2/423/64/18
423/1696/15-ц
16 листопада 2018 року
Попаснянський районний суд Луганської області
у складі:
головуючого судді: Архипенко А.В.
при секретарі: Іваненко С.П.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника
прокуратури Луганської області ОСОБА_2
представника
ОСОБА_3 місцевої прокуратури
Луганської області ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до
відповідачів:
Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Головного управління Національної поліції в Луганській області,
співвідповідачів:
Прокуратури Луганської області,
ОСОБА_3 місцевої прокуратури Луганської області
Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області
про відшкодування заробітної плати, втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення кола відповідачів , просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою з Єдиного казначейського рахунку в установленому Законом порядку, на його користь на відшкодування матеріальної шкоди - саме втраченої заробітної плати ( в тому числі індексації) у розмірі 206427,79 грн. яку він втратив внаслідок незаконного відсторонення його від роботи (посади) - голови Калинівської селищної ради Луганської області та внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності.
Позивач зазначає, що зазначена шкода завдан йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Похивач також у поданому позові просить стягнути на його користь витрати за наданя правової допомоги у розмірі 5400 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 27 березня 2012 року прокурорм Луганської області щодо нього безпідставно було порушено кримінальну справу № 37/12/9054 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, якого він не скоював, бо 24.04.2012 року, як голова Калиниівської селищної ради Попаснянського району, не вимагав і не отримував від гр.ОСОБА_6 грошей в сумі 4500 грн. Досудове розслідування по справі проводилось старшим слідчим прокуратури Попаснянського району ОСОБА_7, який при виконанні слідчих дій грубо порушував норми процесуального права, його права на захист, честь та гідність.
В позовній заяві позивача зазначає:
12.04.2012 року слідчим Кіріним Д. йому було пред"явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. 24 травня 2012 року кримінальна справа за його обвинуваченням у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України була направлена до Попаснянського районного суду Луганської області для розгляду по суті.
01 червня 2012 року постановою Попаснянського районного суду йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
12 червня 2012 року була винесена Постанова слідчого про відсторонення його від посади , яка була виконана.
16 травня 2012 року була винесена Постанова слідчого про накладання арешту на його майно (саме на земельну ділянку).
Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 03.10.2013 року його було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п"ять років з позбавленням права займати посади, пов"язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на три роки з позбавленням 8-го рангу державного службовця, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив його від відбуття основного покарання з випробуванням строком на три роки, з позбавленням 8-го рангу державного службовця без конфіскації майна.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року вирок Попаснянського районного суду від 03.10.2013 року скасовано та справу направлено прокурору Попаснянського району для організації проведення додаткового розслідування.
10 вересня 2015 року прокурор прокуратури Попаснянського району Луганської області ОСОБА_4 винесла постанову про закриття кримінального провадження № 12014130530000138 від 25.02.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 276 та п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв"язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
За викладених обставин, позивач зазначає, що він був незаконно відсторонений від посади та має право на отримання заробітку, яий він втратив внаслідок незаконних дій, на підстав положень ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( посилаючись на ст.1п.1, а також на ст.4 цього Закону) .
Обгруновуючи розмір суми втраченої заробітної плати, зазначений у позові - позивач посилається на положення вищезазначеного Закону та зазначає, що розмір таких сум обчислюється, виходячи з середньомісячного заробітку громадянина, який обчислюється у порядку, який затверджений Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р. (зі змінами).
На підтвердження своїх позовниї вимог позивач надав копії процесуальних документів, на які посилається у позові, та щодо розрахунку втраченої заробітної плати - позивач надав дві довідки, видані Калинівською селищною радою від 22.09.2015року - про нараховану заробітну плату позивачу з 01.01.2012 року по 12.06.2012 року.
Розмір індексації, зазначеної у позові розрахований позивачем з посиланням на постанову ВГСУ ві 05.04.2011р. № 23/466 та на лист ВСУ «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97
Позивач надав суду заяву, в якій підтримав свої позовні имоги, а також оголошені його представником у судовому засіданні свої письмові пояснення (т.3 а.с.119-127), просив задовольнити свої позовні вимоги, справу просив розглянути без його участі за участю свого представника.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та оголошені нею письмові пояснення позивача підтримала, також просила задовольнити позовні вимоги позивача.
При цьому, представник позивача просила прийняти як належний доказ у цій справі довідки, видані Калинівською селищною радою від 22.09.2015року - про нараховану заробітну плату позивачу з 01.01.2012 року по 12.06.2012 року , посилаючись на та звані «намібійськи винятки».
Представник відповідача - Державної Казначейської Служби України у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд, надав письмові заперечення (а.с.60-64 т.2), згідно яких позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність, зазначивши, що органи Казначейства здійснюють лише обслуговування державих коштів та не відповідають за рішення або бездійяльність органів державної влади, а в даному випадку, спірних відноси між позивачем та Державною казначейської служби - не виникало і тому при розгляді даного позову Державна Казначейська служба не може виступати відповідачем тому що не може відповідати за неправомірні дії чи бездіяльність інших органів (посадових осіб).
В поданому запереченні представник ДКСУ справу просив розглядати за відсутності представника ДКСУ та відмовити у задоволенні позову позивачу.
Представник відповідача - Міністерства Фінансів України у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд, у письмовому запереченні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що Міністерсво Фінансів України не знаходилось з позивачем у будь-яких безпосередніх відносинах і тому жодним чином не могло впливати на обсяг його прав та законних інтересів і тому відсутні будь-які підстави для стягненн коштів саме з Міністерства Фінансів України.
В поданому запереченні представник Мінфіна України справу просив розглядати за його відсутності та відмовити у задоволенні позову позивачу ( а.с.216-219 т.1).
Представник Міністерства Внутрішніх Справ України в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд, у письмовому запереченні (а.с.208-209 т.1) справу просив розглядати без участі представника, просив у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення про відсторонення від посади відносно позивача (рол ке йдеться в позові) - не визнавалось незаконним, а кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передаченого ст.368 КК України, відносно позивача, сталося внаслідок форсмажорних обставин, а саме: проведення АТО на території Луганської області.
Представник відповідача - Попаснянського відділу поліції ГУНП у Луганській області, в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд, у письмовому запереченні (а.с.224 т.1) також справу просив розглядати без участі представника, позов не визнав, просив у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі, аналогічно з МВС України, посилаючись на те, що рішення про відсторонення від посади відносно позивача (рол ке йдеться в позові) - не визнавалось незаконним, а кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передаченого ст.368 КК України, відносно позивача, сталося внаслідок форсмажорних обставин, а саме: проведення АТО на території Луганської області.
Представник відповідача - прокуратури Луганської області, позов не визнав, суду надав усні та письмові пояснення, згідно з якими вважає, що поданий позов не підлягає задоволенню, тому що рішення про відсторонення від посади позвича прийнято не органами попереднього слідства, прокуратури і суду, а органом місцевого самоврядування - саме Калинівською селищною радою, де позивача був на виборній посаді - голови Калинівської селищної ради.
Також представник прокуратури зазначає, що після початку АТО на території Луганської області - с.Калинове Попаснянського району Луганської області, Розпорядженням КМУ від 07.11.2014р. № 1085-р, - віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, постановою ЦВК № 190 від 28.08.2015р Калинівську селищну раду Попаснянського району Луганської області включено до переліку районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад Луганської області, чергові вибори депутатів яких та відповідних сільських, селищних , міських голів на 25.10.2015 року не призначено, заробітна плата працівникам цього органу місцевого самоврядування не нараховувалась та не сплачувалась.
Представник прокуратури також посилається на те, що процесуальні рішення органів прокуратури області ніяким компетентним органом незаконними не визнавались.
А так, представник прокуратури зазначає, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги.
Також представник прокуратури звертає увагу на те, що надані позивачем довідки про заробітну плату, на підставі яких він самостійно здійснив розрахунок суми позову - не можуть бути бути належними, допустимими, достовірними та достатніми, тому що не мають ніяких ознаків для документів та необхідних реквізитів - гербової печатки, кутового штампу і тому неможливо встновити дійсність та відповідність підписів посадових осіб у наданих довідках.
Представник прокуратури вважає, що представник позивача необгрутовано посилається на так звані «намібійські винятки» та просить застосувати їх при оцінки довідок про заробітну плату позивача, тому що зазначені «намібійські винятки» можливо застосовувати тільки при розгляду справ окремого провадження на підтвердження факту народження або смерті на окупованій території України і на підставі положень ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територіїУкраїни» - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчосово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, орані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішень, документ), виданий зазначеними органамита/або особами, є недійсними і не створює правових наслідків.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення судових витрат на правовоу допомогу , представник прокуратури зазначає, що позивач також не підтвердив належим чином заявлену суму , тому що у наданій позивачем квитанції від 15.05.2017р. про оплату гонорару адвокату ОСОБА_1 (представникові по даній справі) - відсутні відповідні дані про номер договору, дату його укладання та підстава для перерахунку.
В поданому запереченні представник прокуратури просить відмовити у задоволенні даного позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 місцевої прокуратури надав до суду заперечення, аналогічні із запереченнями обласної прокуратури, додатково зазначивши, що ОСОБА_3 місцева прокуратури взагалі не є самостійною юридичною особою, у штатному розписі ОСОБА_3 місцевої прокуратури відсутні посади слідчих. При тім Попаснянським відділом ОСОБА_3 місцевої прокуратури взагалі, ані у кримінальній справі ані у кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_5 досудове розслідування не проводилось, тобто місцева прокуратура жодних незаконних дій щодо позивача не вчиняла і відповідних доказів позивачем не надано.
В поданому запереченні представник прокуратури також просить відмовити у задоволенні даного позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача з боку прокуратури Луганської області та ОСОБА_3 місцевої прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Предметом даного позову являється вирішення питання щодо стягнення недоотриманої заробітної плати, на користь особи, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, що урегульовано наступними законодавчими актами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми -ст. 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 7ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема (п.2): закриття кримінального провадження за відсутністю подій кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно ст. 3. п.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" - У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема - 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Згідно ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" - відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
При цьому, розмір сум, зазначних ст. 3 зазначеного Закону - обчилюється, виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку заробітку (інших відовідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), що встановлено «Положенням про застосування ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", яке затверджено Наказом Міністерства України, Генеральною Прокуратурою та Міністерством Фінансів України від 04.03.1999р. (ст.8 «Положення»).
При тім, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди, для робітників і службовців - обчислюється у порядку, передбаченому Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995року (зі змінами) .
Також, Статею 12 (ч.1,2) Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.
При цьому, згідно положень ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
А так, враховуючи викладені правові положення, судом встановлено:
27 березня 2012 року прокурорм Луганської області щодо ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу № 37/12/9054 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 03.10.2013 року його було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п"ять років з позбавленням права займати посади, пов"язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на три роки з позбавленням 8-го рангу державного службовця, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив його від відбуття основного покарання з випробуванням строком на три роки, з позбавленням 8-го рангу державного службовця без конфіскації майна.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року вирок Попаснянського районного суду від 03.10.2013 року скасовано та справу направлено прокурору Попаснянського району для проведення додаткового розслідування.
Постановою прокурора прокуратури Попаснянського району Луганської області ОСОБА_4 від 10 вересня 2015 року закрито кримінальне провадження № 12014130530000138 від 25.02.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 276 та п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв"язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Під час досудового розслідування, 14.05.2012 року, слідчим Кіріним Д. виносилась Постанова про відсторонення позивача від займаної ним на той час посади голови Калинівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, яка була скерована до Калинівської селищної ради і Рішенням Калинівської селищної ради від 12.06.2012 року № 22/1 позивач був відсторонений від посади.
В подальшому, після скасування вищезазначеного Вироку Попаснянського районного суду відносно позивача - 24.04.2015 року, Прокурором Попаснянського району Луганської області ОСОБА_8 було прийнято Постанову про скасування постанови слідчого Кіріна Д. від 14.05.2012 року про відторонення позивача від посади голови Калинівської селищної ради Попаснянського району Луганської області.
А так, підстави для звернення до суду позивача за захистом своїх прав, в даному випадку ґрунтуються на вимогах закону і він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
При тім, сд зауважує, що в даному випадку позивач має право на відшкодування втраченої заробітної плати не внаслідок незаконних дій органів досдового розслідування, а внаслідок закриття кримінального провадження, в розумінні положень ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Однак, враховуючи визначену правову норму, встановлену ст. 3 зазначеного Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" якою встановлено, що розмір втраченого заробітку - обчилюється, виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку заробітку (інших відовідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади) - суд зазначає, що на підставі довідок, які додав позивач до даного позову, як доказ та підстави для розрахунку суми відшкодування - задовольнити вимоги позивача неможливо, тому що:
По пеше:
-Калинівська селищна рада Попаснянського району Луганської області після потачку проведенн АТО (зараз ООС) на території Луганської області не перереєструвалась на територію України, яка підконтрольна державній владі України, і на теперішній час, згідно Розпорядження КМУ від 07.11.2014р. № 1085-р, с.Калинове Попаснянського району Луганської області - віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження і тому діяльність Калинівської селищної ради Попаснянського району Луганської обасті неможна вважати законною.
По друге:
- надані довідки не мають встановлених законодавством ознаків будь-якого документу і тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.77, 78 ЦПК України, а саме: Надані позивачем довідки надруковані на аркуші А4 в свободній формі, не мають кутового штампу підприємства, не засвідчені печаткою, що суперечить Вимогам до оформлювання документів, відповідно до ДСТУ 4163-2003 ( відповідно до нормативних документів: ДСТУ 2732-94 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення,ДК 010-98 Державний класифікатор управлінської документації (ДКУД), ГОСТ 9327-60 Бумага и изделия из бумаги. Потребительские форматы)
Посилання представника позивача ( у судових дебатах) на те, що б суд при оцінці наданих довідок застосував так звані «намібійські винятки» - суд вважає хибним, тому що так звані «намібійські винятки», які згадуються у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії - містять посилання на те, що суд у виняткових випадках може прийняти як доказ документи, видані окупаційною владою у сукупності з іншими доказами, застосувавши це до таких дій як реєстрація народжень, смертей і шлюбів для осіб, які проживають на такій (тобто окуповані) території.
В даному випадку позивач не проживає на окупованій території.
До цього, ж, відповідно до листа ВССУ від 15.04.2016 року «Щодо застосування застосування положень статті 257-1 Цивільного процесуального кодексу України» було визначено, що використання як доказів документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, (саме з урахуванням висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), та ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case) - можливо, тільки при вирішення справ на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України (в окремому провадженні) в порядку, передбаченому ст..257 - КПК України, як виняток та у сукупності із іншими доказами.
Про те, саме в силу відсутності будь-яких засвідчень (печаток, штапму) на довідках, які надані позивачем до цього позову - неможливо встановити якою владою або органом (взагалі) були видані вищезазначені довідки.
Будь-яких інших документів, щодо втраченої заробітної плати позивача - ні до позову, ні під час судового розгляду - суду не надано.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст..9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територіїУкраїни» - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчосово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, органі чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішень, документ), виданий зазначеними органами та/або особами, є недійсними і не створює правових наслідків.
Враховуючи зазначену правову норму, суд вважає, що оскільки, с.Калинове Попаснянського району Луганської області, Розпорядженням КМУ від 07.11.2014р. № 1085-р, - віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження ( в зв»язку із проведенням АТО на території Луганської області, Калинівська селищна рада Попаснянського рада Луганської області після початку АТО на території Луганської області не перереєструвалась на території України, підконтрольній державній владі, вибори на території Калинівської селищної ради, в установленому законом порядку, не проводились ( відповідно до постанови ЦВК № 190 від 28.08.2015р.) - то орган який видав позивачу довідки про заробітну плату у вересні 2015 року - діє незаконно і видані ним зазначені довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.
А так, суд вважає, що за відсутності належної довідки про середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди, для робітників і службовців, який обчислюється у порядку, передбаченому Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995року (зі змінами), що в свою чергу передбачено «Положенням про застосування ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", яке затверджено Наказом Міністерства України, Генеральною Прокуратурою та Міністерством Фінансів України від 04.03.1999р. (ст.8 «Положення») - немає підстав для задоволення дійсного позову, в силу недоведеності суми позову.
Вирішуючи позов таким чином, суд зазначає, що немає і підстав для стягнення на користь позивача судових витрат (в межах даного позову) , тому що ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позову - судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - на позивача.
На підставі викладеного, положень ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, від 4 березня 1996 року, положень ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій територіїУкраїни» ,
Керуючись ст.ст. 12,13, 77,78, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_5 до
відповідачів:
Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Головного управління Національної поліції в Луганській області,
співвідповідачів:
Прокуратури Луганської області,
ОСОБА_3 місцевої прокуратури Луганської області
Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області
про відшкодування заробітної плати, втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду - відмовити.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційної інстанції через Попаснянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 19 грудня 2018 року.
Суддя: А.В.Архипенко