08 січня 2019 р. Справа №480/3983/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, викладену в листі від 16.10.2018 №02-20/1266;
- зобов'язати Будильську сільську раду Лебединського району Сумської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Будильська сільська рада Лебединського району Сумської області протиправно відмовила у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Будильської сільської ради від 16.10.2018 № 02-20/1266 не наведено жодної з них. Позивачка вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем подано до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що земельна ділянка на яку позивачка просила дозвіл розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зарезервована для учасників АТО, які зареєстровані та проживають на території Будильської сільської ради.
Також, відповідач зазначив, що вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства належить до виключної компетенції та повноважень Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, тому суд не може підміняти собою орган, якому належать дискреційні повноваження щодо прийняття рішення з зазначених питань.
10.12.2018 через канцелярію суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій остання посилається на необґрунтованість відзиву та невідповідність дій відповідача вимогам чинного законодавства України.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 04.10.2018 позивачка звернулася до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області. До заяви були додані графічні матеріали земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 9).
Листом від 16.10.2018 № 02-20/1266 відповідач повідомив позивачку про те, що зазначені у викопіюванні земельні ділянки зарезервовані для учасників АТО, які зареєстровані та проживають на території Будильської сільської ради (а.с.8).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Так, з матеріалів справи суд вбачає, що позивачка 04.10.2018 звернулася із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с.9).
Листом від 16.10.2018 № 02-20/1266 відповідач повідомив позивачку про те, що зазначені у викопіюванні земельні ділянки зарезервовані для учасників АТО, які зареєстровані та проживають на території Будильської сільської ради (а.с.8).
Суд зауважує, що лист Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області 16.10.2018 №02-20/1266 не містить рішення щодо вирішення питання, яке було підставою для звернення, даний лист має інформаційний характер (а.с.8). Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.
Отже, розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Однак, відповідачем не було винесено рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідач відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України фактично не розглянув заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, не зазначивши в листі від 16.10.2018 №02-20/1266 жодної обґрунтованої підстави, передбаченої ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною та скасування відмови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області не підлягають задоволенню, оскільки лист не містить ні відмови, ні відповідного рішення про задоволення заяви позивачки.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, про захист яких вона просить та зобов'язати Будильську сільську раду Лебединського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, та прийняти відповідне рішення по даній заяві, з урахуванням висновків суду.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області судові витрати в розмірі 352,40 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Будильську сільську раду Лебединського району Сумської області (вул. Центральна, 58, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, 42238, код ЄДРПОУ 04389727) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 04.10.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (вул. Центральна, 58, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, 42238, код ЄДРПОУ 04389727) судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько