виконував свій патріотичний обов'язок по захисту Батьківщини. Наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_3, мав поважні причини відсутності за місцем своєї реєстрації - будинку позивача, тому немає сукупності наведених у законі підстав для втрати права на користування житлом відносно ОСОБА_3 Також зазначили, що твердження позивача про наявність кредитної заборгованості ОСОБА_3 є надуманим приводом для подання позовної заяви, оскільки до спірних відносин з приводу кредитної заборгованості позивач не має ніякого відношення, отже майну позивача також нічого не загрожує. Вважають, що ці обставини позивач намагається використати проти нього, ігноруючи те, що навіть перебуваючи на службі у ЗСУ ОСОБА_3 не втрачав інтересу до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1, постійно зберігав там свої речі до повернення з армії, мав постійно ключі від будинку та відразу повернувся проживати у будинок.
Відповідач ОСОБА_6, у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомила. В судовому засіданні яке відбулось 18 вересня 2018 року, відповідач ОСОБА_6, суду пояснила, що вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 2011 року, проживала там разом з батьками та братом. Проживала в будинку до 2015 року. Також пояснила, що ОСОБА_5, зазначений будинок свого часу придбався для їх сім'ї, про що між її батьками та позивачкою була домовленість. Позивачка раніше не висловлювала претензій з приводу їх проживання в її будинку, брат ОСОБА_3 проходив службу в ЗСУ, вона та батько проживали в спірному будинку, потім ОСОБА_3, повернувся. Позовні вимоги відповідачка ОСОБА_6 не визнала та просила відмовити в задоволенні позову.
Третя особа представник Покровського районного відділу реєстрації місця проживання громадян при виконавчому комітеті Покровської районної у місті ради міста Кривого Рогу в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є головою квартального комітету по вулиці Бучми в місті Кривому Розі. Відповідачі дійсно мешкали в будинку за адресою АДРЕСА_1 з своїми батьками. В 2010 році вони виїхали з зазначеного будинку разом із матір'ю, після розлучення батьків. Через деякий час відповідачі повернулися та продовжували проживати в будинку разом з батьком. Їй відомо, що позивачка проти проживання відповідачів в її будинку, вона зверталась до неї з приводу зняття з реєстрації відповідачів.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила що з 2007 року проживає за адресою АДРЕСА_2 знає родину ОСОБА_6, їй відомо що відповідачі разом з їх батьками проживали у будинку АДРЕСА_1, потім батьки розлучились та відповідач ОСОБА_3 деякий час проживав разом з батьком за зазначеною адресою. Останні два роки ОСОБА_3 з сім'єю там проживав періодично. Їй відомо, що безпосередньо перед приїздом позивача ОСОБА_5 в м. Кривий Ріг, відповідач ОСОБА_3 залишав будинок. Також їй відомо, що відповідач ОСОБА_3 не підтримував у належному стані будинок за місцем свого проживання, а саме будинок АДРЕСА_1 Власником будинку є позивачка і вона заперечує проти проживання відповідачів в будинку. Також відомо, що періодичні ремонти в будинку робить позивач ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив що з 1995 року проживає за адресою АДРЕСА_3. В березні 2018 року він підписав акт, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм батьком з 2011 року постійно, йому це відомо бо він проживає поруч, крім цього він постійно бачив ОСОБА_3 з сім'єю на вулиці. Йому також відомо що відповідачі, будучи дітьми, ходили до школи та проживали в АДРЕСА_1 з батьками, потім ОСОБА_3 пішов до армії, через деякий час повернувся та знову мешкав у даному будинку. Про те, що між позивачкою та відповідачами є конфлікт йому не відомо.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду пояснила, що є матір'ю відповідачів. Будинок АДРЕСА_1, було придбано для їх сім'ї, в 2008-2009 роках відповідачі мешкали разом із батьком ОСОБА_7 в цьому будинку, та жили там по 2013 рік, діти ходили в школу, яка знаходиться неподалік будинку. Потім в 2013 році ОСОБА_3 було укладено контракт з ЗСУ. Після повернення з армії син продовжував там жити. Вона теж проживала в цьому будинку до розлучення з ОСОБА_7 Позивач ОСОБА_5 проживала в будинку не часто, оскільки весь час перебувала закордоном, приїжджала в м. Кривий Ріг один-два рази на рік.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_5 є одноосібним власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки від 03 жовтня 2006 року посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Герасимовою Л.С. та Витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно № 12150849, виданого 13 жовтня 2006 року КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Покровської районної в місті Ради від 10 листопада 2017 року, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_5 а також ОСОБА_16, ОСОБА_7 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно, зазначені вище норми закону гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому. Відповідно до положень цим норм, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. При цьому, позивач повинен довести, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача порушується його право власності чи законного володіння, на чому також акцентує увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних і цивільних справ в п.п.33,34 Постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд критично ставить до актів від 21 серпня 2017 року та 19 березня 2018 року про проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1, що долучені до матеріалів справи, які посвідчені Представником-головою квартального комітету № 4 міста Кривого Рогу ОСОБА_10, оскільки вони фактично суперечать один одному.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали в АДРЕСА_1 з 2006 року. Відповідач ОСОБА_6 за даною адресою проживала до 2015 року, відповідач ОСОБА_3 - до теперішнього часу за виключенням періоду проходження служби в ЗСУ з 2013 по 2016 роки та періодів проживання в будинку позивача ОСОБА_5
Перевіривши наявність підстав для збереження житлового приміщення за відповідачами було встановлено, що позивач ОСОБА_5 одноосібно несе витрати по утриманню будинку, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями про оплаті комунальних послуг в період з 2017 - 2018 роки. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 за зареєстрованим місцем проживання житлом не цікавляться, комунальні платежі не сплачують, та не несуть витрат з утримання будинку та поточних ремонтів.
Крім цього слід зазначити, що у позивача ОСОБА_5 та відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 склались неприязні відносини, що унеможливлює їх спільне проживання в одному будинку. Дана обставина підтверджується з'ясованими при розгляді справи обставинами, відповідно до яких безпосередньо перед приїздом позивача ОСОБА_5 в м. Кривий Ріг у власне житло, відповідач ОСОБА_3 залишав місце свого проживання та проживав в орендованому ним житлі з сім'єю, що було підтверджено позивачем, відповідачем та поясненнями свідків в судовому засіданні.
Що стосується посилань відповідача ОСОБА_3 та його представника на ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 не втрачав інтересу до проживання в АДРЕСА_1 та не проживав там лише в період проходження ним служби в ЗСУ, що вважається поважною причиною не проживання за зареєстрованим місцем проживання та не був відсутній за даною адресою понад встановлений ст. 405 ЦК України строк один рік слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В цивільному кодексі України право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересі певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного правовідношення є, з однієї сторони, власник житла, а з іншої - член його сім'ї. Згідно положень ЖК до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла, їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64, ч.3 ст.156 ЖК).
Житлом відповідно до ст.379 ЦК визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Крім цього слід зазначити, що особистий характер даного права полягає у тому, що воно встановлюється в інтересах певної особи, яка має статус члена сім'ї власника житлового приміщення. Разом з тим, питання про те, хто є членом сім'ї за законодавством України залишається відкритим. З формулювання ст. 405 ЦК України можна виділити принаймні такі умови за наявності яких особа матиме право на користування житлом поряд з власником: користувач повинен бути членом сім'ї власника житла та проживати разом з ним.
З наведено вище, враховуючи ту обставину, що в судовому засіданні не було встановлено факту спільного проживання сторін та ведення ними спільного господарства, можна зробити висновок, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є членами сім'ї позивача ОСОБА_5
Відтак, оскільки, право відповідачів на проживання за своїм зареєстрованим місцем є по своїй суті похідним від права власності позивача на вказаний будинок, позивач ОСОБА_5 не бажає спільно проживати у зазначеному житлі з відповідачами, суд вважає за можливе позов в частині усунення перешкод ОСОБА_5 в користуванні приватною власністю, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити та визнати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за вказаною адресою.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. За таких обставин слід стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 640 судового збору в рівних частинах по 320 грн. з кожного.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів 6500 гривень за надання правничої допомоги слід зазначити наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час розгляду справи суду не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження понесення витрат позивачем ОСОБА_5 на надання їй правничої допомоги, для визначення розміру витрат на правничу допомогу суду не надано розрахунку та детального опису робіт виконаних адвокатом, які були необхідні для надання правничої допомоги, відповідно в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6; третя особа: Покровський районний відділ реєстрації місця проживання громадян при виконавчому комітеті Покровської районної у місті ради м. Кривого Рогу про усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні приватною власністю, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_3, 1993 р.н. та ОСОБА_6, 1998 р.н. такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_17 640 (шістсот сорок) грн. судового збору в рівних частинах по 320 (триста двадцять) грн. з кожного.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І. Я. Чорний