Провадження № 1-в/317/18/2019
Справа № 317/4023/18
03 січня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника адміністрації - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
захисника засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Балабине Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого: 18.04.2017 року Запорізьким районним судом Запорізької за ч.1 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі, -
У грудні 2018 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав клопотання, зазначив, що працює та має чотири заохочення.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання засудженого ОСОБА_5 , просив суд його задовольнити.
Представник адміністрації державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» заперечував проти задоволення клопотання, пославшись на обставини, що викладені у характеристиці на засудженого. Висловив думку про передчасність умовно-дострокового звільнення засудженого.
Прокурор висловив думку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши засудженого ОСОБА_5 та його захисника, представника адміністрації колонії, прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Водночас, суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Згідно наданої суду характеристики, підписаної начальником відділення СПС Біленьківської ВК № 99, узгодженої з заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи і затвердженої начальником установи, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 10.10.2015 року. Під час тримання в Запорізькому слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, порушень вимог режиму тримання не допускав стягнень та заохочень не мав. З 23.10.2016 року під час тримання в УВП №4 м. Дніпро характеризувався посередньо, порушень вимог відбування покарання не допускав, стягнень та заохочень не мав. З 21.03.2017 року під час тримання в СІЗО м. Запоріжжя характеризувався посередньо, порушень вимог відбування покарання не допускав, стягнень та заохочень не мав. З 25.10.2017 року відбуває покарання у державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)», характеризується посередньо, вимоги відбування покарання не порушував, стягнень не мав. Залучався до робіт по благоустрою території відділення СПС, має два заохочення правами начальника установи за виконання разових завдань по благоустрою території відділення, але потребує періодичного спонукання. На даний період працевлаштований на виробництві установи різноробочим по переробці «поліетилену», має посереднє відношення до праці. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи заради отримання певних пільг, за характером спритний, потребує контролю з боку адміністрації. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній і вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд. Намагається дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Виконує роботи із самообслуговування, має посередній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться без ініціативи. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі приймає, не бере участі в програмах диференційовано - виховного впливу на засуджених. Відповідно до статті 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного освітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок. Відповідно до статті 127 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участі в роботі самодіяльних організацій для засуджених. Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебуває. У скоєному злочині провину визнає. За вироком суду збитків не має.
24.11.2017 року комісією установи було відмовлено у застосування статті 101 КВК України.
24.11.2017 року комісією установи було відмовлено у застосування статті 82 КК України
12.07.2018 року комісією установи було відмовлено у застосування статті 81 КК України.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_5 має два заохочення, стягнень немає.
Також суд враховує, що згідно довідки з серпня 2018 року по листопад 2018 засуджений не працював.
Відповідна оцінка поведінці засудженого та ставленню до праці надана постійно діючою комісією державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)», яка дійшла висновку, що засуджений не довів своє виправлення (витяг з протоколу від 12.07.2018 р., що міститься в особовій справі засудженого). З цим погоджується і суд.
Суд констатує, що засуджений ОСОБА_5 не у повній мірі виконує обов'язки, визначені у ч. 3 ст. 107, ст.118КВК України та розділі ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, а його поведінка протягом часу відбування покарання не була стабільно позитивною та активною.
Наразі суд вважає, що необхідні корективи як у поведінку засудженого, так і у його соціально-психологічні властивості у достатній мірі ще не внесені, готовності до самокерованої правослухняної поведінки на теперішній час суд не вбачає, натомість вбачає необхідність у подальшому виховному впливі на ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства.
Керуючисьст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст.537, п. 1 ч. 2 ст.539 КПК України, суд,-
В задоволені клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно - дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляції прокурором, виконання зупиняється.
Суддя: ОСОБА_1