Справа № 204/1003/18
Провадження № 2/204/728/18 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
21 грудня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності,-
В лютому 2018 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68,1 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - житлова, 5 - кладова, 6 - кухня, 7 - ванна, 8 - туалет, 9 - кладова, І - балкон, ІІ - лоджія, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який на теперішній час розірваний рішення суду. Одразу після укладання шлюбу вони придбали вищевказану квартиру. Квартира була придбана за кредитні кошти, отримані за Кредитним договором № 480/1 від 03.11.2006 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і відповідачем. Сама позивач виступала поручителем перед Банком за кредитом її чоловіка, а спірна квартира була передана Банку в іпотеку в якості забезпечення виконання її чоловіком зобов'язань за кредитом. Через кілька років спільного подружнього життя її чоловік почав зловживати спиртними напоями і неодноразово бити її. Деякі з цих фактів зафіксовані у висновках судово-медичної експертизи № 3329 від 2009 року та № 633 від 2017 року, якими зафіксовано нанесення їй легких тілесних ушкоджень. Всі ці обставини відбувалися на очах їхньої малолітньої доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки постійного місця роботи її колишній чоловік не мав, за кредитним договором почала утворюватися заборгованість, оскільки її заробітної плати не вистачало для сплати в повному об'ємі місячного платежу. Відповідач же, в свою чергу, свої зароблені кошти витрачав на спиртні напої і свої потреби, і вже в 2012 році було відкрито виконавче провадження в Бабушкінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки на час відкриття виконавчого провадження їхній доньці ледь виповнилося чотири роки і вона потребувала постійного догляду, забезпечення, піклування та, що дуже важливо, постійного місця проживання, що в цілому стало під загрозу у зв'язку з можливістю реалізації їхньої квартири в рахунок погашення боргу за кредитним договором відповідача, - вона намагалась позичити грошових коштів та зробити все можливе, щоб в них не забрали квартиру і з маленькою дитиною не залишили на вулиці. Так, нею від імені чоловіка, як Боржника за виконавчим провадженням, було подано заяву до начальника Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про надання дозволу на реалізацію квартири від органу опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, у зв'язку з тим, що в квартирі зареєстрована малолітня дитина, в результаті чого, виконавче провадження було зупинено. Це надало їй часу зібрати достатню суму грошових коштів, щоб до 2015 року повністю самостійно виплатити заборгованість по іпотечному договору та закрити його. На сьогоднішній день дитина проживає разом з нею і знаходиться на її забезпеченні. Неможливість володіння і користування спільним майном, стосуються особистих відносин між позивачем та відповідачем. Точніше, їх відсутності, неприязні один до одного, постійних сварок, що можуть негативно позначитися на психологічному та емоційному стані дитини тощо. Отже, за неможливості поділу спірної квартири в натурі, враховуючи інтереси малолітньої дитини, що перебуває на утриманні позивача, інтересів позивача, яка фактично самостійно здійснила розрахунок за придбання спірної квартири від імені відповідача та фактично є її повноцінним власником, є необхідність відступити від засад рівності часток подружжя, визнавши за нею право власності на квартиру в цілому.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги останньої і просив задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, зазначив, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, оскільки відповідач не однократно не з'являвся в судові засіданні і просив їх відкласти без поважних на те причин.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні було встановлено, що 09 вересня 2006 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_2) уклали шлюб в Бабушкінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що було складено відповідний актовий запис № 744 від 09.09.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3, виданим 09.09.2006 року (а.с.11).
В шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження Серії НОМЕР_4, виданим 16.06.2010 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.12).
За час шлюбу подружжям було придбане нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68,1 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., яка була придбана за договором купівлі-продажу квартири від 03.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопатою О.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 3213 (а.с.13-14). При цьому, придбана вона на ім'я відповідача.
Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване за відповідачем в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за реєстраційним номером - 16112663, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.12.2006 року за № 12786757 (а.с.17).
При цьому, судом встановлено, що кошти на придбання вищевказаної квартири були отримані відповідачем на підставі укладеного між ним і Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» Кредитного договору № 480/1 від 03.11.2006 року. Разом з кредитним договором було укладено Іпотечний договір від 01.33.2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.21-28). Крім того, в забезпечення Кредитного договору № 480/1 від 03.11.2006 року, між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 480/1а від 03.11.2006 року (а.с.18-20).
В той же час, згідно довідки Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 07.12.2015 року за вих. № 19/19-740, відповідачу повідомлено, що зобов'язання за Кредитним договором № 480/1 від 03.11.2006 року ним (відповідачем) виконані в повному обсязі та заборгованість відсутня (а.с.37).
Позивач звернулася до суду і просила поділити зазначене нерухоме майно між нею та відповідачем, як спільне сумісне майно подружжя, шляхом визнання за нею права власності на вказану квартиру в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Аналогічні положення має ч. 3 ст. 368 ЦК України, згідно якої - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на вищевказані норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1, яка була придбана відповідачем на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2006 року на кредитні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_2, оскільки була придбана ними під час шлюбу.
При цьому, судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був розірваний рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у цивільній справі № 204/1609/17, яке набрало законної сили 19 червня 2017 року (а.с.47).
В той же час, встановлюючи право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частина 1 ст. 69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Як роз'яснив абзац 1 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При цьому, позивач просила відступити від засад рівності та визнати право власності на квартиру в цілому за нею.
Дійсно, положеннями ч. 2 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
На підтвердження вимог позивача в цій частині в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які є її знайомими, і які підтвердили обставини, зазначені позивачем в її позові, зокрема й щодо поганого ставлення відповідача до неї.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем же не доведено суду належними і допустимими доказами, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, обставини, передбачені нормами ч. 2 ст. 78 ЦПК України, для відступлення судом від засади рівності часток подружжя і визнання права власності на їхнє спільне нерухоме майно в цілому за нею.
Зокрема нею не надано суду доказів того, що особисто нею були сплачені кошти на погашення заборгованості за кредитом, а саме: відповідних квитанцій, платіжних доручень тощо, а також докази на підтвердження походження/наявності в неї таких коштів та їх розмір. В той же час, надані до суду документи підтверджують зворотне - що заборгованість сплачена саме відповідачем.
Та обставина, що між сторонами склалися неприязні стосунки, про які зазначено позивачем, у зв'язку з чим, нібито, вони не можуть проживати в одній квартирі, - не є підставою для відступлення судом від засади рівності часток подружжя і визнання права власності на їхнє спільне нерухоме майно в цілому за нею, оскільки таке не передбачено нормами чинного законодавства. Більш того, надані позивачем суду медичні документи не доводять суду факт спричинення тілесних ушкоджень позивачу саме її чоловіком, оскільки такі факти в них не встановлені.
В той же час, суд вважає, що заслуговують на увагу твердження позивача про те, що з нею, а також на її утриманні, проживає їхня з відповідачем спільна малолітня дитина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Тим більше, судом встановлено, що з відповідача було стягнуто аліменти на утримання його малолітньої дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але станом на 12.11.2018 року він має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 7002,00 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком, складеною головним державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Посадською О.В. (а.с.130).
А положеннями ч. 3 ст. 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що в даній справі наявні достатні підстави для застосування норм ч. 3 ст. 70 СК України щодо збільшення частки майна позивача при поділі їхнього з відповідачем спільного сумісного майна. Зокрема з нею проживає їхня спільна малолітня дитина, а розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, оскільки, як було встановлено вище, відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї дитини і має прострочену заборгованість по аліментам.
За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, а також вимог розумності та справедливості, суд вважає можливим задовольнити частково позовні вимоги позивача і визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,1 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - житлова, 5 - кладова, 6 - кухня, 7 - ванна, 8 - туалет, 9 - кладова, І - балкон, ІІ - лоджія.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позивачеві задоволені частково її позовні вимоги, а саме в розмірі 2/3 частин від заявлених нею вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 2017 грн. 69 коп., що складає 2/3 частини від сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду і є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 61, 62, 65, 69-72 СК України, ст. ст. 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,1 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - житлова, 5 - кладова, 6 - кухня, 7 - ванна, 8 - туалет, 9 - кладова, І - балкон, ІІ - лоджія.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2017 грн. 69 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_3.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 49000, АДРЕСА_3.
Суддя В.В. Самсонова