Справа № 522/17408/17
Провадження № 2/522/4606/18
03 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та згідно уточненої позовної заяви просили:
-визнати недійсним заповіт, як розпорядження на випадок смерті, складений ОСОБА_5, яка померла 05 лютого 2017 року на користь ОСОБА_3, мешкає в м. Первомайськ Миколаївської області, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 за час життя, не могла скласти заповіту на випадок своєї смерті на відповідача, тому що вона перебувала у важкому стані з діагнозом атеросклероз, тобто вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, відповідач не бував у своєї тітки ОСОБА_5, не надавав їй жодної допомоги, не утримував її матеріально та не доглядав за нею в останні роки її життя. ОСОБА_5 ніколи не бачила відповідача, а тому позивачі вважають, що даний заповіт був складений на відповідача, тому що ОСОБА_5 у зв'язку з останнім інсультом та травмою голови не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому зазначений заповіт повинен бути визнаний недійсним.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі.
Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, у судове засідання не з'явилася, надала суду письмові пояснення до справи, у яких зазначила, що 20 грудня 2016 року до неї звернувся гр. ОСОБА_3, який передав їй прохання гр.ОСОБА_5, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. здійснити виклик нотаріуса до неї додому. З якою ціллю гр.. ОСОБА_5, викликала, як нотаріуса, їй було невідомо. Цей виклик нотаріус записала в книгу викликів і 21.12. 2017 року вийшла до гр.. ОСОБА_5, додому. Коли вона прийшла до ОСОБА_5, вона знаходилася у передній кімнаті, сиділа за столом і розгадувала кросворд. Нотаріус представилась гр. ОСОБА_5П, та запитала з якою ціллю вона, як нотаріуса, викликала її до себе. ОСОБА_5, пояснила, що вона хоче зробити заповіт та надала їй свій паспорт та картку про присвоєння ідентифікаційного номера. Нотаріус попросила назвати її своє прізвище ім'я та по батькові, дату народження, де вона народилася, чи є в неї діти, чоловік. На всі запитання ОСОБА_5 відповідала чітко, без роздумів і вагань. Також ОСОБА_5 розказала, шо раніше вона уже склала заповіт на своїх родичів та що після складення цього заповіту відношення родичів до неї різко змінилося. Через це вона запросила її, щоб скласти новий заповіт на людину, яка за неї доглядає. На запитання нотаріуса чи це є її добра воля, її вільне волевиявлення, чи не примушують її зробити це проти її волі, чи усвідомлює вона правові наслідки такого правочину, ОСОБА_5 відповіла, що вона сповна розуму, діє добровільно та не залежить ні від чиєї думки. В кімнаті вони знаходились одні, тобто ніякого впливу зі сторони на ОСОБА_5 не було. На запитання чи хоче вона заповісти якесь конкретне майно, чи все майно, ОСОБА_5 відповіла, що все що у мене є я хочу заповісти своєму племіннику ОСОБА_3 Нотаріус розповіла ОСОБА_5, що своїм заповітом вона скасовує попередній заповіт, що також вона може новий заповіт скасувати новим заповітом чи своєю заявою. Також нотаріус з'ясувала чи зможе ОСОБА_5 сама підписати заповіт. Обсяг цивільної дієздатності ОСОБА_5П, встановлено за її паспортом. В результаті проведеної розмови, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії, вона була переконана, шо гр.ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, діє добровільно, згідно зі своїм волевиявленням, усвідомлює значення нотаріальної дії, яку вона збирається зробити та зміст роз'яснень нотаріуса щодо її наслідків. Будь-яких сумнівів, щодо обсягу цивільної дієздатності гр. ОСОБА_5, у нотаріуса не виникло. Узгодивши проект заповіту вона повернулася до офісу, щоб підготувати сам заповіт та знову вийти до ОСОБА_5 для його підписання та посвідчення. В три години цього ж дня нотаріус знову вийшла до ОСОБА_5 Перед підписанням заповіту вона знову запитала ОСОБА_5 чи не передумала вона, чи діє вона добровільно, чи розуміє значення своїх дій. ОСОБА_5 відповіла, що з нею все гаразд і вона прекрасно розуміє що робить. Після цього вона дала їй два екземпляри заповіту та попросила зачитати їх вголос. Після запитання заповіту вголос ОСОБА_5 підтвердила, що все правильно, це саме те що вона хотіла та особисто написала, що заповіт нею прочитано уголос та особисто підписано, та повністю написала своє прізвище, ім' та по батькові і розписалася. Будь-яких підстав для відмови ОСОБА_5, у вчиненні нею нотаріальної дії не було, тому 21.12.2016 року за реєстровим № 1613 нотаріусом було посвідчено заповіт від її імені
Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, з урахуванням пояснень осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 лютого 2017 року померла ОСОБА_5 у віці 86 років, про що в книзі реєстрації смерті 06 лютого 2017 року був зроблений відповідний актовий запис про смерть № 1544, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке було видано 10 лютого 2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
ОСОБА_5 постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3.
До складу спадщини ввійшла квартира АДРЕСА_1, належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Одеською державною нотаріальною конторою, державним нотаріусом ОСОБА_6 02 липня 2002 року та на підставі акту приватизації квартири, виданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 25.09.2009 року, реєстраційний номер № 28133028, № запису 866, у книзі: 725 пр - 118.
06 липня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Проте, як стало відомо позивачу, до цієї нотаріальної контори подав заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3, надавши нотаріусу копію заповіту, складеного ОСОБА_5 за час життя, яким вона розпорядилася своїм майном на випадок смерті, заповівши квартиру відповідачу.
Відповідно до заповіту, складеного в місті Одесі, 21.12.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все належне мені майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде мені належати і на що я за законом матиму право я заповідаю ОСОБА_3, 08 липня 1948 року», про що ОСОБА_5 поставила свій власноручний підпис.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.
За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Системний аналіз норм ЦК України свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, ст. 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила цієї статті ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Ухвалою суду від 10.04.2018 року клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення судової психолого-психіатричної посмертної експертизи було задоволено. Призначено по даній справі судову психолого-психіатричну посмертну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:
- В якому психічному стані знаходилася ОСОБА_5 при складені заповіту на громадянина ОСОБА_3, яким вона розпорядилася своїм майном на випадок смерті, заповівши вказану квартиру відповідачу, якій був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7?
- Чи могла в той час ОСОБА_5 за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними?
Доручено проведення експертизи експертам КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» (65009, м.Одеса, вул.Академіка Воробйова, 9).
07.11.2018 року на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним без виконання. У клопотанні комісія лікарів судово-психіатричних експертів, зазначила, що для прийняття повного та об'єктивного висновку необхідно надати додаткові матеріали.
Проте додаткові матеріали для проведення експертизи не були надані.
Крім того, у судовому засіданні представником позивача не було заявлено клопотання щодо призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, а тому відсутні допустимі докази стану заповідача під час складення заповіту.
Згідно вимог ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною другою статті 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином у судовому засіданні, з боку позивачів не було доведено, що на час складення та посвідчення спірного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, тобто не доведено наявність підстав для визнання зазначеного заповіту недійсними, а тому суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності в судовому засіданні.
У зв'язку з великою завантаженістю судді повний текст рішення суду складений 17.12.2018 року.
На підставі викладеного та керуючись: 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, ЦПК України; суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).
Суддя А.Ю. Бойчук