___________ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_____________
Справа № 521/22094/18
Пр. № 2-з/521/2/19
03 січня 2019 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
встановила:
У грудні 2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідності до вимог чинного цивільного-процесуального законодавства України 03 січня 2019 року судом було направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, для встановлення місця реєстрації відповідача.
Станом на сьогоднішній день провадження у справі не відкрито.
Разом із позовною заявою представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просив суд: витребувати з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради відомості про наявність нерухомого майна у відповідача та накласти арешт на автомобіль Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1.
В обґрунтування заяви зазначив, що 19 жовтня 2018 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Ю. Олеши, на перехресті з вул. Грецька м. Одеси, порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW 520, держаний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, в результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП 19 жовтня 2018 року.
Вказав, що згідно звіту ФОП ОСОБА_4 №2122-10-18 від 27 жовтня 2018 року, вартість збитку нанесеного ОСОБА_1 в результаті аварії, складає 857758,54 грн., тому для забезпечення стягнення необхідно вжити заходи забезпечення позову, зустрічне забезпечення просив не застосовувати.
Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суддя вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірими із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, на момент розгляду заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на автомобіль, відсутні дані щодо його власника, тому суд вважає, що заяву подано передчасно та накладення арешту може призвести до порушення прав та законних інтересів інших громадян.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - за правилами підсудності, встановленими цим кодексом для відповідного позову.
Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду за загальними правилами підсудності, підстави для застосування правил ст. 28 ЦПК України відсутні.
Оскільки провадження у справі не відкрито, то на цій стадії суд позбавлений можливості з'ясувати питання підсудності даної справи та вирішувати питання про забезпечення позову.
За таких обставин, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ували суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.М. Сегеда