м. Вінниця
08 січня 2019 р. Справа № 120/4422/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Вінницьке ОУПФУ Вінницькій області, відповідач) про :
- визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що всупереч рішенню суду, відповідачем перераховано пенсію відповідно до постанов КМУ №1210 від 23.11.2011 р. та №851 від 15.11. 2017 р., а не відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю управління та вважає, що наявні всі підстави для здійснення йому перерахунку пенсії в розмірі п'ятикратної заробітної плати, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
07.12.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в порядку статті 263 КАС України.
Відповідачем надано відзив (вх. №59440 від 22.12.2018 р.) на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову та вказує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/1201/18-а виконано, зокрема, перераховано пенсію виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2018 р. Окремо вказав, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач двічі звертається із однією і тією самою вимогою, зокрема щодо перерахунку пенсії відповідно частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
08.01.2019 р. ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області і з лютого 1999 року отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
29 травня 2018 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/1201/18-а, серед іншого, зобов'язано Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дня звернення із відповідною заявою про здійснення перерахунку пенсії.
На виконання даного рішення суду ОСОБА_1 10.09.2018 р. здійснено перерахунок виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 р. згідно постанови №1210.
09.10.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про неперерахування йому пенсії відповідно до рішення суду у справі №802/1201/18-а, тобто в пятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. За наслідком розгляду даної заяви, управління листом №Г-129 від 31.10.2018 р., повідомило, що рішення суду виконано в повному обсязі та перераховано пенсію виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 р. згідно постанови №1210 від 23.11.2011 р..
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Положеннями статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Із аналізу вищепроцитованих норм видно, що за бажанням осіб, пенсія обчислюється, серед іншого, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому, суд акцентує увагу, що "обчислення" та "встановлення" не є тотожними поняттями. Зокрема, "обчислення" - це процес отримання якого-небудь результату за допомогою дій над числами.
Так, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статтей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії) регламентується Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 (далі - Порядок №1210).
Відповідно до пункту 9-1 Порядку №1210, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:
П=Зс x Кзс x Кв_
100%
де П - розмір пенсії;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, як видно із розрахунку пенсії, ОСОБА_1 обчислено пенсію, саме виходячи із даної формули із урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 р.
Відтак, із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що управління пенсійного фонду при виконанні судового рішення щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, діяло у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Окрім того, суд акцентує увагу, що лист від 31.10.2018 р за вих.№Г-129 не містить відмови у перерахуванні, а лише інформує про виконання рішення суду у справі № 802/1201/18-а.
Суд вказує, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Отже, спір в частині відмови у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як зазначено у рішенні суду по справі № 802/1201/18-а, - за відсутності такої відмови фактично не існує.
Окрім того, позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у перерахунку пенсії.
Тут слід вказати, що згідно загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Отже, наявність відповідної письмови відмови не є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень.
Однак, як зазначалось вище, ніякої відмови у перерахунку пенсії управлінням не надавалось. Відтак, заявлена позивачем вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).
Відповідач: Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (м. Вінниця, вул. Винниченка, 29, код ЄДРПОУ 41247096).
Повний текст рішення виготовлено: 08.01.2019 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна