про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 грудня 2018 року м. Київ № 320/6838/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М. , розглянувши в м. Києві позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про оскарження рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов гр. ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про оскарження рішення.
Згідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наступним.
Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви та її прохальної частини слідує, що позивач звернувся до суду з метою оскарження протиправного, на його думку, п. 1.15 рішення від 08.11.2018 № 1134-48-07, яким поновлено договір оренди земельної ділянки, укладений між Броварською міською радою Київської області і ТОВ «Сонячний квартал».
З викладеного слідує, що предметом оскарження у даному позові є рішення органу місцевого самоврядування щодо передання в оренду земельної ділянки, тобто, ненормативного акту, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зазначає, що у разі прийняття рішення про надання у власність або користування нерухомого майна (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання цього права має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічна правова позиція щодо оскарження ненормативного акта органу місцевого самоврядування про надання у власність нерухомого майна, який вичерпує свою дію після його реалізації, у даному випадку - рішення від 08.11.2018 № 1134-48-07, яким поновлено договір оренди земельної ділянки, укладений між Броварською міською радою Київської області і і ТОВ «Сонячний квартал», була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-3296а15, від 29.03.2017 у справі № 21-3412а16.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3, спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Також при прийнятті рішення щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі за даним позовом суд керується наступним.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &? ;…&?і; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Судом також враховується позиція Конституційного Суду, який у рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 стосовно офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції, пп. «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу, пункту першого частини першої статті 17 КАС зазначив, що, вирішуючи питання розпорядження землями територіальних громад, передання земельних ділянок у власність чи користування, місцеві ради діють як суб'єкти владних повноважень, а земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Проте, як зазначено вище, оскаржуване рішення місцевої ради є ненормативним актом, який вичерпує свою дію після його реалізації шляхом набуття права оренди суб'єктом господарювання, а тому подальше оспорювання цього права має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Оскільки судом прийнято рішення про відмову у відкритті провадження у справі, сплачена згідно квитанції від 05.12.2018 № 660520019 сума судового звору у розмірі 704,80 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статями 2, 4, 19, 170, 171 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про оскарження рішення.
Повернути гр. ОСОБА_1 з Державного бюджету сплачену згідно квитанції від 05.12.2018 № 660520019 суму судового звору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.