Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 січня 2019 р. № 520/11004/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (м. Харків, вул. Валентинівська, 22 Б) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати пенсію (основну та додаткову) за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до вимог чинного законодавства та виплатити позивачу заборгованість з державної пенсії в мінімальному обсязі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з відрахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до положень ст.ст.171, 263, 257 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, відзив на позов, суд дійшов наступного.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, призначену згідно ЗУ «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У вересні 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення поточних пенсійних виплат (державної пенсії у розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком), починаючи з 01.11.2011 та здійснення виплати заборгованості по виплаті пенсії у розмірі, не нижчої мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2011.
Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 17.09.2018 надано відповідь, в якій зазначено, що перерахунок та виплата пенсії позивача здійснюється з додержанням вимог чинного законодавства.
У зв?язку із відмовою відповідача, ОСОБА_1 01.10.2018 було подано скаргу до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яку розглянуто та 14.11.2018 надано відповідь про відмову в задоволенні вимог, викладених позивачем в заяві від 10.09.2018.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІIІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 4 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції, чинній до 3 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно під час визначення розміру пенсії ОСОБА_1 застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 по справі № 303/6762/16-а.
У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Із набуттям чинності Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевикладене, виплачуючи позивачці з 1 листопада 2011 по 31 грудня 2013 року та з 3 серпня 2014 року пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач діяв правомірно.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 26 квітня 2016 року (справа № 285/4300/14-а), а також в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17.
Проте, здійснюючи нарахування та виплату позивачці у 2014 році основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач не звернув уваги на правове регулювання спірних правовідносин у цей період.
Разом з цим слід зазначити, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
З огляду на викладене та для повного захисту прав позивача в рамках заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову із зобов'язанням відповідача Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування пенсії (основної та додаткової) за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до вимог чинного законодавства в мінімальному обсязі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з відрахуванням фактично виплачених сум, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених дій щодо нарахування пенсії позивачу (основної та додаткової) за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (м. Харків, вул. Валентинівська, 22 Б) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати пенсії (основної та додаткової) за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко