26 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/987/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача: представник - ОСОБА_1
відповідача: представник - Гончарук В.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області , в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗК/1371/351/АВ/П від 30 липня 2018 року, винесений головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Севч Володимиром Євгеновичем; 2) визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК1371/351/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-153 від 16 серпня 2018 року, винесену начальником Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Богданом Володимировичем. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведеного інспекційного відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області виявлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, встановлено, що позивач залучав до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудового чи цивільно-правового договору. У зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржене рішення та застосовано до позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 223380,00 грн., а також винесено припис про усунення виявлених порушень. Вважає такі протиправними з огляду на те, що факт допуску до роботи зазначених в акті осіб не був доведеним належними доказами. Зокрема, ОСОБА_5 на момент проведення інспекційного відвідування навіть не була присутня в магазині, а працює вчителем в загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с. Оросієво Берегівського району. ОСОБА_6 була присутня під час проведення інспекційного відвідування в магазині, проте в якості покупця, а посадовими особами відповідача навіть не було відібрано від неї письмові пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду 27 грудня 2018 року проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну №07-11/4239 від 05.11.2018 р. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. Факт роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в магазині за місцем здійснення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 засвідчується письмовими поясненнями позивача, а отже є доведеним належним доказом.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу «Про проведення інспекційних відвідувань» від 26.07.2018 р. №139, виданого на підставі доповідної записки головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області, та направлення на проведення інспекційного відвідування №849 від 26.07.2018 р. у період з 27 липня 2018 року по 30 липня 2018 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) за адресою: АДРЕСА_1, 90263 (акр. спр. 60 - 62; 69).
За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК1371/351/АВ від 30 липня 2018 року (арк. спр. 70 - 75), відповідно до якого встановлено, що 27 липня 2018 року за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 в магазині за адресою: АДРЕСА_2, 90263, виявлено одного найманого працівника - ОСОБА_6, що надавала послуги продавця, без укладення з нею трудового або цивільно-правового договору. Окрім того, в своїх поясненнях ФОП ОСОБА_3 повідомив, що іноді залучає в якості продавця свою дружину - ОСОБА_5, з якою також ні трудовий, ані цивільно-правовий договір не укладав, а відтак порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
На підставі висновків акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Севч В.Є. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК1371/351/АВ/П від 30 липня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язано усунути у строк до 15 серпня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України (акр. спр. 76 - 77).
Також головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Севч В.Є. складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК1371/351/АВ/П/ПТ від 30 липня 2018 року (арк. спр. 78 - 80).
Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК1371/351/АВ від 30 липня 2018 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК1371/351/АВ /П/ПТ-ТД від 08 серпня 2018 року (арк. спр. 68).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК1371/351/АВ від 30 липня 2018 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК1371/351/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-153 від 16.08.2018 р., якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. (акр. спр. 26 - 28).
Не погоджуючись з прийнятими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).
П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).
Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Оскаржені рішення відповідача були прийняті на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю «трудовий договір», відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норми ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).
Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).
Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють трудові правовідносини, суд дійшов висновку, що такими є відносини, що виникають між роботодавцем та працівником в процесі реалізації гарантованого права останнього на працю.
Таким чином, суб'єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Враховуючи вищенаведений суб'єктивний склад трудових правовідносин, суд вважає, що для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається ФОП ОСОБА_3
Висновки посадових осіб Управління Держпраці в Закарпатській області стосовно використання ФОП ОСОБА_3 праці продавців базуються на тому, що в приміщенні магазину під час інспекційного відвідування була присутня ОСОБА_6, а також на поясненнях, наданих інспекторам праці позивачем, про те, що іноді йому допомагають жінка та теща, з якими трудові договори він не укладав.
Суд вважає, що для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Проте як вбачається з наданих до суду матеріалів інспекційного відвідування додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3, висновки інспекторів праці не містять належного доказового підґрунтя.
Так, зокрема, нормами п. 11 Порядку №295 інспекторам праці під час інспекційного відвідування надано широкий спектр засобі для встановлення та доведення фактів порушення об'єктом перевірки вимог трудового законодавства, що повинні лягти в основу наведених в акті висновків, в тому числі, такі можуть наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п. 22 Порядку №295).
Суд вважає, що в ході проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 інспектори праці наявні повноваження щодо доведення факту залучення до роботи найманих працівників не використали. Зокрема, виконання функцій продавця ОСОБА_6 не було зафіксовано засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, не доведено в судовому засіданні будь-якими іншими належними доказами, усних чи письмових пояснень від такої відібрано також не було. Суд вважає, що присутність вказаної фізичної особи під час проведення інспекційного відвідування в магазині ще не доводить виконання нею трудових функцій.
Окрім того, суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_5 навіть не була присутня під час проведення інспекційного відвідування в магазині, де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, а працює вчителем початкових класів Оросіївської ЗОШ І-ІІ ступенів, що підтверджується довідкою від 13.09.2018 р. №54 (акр. спр. 33).
Суд критично оцінює посилання представника відповідача для підтвердження правомірності оскаржених рішень на письмові пояснення ФОП ОСОБА_3, надані інспекторам праці, оскільки з таких не вбачається, що вказані особи залучалися до виконання трудових функцій в якості найманих працівників за що отримували заробітну плату. Навпаки, в них позивач стверджує, що в магазині працює він особисто, а теща та дружина тільки іноді допомагають йому. Проте ФОП ОСОБА_3 не було конкретизовано, що такі виконують реалізацію товару чи інші функції, притаманні найманим працівником в розумінні норм трудового законодавства (акр. спр. 81).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Тому суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами факт використання ФОП ОСОБА_3 праці ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Разом з тим, суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння ФОП ОСОБА_3 такого правопорушення, суд вважає, що оскаржені припис та постанова є такими, що прийняті всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ - 39795035) про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗК/1371/351/АВ/П від 30 липня 2018 року, винесений головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Севч Володимиром Євгеновичем.
3. Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу повноваженими посадовими особами №ЗК1371/351/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-153 від 16 серпня 2018 року, винесену начальником Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Богданом Володимировичем.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 3995,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 08 січня 2019 року.
СуддяР.О. Ващилін