11 грудня 2018 року Справа № 0440/6852/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
за участі секретаря судового засіданняМанько К.А.
за участі:
представника відповідача Кібець З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області №1 від 06.11.2017 року;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області №1 від 21.02.2018 року;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області №1 від 14.08.2018 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області повернути незаконно утримані з позивача кошти у розмірі 11400,43 грн.
стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є військовим пенсіонером за вислугою років. При цьому, у період з 11.08.2016 року по 06.08.2017 року проходив військову службу під час мобілізації у Збройних Силах України на підставі контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України терміном 6 місяців, а також нового контракту терміном - до досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Означені контракти були укладені під час дії особливого періоду. Однак, відповідачем була встановлена переплата пенсії за періоди перебування позивача на військовій службі, а тому на підставі рішень №1 від 06.11.2017 року, №1 від 21.02.2018 року та №1 від 14.08.2018 року пенсійним органом з пенсії позивача щомісячно здійснюється стягнення у розмірі 20% до погашення переплати. Означені рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пенсійний орган діяв виключно в межах повноважень, керуючись приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що діяли на момент дії контракту позивача від 06.08.2016 року та якими передбачено припинення виплати пенсії. Таким чином, оскаржені рішення №1 від 06.11.2017 року, №1 від 21.02.2018 року та №1 від 14.08.2018 року є законними та скасуванню не підлягають, оскільки виплата пенсії позивачу не була припинена, утворилась її переплата, а тому вона підлягає стягненню до її повного погашення у розмірі 11400,43 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є військом пенсіонером за вислугою років та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» в періоди з 11.08.2015 року по 06.08.2017 року позивач проходив військову службу під час мобілізації у Збройних Силах України шляхом укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 06.08.2016 року, який набув чинності 11.08.2016 року.
Згідно довідки командування військово-морських сил України від 18.04.2018 року №154/15/1/1588 зазначено, що вказаний контракт укладений під час дії особливого періоду.
24.01.2017 року позивачем був укладений новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на 6 місяців, який набув чинності 11.02.2017 року та за умовами якого визначено, що він укладений під час дії особливого періоду.
Рішеннями Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області №1 від 06.11.2017 року, №1 від 21.02.2018 року та №1 від 14.08.2018 року було встановлено, що у ОСОБА_4 за період з 11.08.2016 року по 06.01.2017 року утворилась переплата пенсії у розмірі у розмірі 11400,43 грн.
На підставі означених рішень з позивача здійснюється стягнення у розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1,2 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Таким чином, обов'язковою умовою для призначення та виплати пенсії у даному випадку є звільнення військовослужбовця з військової служби, а у разі повторного прийняття на військову службу такого військовослужбовця, який вже отримує пенсію, виплата пенсії припиняється.
При цьому, відповідно ч.3 ст.2 Закону №2262-ХІІ, якою була доповнена означена стаття згідно з Законом від 27.03.2014 року №1169-VII у редакції Закону від 06.05.2014 року №1243-VII із змінами внесеними Законом від 15.01.2015 року №116-VII, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової або загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом уразі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсії здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення.
З огляду на внесені зміни випливає, що для продовження виплати пенсії особам, прийнятим на військову службу за контрактом, за умовами контракту має бути передбачені умови проходження військової служби. Такий порядок діяв до 06.01.2017 року.
Законом України від 06.12.2016 року №1769-VIII, який набрав чинності 07.01.2017 року, до ч.3 ст.2 Закону №2262-ХІІ внесені зміни, а саме пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Підставою для поновлення виплати призначеної пенсії є наявність контракту укладеного в період дії особливого періоду, а для продовження виплати пенсії необхідно надати пенсійному органу такий контракт на проходження військової служби, який укладений під час дії особливого періоду у розмірі, який пенсіонер отримував до призову або прийняття на службу в особливий період.
Таким чином, з 07.01.2017 року пенсії, призначені на підставі Закону №2262-ХІІ виплачуються особам, які уклали контракт, у тому числі новий контракт в особливий період незалежно від терміну, на який його укладено.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року N3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших
військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту
оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Частиною 1 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року
№2011-XII пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено два контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України від 06.08.2016 року терміном на 6 місяців та від 24.01.2017 року терміном до досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Означені контракти укладені під час дії особливого періоду.
При цьому, контракт від 06.08.2016 року набув чинності 11.08.2016 року, та з якого вбачається, що ОСОБА_4 був повторно добровільно прийнятий на військову службу за контрактом терміном на 6 місяців.
Щодо контракту від 24.01.2017 року, то означений контракт набув чинності 11.02.2017 року та за умовами якого позивач добровільно прийнятий на військову службу за контрактом до закінчення граничного віку перебування на військовій службі та у самому контракті передбачено, що він укладений на час дії особливого періоду.
Таким чином, згідно контракту від 06.08.2016 року ОСОБА_5 підпадає під дію ч.2 ст.2 Закону №2262-ХІІ, згідно якої виплата призначеної йому пенсії припиняється і лише з 11.02.2017 року з моменту закінчення 6-місячного строку дії контракту та підписання нового контракту виплата пенсії йому поновлюється.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст.243, 244, 246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 грудня 2018 року.
Суддя О.В. Єфанова