Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2687/18
03.01.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді-Надопта А.А.,
секретар судового засідання - Онисько С.С.,
за участі позивачки-Добоній М.І.,
представника позивача-Стасюк Ю.П.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Великоком»ятівська сільська рада Виноградівського району, Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності,
Позивачі звернулися до суду із вказаною позовною заявою.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3, після її смерті залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцем померлої який прийняв спадщину є позивачка, що підтверджується довідкою сільської ради, в якій зазначається, що після смерті ОСОБА_3 у фактичне управління та володіння майном вступила позивачка.
Іншим спадкоємцем першої черги є брат позивачки- ОСОБА_2, батько позивачки помер.
При зверненні в нотаріальну контору в порядку передбаченому ст. 1269 ЦК України, позивачці ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Спадкове майно, житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належав спадкодавцю згідно даних погосподарської книги №18, особовий рахунок НОМЕР_2.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути предявлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги заявленого позову підтримали повністю та просили суд такі задоволити.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що вимоги заявленого позову визнає повністю.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору-Великоком»ятівської сільської ради, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Виноградівської державної нотаріальної контори будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явився.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3, після її смерті залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцем померлої який прийняв спадщину є позивачка, що підтверджується довідкою сільської ради, в якій зазначається, що після смерті ОСОБА_3 у фактичне управління та володіння майном вступила позивачка.
Іншим спадкоємцем першої черги є брат позивачки- ОСОБА_2, батько позивачки помер.
При зверненні в нотаріальну контору в порядку передбаченому ст. 1269 ЦК України, позивачці ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Спадкове майно, житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належав спадкодавцю згідно даних погосподарської книги №18, особовий рахунок НОМЕР_2.
Згідно даних технічного паспорту будинок був збудований в 1962 році.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно визначення поняття спадкування у ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), таким є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
ВССУ в своєму узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року відзначив, що судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
Спадкоємцями за законом першої черги до майна померлої у відповідності до ст.529 ЦК України 1963 року є позивачка, відповідач по справі, якими не було вчинено жодної дії, яка би свідчила про його намір успадкувати нерухоме майно, що залишилось після смерті спадкодавця. Отже у відповідності до ч.2 ст.553 ЦК УРСР (в ред.1963 року) він вважається такими, що відмовився від спадщини. Інших спадкоємців, передбачених ст.535 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), немає.
Після смерті матері, позивач в порядку передбаченому діючим на той час ЦК УРСР (1963 рік), як спадкоємець за законом першої черги (ст.529), а також у відповідності до ст.549 зазначеного Кодексу спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
П.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації обєкта нерухомості за спадкодавцем (на імя спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути предявлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвецїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, позивач ОСОБА_1, яка в порядку спадкування за законом успадкувала житловий будинок та інше спадкове майно, яке згідно положень закону належить їй з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України ст.ст. 5, 16, 328, 392, 376 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешканкою АДРЕСА_2, право власності в порядку спадкування за законом на будинок з надвірними спорудами та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийА. А. Надопта