Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 січня 2019 р. Справа№200/13796/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання відновити виплату пенсії та виплатити заборгованість, -
05.12.2018 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - Відповідач) про зобов'язання відновити виплату пенсії та виплатити заборгованість.
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що є пенсіонером, має статус внутрішньо переміщеної особи, у даний час перебуває на обліку у Відповідача. Відповідач не виплачує пенсію Позивачу без будь-яких повідомлень або документів про зупинення виплати пенсії. Позивач вважає, що Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права Позивача на отримання пенсії, тим самим позбавив останнього єдиного джерела для існування. Просить зобов'язати Відповідача поновити виплату пенсії та сплатити заборгованість з пенсії.
Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 27.12.2018 року до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Позивачу була призупинена виплата пенсії з 01.06.2016 року. Згідно особистої заяви від 14.03.2018 року Позивач перебуває на обліку у Відповідача. На підставі рішення Комісії по протоколу від 26.03.2018 року № 53, прийнято рішення про відновлення виплати пенсії Позивачу. З 01.10.2018 року виплату пенсії призупинено. Вважає, що перелік підстав щодо припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. КраматорськуДонецької області.
Відповідно до довідки від 14.03.2018 року № НОМЕР_1, Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1
Як вбачається з матеріалів справи, згідно особистої заяви від 14.03.2018 року про запит пенсійної справи з УПФУ в. м. Добропіллі Позивач перебуває на обліку у Відповідача. На підставі рішення Комісії по протоколу від 26.03.2018 року № 53, прийнято рішення про відновлення виплати пенсії Позивачу.
З 01.10.2018 року виплата пенсії Позивачу припинена на підставі розпорядження від 26.09.2018 року до з'ясування згідно листа ГУ № 9632/02-/27 від 24.09.2018.
Із встановлених обставин убачається, що між Позивачем та Відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що Позивач, вимоги якого виникли у зв'язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з 01.06.2016 року, не отримані ним з вини Відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги спрямовані на виплату йому призначеної пенсії з 01.06.2016 року, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Згідно статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Статтею 8 Закону України ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно ст.46Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього закону.
З огляду на положення ч.1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 10578-1V.
Проте рішення щодо припинення виплати пенсії Позивачу прийнято Відповідачем згідно листа ГУ № 9632/02-2/27 від 24.09.2018, тобто з підстав, не передбачених ст. 49 Закону № 10578-1V.
Припинення виплати пенсії з зазначених підстав не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.
Таким чином, розпорядження Відповідача щодо припинення виплати пенсії Позивачу від 26.09.2018 року не обґрунтоване посиланням на жодну із вказаних підстав, бо посилання Відповідача на постанову КМУ №365 від 08.06.2016 року та п.17 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, як на підставу для припинення виплати пенсії є протиправним, з огляду на те, що це є підзаконним нормативним актом.
Крім того, суд наголошує, що згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, Відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно припинив Позивачу виплату пенсії.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою ефективного захисту прав Позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Так, суд вважає, що для захисту порушених прав Позивача слід визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати Позивачу пенсії з 01.06.2016 року, а також визнати протиправним та скасувати розпорядження Відповідача про припинення виплати пенсії Позивачу від 26.09.2018 року.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки ухвалою суду від 06.12.2018 року Позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання відновити виплату пенсії та виплатити заборгованість - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 червня 2016 року.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 26.09.2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, б. 5, код в ЄДРПОУ 23346787) відновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) виплату пенсії та сплатити заборгованість з 01 червня 2016 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми пенсії за один місяць.
Рішення складене в повному обсязі 08 січня 2019 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Череповський Є.В.