Справа № 591/2797/17
Провадження № 2/591/44/19
03 січня 2019 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми, за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача адвоката ОСОБА_4, справу № 591/2797/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 01.06.2017 року з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн., зменшивши до відкриття провадження свої вимоги в частині суми відшкодування до 67 000 грн. згідно із заявою від 06.06.2017 року.
Свої вимоги мотивує тим, що в 1998 році погодилася на близькі стосунки з відповідачем, маючи на меті в подальшому створити з ним сім'ю та народити дитину. Такі стосунки тривали між ними чотирнадцять років, проте, відповідач шляхом обману лише використовував її, але відмовився зареєструвати шлюб та мати спільну дитину. Така поведінка відповідача завдала їй моральні та фізичні страждання, порушивши її право на материнство, оскільки вона змушена була лікуватися від безпліддя, втратила багато років свого життя через людину, з якою стосунки так і не склалися з його вини. Розмір матеріальної шкоди оцінює, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в 67 000 грн.
Ухвалою суду від 19.06.2017 року відкрито провадження у справі.
03.10.2017 року відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, у якому зазначає, що підстави для стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача відсутні, оскільки він ніколи не спричиняв позивачці фізичного болю чи страждань, не пошкоджував її майна, не принижував честі та гідності, і взагалі не вчиняв жодних протиправних дій відносно неї. Всі доводи позовної заяви не ґрунтуються на доказах. Просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги. ОСОБА_1 пояснила суду, що через зазнала моральних страждань у зв'язку з поведінкою відповідача, який шляхом обману змушував її протягом тривалого часу сподіватися на укладення з ним шлюбу та народження дитини, і ці страждання, на її думку, завдані їй саме з вини відповідача. Зазначала, що всі ц обставини підтверджуються перепискою в електронному та паперовому вигляді, а також копіями звернень до правоохоронних органів. Просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав, що жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладених у позові обставин та в обґрунтування заявлених вимог позивачем не надано. Навпаки, матеріали перевірок за результатами розгляду звернень позивача до правоохоронних органів свідчать про те, що жодних протиправних дій відносно позивача він не вчиняв.
Як встановлено у судовому засіданні, і ця обставина визнається відповідачем, сторони у справі знайомі з 1998 року та періодично мали близькі стосунки, без створення сім'ї. Відносини між сторонами періодично погіршувалися, позивачка зверталася до правоохоронних органів з приводу завдання їй відповідачем тілесних ушкоджень, використання шкідливого програмного забезпечення та незаконний збір інформації відносно неї через мережу інтернет.
Як вбачається з матеріалів перевірок та постанов і висновків за результатами цих перевірок, проведених органами внутрішніх справ, в діях ОСОБА_3 не вбачається складу правопорушень відносно ОСОБА_1 (а.с.48-72).
Із свідоцтва про народження доньки позивача ОСОБА_5 та копії витягу про реєстрацію акту про її народження вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, батько дитини - ОСОБА_6 записаний у свідоцтві про народження зі слів матері (а.с.90-91).
За клопотанням позивача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8
З показів свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні вбачається, що він знайомий із сторонами у справі приблизно з 1997 року, коли ОСОБА_3 прийшов працювати в сервісний центр «Ельф», на той час між сторонами були добрі стосунки. ОСОБА_3 мешкав в гуртожитку один, хоча ОСОБА_1 приходила до нього, але про факт їхнього спільного проживання йому невідомо. Декілька років тому ОСОБА_3 пояснив йому, що стосунки між ними погіршилися, приходив до свідка пожити на деякий час. ОСОБА_1 приходила тоді до нього, вчиняла сварку, викликала поліцію, хоча він ніколи не бачив, щоб ОСОБА_3 її ображав.
Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що з ОСОБА_1 знайомий з серпня 1999 року, а ОСОБА_3 - його друг з дитинства. Йому відомо, що відносини між сторонами тривали приблизно два - три роки. Ці відносини припинилися, оскільки ОСОБА_1 стала пред'являти до ОСОБА_3 багато претензій, свідком чого він також був. Про факти вчинення ОСОБА_3 протиправних дій відносно ОСОБА_1 йому не відомо. Деякий час сторони мешкали разом на орендованій квартирі, а в 2001 році ОСОБА_1 навчалася в Празі, А ОСОБА_3 також їздив туди.
Таким чином, допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача свідки, не підтвердили доводи позивача щодо вчинення ОСОБА_3 неправомірних дій відносно позивачки, які могли б спричинити настання негативних наслідків у виді моральної шкоди.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достовірними, згідно із ст. 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підстави для відшкодування моральної шкоди передбачені ст. 1167 ЦК України.
Згідно з ст. 1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, при розгляді даного спору необхідно визначити підстави для відшкодування моральної шкоди, зокрема, наявність підстав для відшкодування шкоди незалежно від вини особи. Крім того, слід встановити факт заподіяння моральної шкоди позивачу, наявність вини особи у її завданні, негативні наслідки, які настали, причинний зв'язок між винними діями заподіювача шкоди та негативними наслідками.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 1167 ЦК України, на думку суду, відсутні підстави для відшкодування шкоди незалежно від вини особи, оскільки даний випадок не охоплюється вказаною нормою закону.
Позивачкою не доведено, що відповідач вчинив протиправну поведінку або дії відносно неї, на підставі наданих нею доказів не встановлено вини відповідача у завданні їй моральних та фізичних страждань. Суд виходить з того, що в позові позивач лише посилається на свої суб'єктивні міркування та особисте суб'єктивне сприйняття обставин та особистих відносин з відповідачем. Позивач висвітлює в позові обставини приватного життя та свою психологічну реакцію на події щодо стосунків між нею та відповідачем. Позивач наголошує на тому, що відповідач протягом тривалого часу змушував її вірити обіцянкам укласти шлюб, проте, суд не може розцінити таку поведінку як протиправну, адже шлюб є вільним волевиявленням чоловіка і дружини створити сім'ю. Відповідач у судовому засіданні пояснив, і ці доводи не спростовані позивачем, що стосунки між ними не склалися, що вони поступово погіршувалися, тому він не виявив бажання зареєструвати шлюб.
Не знайшли підтвердження, та не ґрунтуються на доказах також ствердження позивача про завдання відповідачем шкоди здоров'ю позивачки та порушення її права на материнство.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка народила дитину, батьком якої не є відповідач, реалізувавши таким чином своє право на материнство. Право на материнство є особистим немайновим правом та передбачає можливість та здатність жінки народити дитину.
Позивачем не доведено, що це право не могло бути реалізоване нею через протиправні дії відповідача.
Отже, на думку суду, у позивача не виникає права на відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 08 січня 2019 року.
Суддя О.В.Грищенко