08 січня 2019 р. Справа № 480/4394/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Соколова В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) про визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі № П-12235-4864/21-18 від 26.10.2018, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що при зверненні до відповідача з метою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок повинна прийматися до уваги позиція органів місцевого самоврядування. При цьому на відповідний запит відповідача Липоводолинська селищна рада відповіді щодо погодження або непогодження відведення земельної ділянки не надала. Позивач вважає таку відмову відповідача необґрунтованою та протиправною.
Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві зазначив, що управлінням відмовлено у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки Липоводолинська селищна рада відповіді щодо погодження або непогодження відведення земельної ділянки позивачці не надала, управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності. Крім того, позовна вимога щодо зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 28.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (а.с.13).
Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом № П-12235-4864/21-18 від 26.10.2018 відмовило в наданні такого дозволу, зазначивши, що Липоводолинська селищна рада відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення не надала, але листом від 01.10.2018 повідомила, що дане питання буде розглянуто на черговій сесії сільської ради (а.с.14).
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав, з огляду на які приймається рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст. 118 Земельного кодексу України.
Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюються виключно органами, визначеними у ст. 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 по справі № 21-358а13.
Лист ГУ Держгеокадастру у Сумській області № П-12235-4864/21-18 від 26.10.2018 не містить рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення.
Фактично відповідач не розглянув по суті звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності за межами населеного пункту на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, а лише зазначив, що під час прийняття рішення враховується позиція органів місцевого самоврядування.
Однак, така підстава відмови у наданні дозволу не міститься в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
При цьому, ГУ Держгеокадастру у Сумській області не було винесено рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена у листі № П-12235-4864/21-18 від 26.10.2018, є необґрунтованою та протиправною.
При цьому суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.
Відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачці на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Суд вважає, що в даному випадку відсутнє втручання суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 у справі № К/800/32729/15.
Зазначений висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеному у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15. В даному рішенні Верховний Суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1409,60 грн. за квитанціями № 5 і № 6 від 23.11.2018 (а.с.4,5).
Таким чином, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області в сумі 1409,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262-263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі № П-12235-4864/21-18 від 26.10.2018, у наданні дозволу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1409,60 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Соколов