про залишення позовної заяви без руху
08 січня 2019 року м. Київ № 320/35/19
Суддя Київського адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Блиставицького старостату Бучанської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Блиставицького старостату Бучанської міської ради, у якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Блиставицького старостату Бучанської міської ради, що полягає у невиконанні рішенні ІІІ сесії V скликання Блиставицької сільської ради від 18.08.2006 про передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,16 га в с. Блиставиця Київської області;
- зобов'язати Блиставицький старостат Бучанської міської ради розглянути належним чином заяви ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки для ведення ОСГ в натурі в іншому місці замість земельної ділянки по АДРЕСА_1 яка була приватизована іншою особою.
Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір виник у правовідносинах, пов'язаних з реалізацією позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки із земель комунальної (державної) власності.
З позову та доданих до нього матеріалів судом з'ясовано, що рішенням ІІІ сесії V скликання Блиставицької сільської ради від 18.08.2006 ОСОБА_1 було передано у власність дві земельні ділянки:
- розміром 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку;
- розміром 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
У позові позивач зазначає, що на підставі вказаного рішення Блиставицької сільської ради вона приватизувала земельну ділянку розміром 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Водночас приватизувати виділену у власність земельну ділянку площею ,16 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, виявилось неможливим, оскільки на момент виготовлення технічної документації із землеустрою вказана земельна ділянка уже була приватизована іншою особою.
Судом також встановлено, що 19.05.2017 позивач звернулась до Блиставицької сільської ради із заявою, у якій просила з урахуванням рішення Блиставицької сільської ради від 18.08.2006 визначити іншу земельну ділянку, яку може бути виділено у власність.
Як зазначає позивач, відповіді на вказану заяву позивач не отримала.
Відповідно до частини 2 статті 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно з статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Наведені позивачем обставини та матеріали, додані до позовної заяви, свідчать, що про порушення своїх прав внаслідок бездіяльності, пов'язаної з розглядом звернення від 19.05.2017, позивачеві мало бути відомо ще у червні 2017 року, коли закінчився визначений у Земельному кодексі та Законі України «Про звернення громадян» тридцяти денний строк для розгляду звернень, пов'язаних з відведенням у власність земельної ділянки.
Разом з цим, з позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви про відведення у власність земельної ділянки позивач звернулась лише 27 грудня 2018 року, тобто майже через 17 місяців з моменту, коли їй мало бути відомо про порушення її прав.
При цьому, жодних заяв чи клопотань про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, як і посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.
Та обставина, що предметом позову є бездіяльність відповідача, також не дає підстав для зміни порядку обчислення строків звернення до суду або ж підстав для звернення до суду у будь-який момент.
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 (справа 21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, триваючий характер бездіяльності не змінює порядку обчислення строків звернення до суду і не дає підстав для звернення до суду у будь-який час.
Суд також зазначає, що й факт звернення позивача у вересні 2018 року до Київської обласної ради також не дає підстав відраховувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом з іншого моменту, а ніж з червня 2017 року, оскільки таке звернення не є формою досудового урегулювання спору чи елементом процедури безоплатної передачі у власність земельної ділянки.
Суд зазначає, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали їй звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, починаючи з червня 2017 року.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Блиставського старостату Бучанської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Позивачеві у десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.