Справа № 310/6302/18
2/310/2535/18
27 грудня 2018 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.04.2018 року по справі №310/7362/16-к ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Вказала, що її визнано потерпілою по кримінальному провадженню №12016080270004364. Зазначила. що відповідач 01.11.2016 року приблизно о 13 годині 20 хвилин знаходячись в приміщенні її квартири, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що вона не може завадити його злочинним діям, таємно викрав належне їй майно, а саме: сережку із золота 583 проби вагою 3,3 грами вартістю 1815 гривень, каблучку із золота 583 проби вагою 1,53 грами вартістю 841 гривня 50 копійок, дві каблучки із золота 583 проби загальною вагою 7,15 грамів вартістю 3932 гривні 50 копійок, ланцюжок із золота 583 проби вагою 3 грами вартістю 1650 гривень, а усього завдано майнової шкоди на загальну суму 8239,00 гривень, яка під час досудового розслідування відшкодована частково в розмірі 2000 гривень. Станом на теперішній день майнова шкода в розмірі 6239,00 гривень спричинена відповідачем залишається невідшкодованою. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 6239,00 грн.
Позивач та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Вироком Бердянського міськрайонного суду від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі та звільнено від відбування покарання строком на 1 рік 6 місяців. якщо останній протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки (а.с. 5-6).
Із вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року встановлено, що потерпілій ОСОБА_1 завдано майнову шкоду на суму 8239 гривень, яка під час досудового розслідування відшкодована частково в розмірі 2000 гривень. Цивільний позов не заявлено.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.
Разом з тим згідно зі ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Наведені норми права свідчать про те, що у правовідносинах із відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, яку має спростувати відповідач, а позивач не повинен доводити його вину.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Статтею 1192 ЦК України, що способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.04.2018 року встановлено, що відповідач дійсно вчинив злочин, а саме викрав майно належне ОСОБА_1, чим спричинив їй шкоду в розмірі 6239 гривень, яка станом на сьогоднішній день відповідачем не відшкодована, тому позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
Згідно ст.ст. 133, 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 704,80 грн. судового збору за позовними вимогами про стягнення матеріальної шкоди.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 1166, 1177, 1192 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце перебування: Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань №11», вул. Зелена, 34, смт Кам'яне, Вільнянський район, Запорізька область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 6239,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне судове рішення складено 08 січня 2019 року.
Суддя