справа № 208/6635/18
№ провадження 1-кп/208/583/18
05 грудня 2018 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
встановив:
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що ризики, які були наявні під час досудового розслідування та підготовчого розгляду справи наразі не зникли та не зменшились, зокрема обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачені не заперечували проти клопотання прокурора. Захисники підтримали позицію своїх підзахисних.
Вислухавши прокурора, обвинувачених та захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно вимог ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 року № 1-р/2017 визначено, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та такими, що не переставали існувати заявлені прокурором ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень з огляду на те, що обвинувачені раніше неодноразово судимі, мають не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не мають достатнього ступеню соціальних зв'язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності, не мають постійного місця роботи або джерела заробітку що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення майнової спрямованості з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинувачених від суду у інший спосіб, ніж тримання їх під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність продовження щодо обвинувачених виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинувачених від переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Керуючись викладеним та статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 314, 316 КПК України, суд -
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 314, 316 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 лютого 2019 року.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 лютого 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1