Справа № 201/7764/18
Провадження № 2/201/2476/2018
(заочне)
08 січня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
17 липня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 03 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості. Підписом заяви відповідач погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала і не повернула грошові кошти, а також проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, передбачених умовами. У зв'язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2018 року становить 41154,49 грн., з яких: 1714,55 грн. - заборгованість за кредитом; 36504,01 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1935,93 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41154,49 грн., а також судові витрати у розмірі 1762 грн.
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» надав до суду заяву, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надала, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 03 листопада 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості.
Кредитний договір складають заява, підписана відповідачем, Умови надання і Правила банківських послуг та Тарифи Банку. Підписавши заяву, відповідач погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку (а.с. 6-31).
Так, згідно із частиною 3 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 була обізнана та погодилася із умовами надання банківських послуг, зокрема, це підтверджується тим, що боржник користувалася наданими банком коштами.
Відповідно до ч. 2 ст. 648 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У судовому засіданні з'ясовано, що відповідач зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 41154,49 грн., з яких: 1714,55 грн. - заборгованість за кредитом; 36504,01 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1935,93 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а обов'язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, та приймаючи до уваги те, що відповідачем було порушено умови користування кредитними коштами, а саме не виконані зобов'язання стосовно погашення кредиту та сплати процентів за його користування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30 червня 2018 року становить 41154,49 грн., тим самим задовольнивши позовні вимоги позивача.
Оскільки вимоги позивача задоволені, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн., які підтверджуються платіжним дорученням (а.с. 39).
На підставі викладеного, керуючись ст. 202, 207, 525, 625, 1046, 1047, 1049, 1054 ЦК України, ст. 13, 76-78, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03 листопада 2010 року у розмірі 41154,49 грн. (сорок однієї тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 49 коп.), з яких: 1714,55 грн. (одна тисяча сімсот чотирнадцять грн. 55 коп.) - заборгованість за кредитом; 36504,01 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот чотири грн. 01 коп.) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500 грн. (п'ятсот грн.) - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. (п'ятсот грн.) - штраф (фіксована частина); 1935,93 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять грн. 93 коп.) - штраф (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» у рахунок повернення судових витрат судовий збір у розмірі 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.С. Федоріщев