Справа №: 398/1042/18
провадження №: 2/398/1425/18
Іменем України
"28" грудня 2018 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Ніколаєва М.В.,
з участю секретарів судового засідання Безкоровайної А.І., Долини Л.Г., Василяки І.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про поділ спільного майна та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на спірне майно,
ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом визнання шляхом визнання за ним права власності на ? частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1, залишивши за відповідачем право власності на ? частку спірної квартири.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 23 серпня 2013 року він зареєстрував шлюб з відповідачем, рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано. За цей час сторонами за рахунок спільних сумісних коштів була придбана квартира АДРЕСА_1. На підставі зазначеного позивач вважає, що вказана квартира є їх спільною сумісною власністю разом з відповідачем, незважаючи на те, що покупцем квартири у договорі купівлі-продажу від 24 лютого 2016 року зазначена лише ОСОБА_4
Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнала частково, а саме просила суд виділити ОСОБА_3 1/3 частку, а їй залишити 2/3 частки спірної квартири. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що позивач потягом тривалого часу перебував за межами території України, про матеріальне забезпечення сім'ї під час шлюбу не дбав, ухиляється від участі в утриманні дитини.
Крім того, ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, який був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, та просила суд визнати за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Свій зустрічний позов обґрунтовує тим, що 24 лютого 2016 року на її ім'я під час зареєстрованого шлюбу з позивачем була придбана зазначена квартира, що підтверджується договором купівлі-продажу. Оскільки вважає себе власником 2/3 частки квартири просить виділити 1/3 частки квартири позивачу. Так як спірну квартиру технічно неможливо поділити, тому на підставі ч. 2 ст. 364 ЦК України просила припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частки спірної квартири з виплатою на його користь грошової компенсації.
Позивачем за зустрічним позовом попередньо внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області кошти у сумі 97 766, 67 грн., що на її думку відповідає розміру частки відповідача.
ОСОБА_3 подав до суду відповідь на відзив та письмовий відзив на зустрічний позов, із запропонованим ОСОБА_4 варіантом поділу спірної квартири не погодився, проти припинення права власності на спільне майно з грошовою компенсацією заперечував, у задоволені зустрічного позову просив відмовити, первісний позов просить задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник на позовних вимогах наполягають, заперечили проти зустрічного позову. Позивач зазначив, що не має у власності іншого житла, коли приїздить до м. Олександрії вимушений зупинятись у друзів, бажає спілкуватись із донькою, надає кошти на її утримання.
Представник ОСОБА_4 первісний позов визнав в частині поділу спірної квартири шляхом виділення ОСОБА_3 1/3 частки, а ОСОБА_4 2/3 частки квартири. Підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом в повному обсязі.
Представник Олександрійської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, подав заяви про розгляд справи за його відсутності (а.с. 177, 199).
Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що вимоги первісного позову підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 23 серпня 2013 року між сторонами було укладено шлюб (а.с. 15). Сторони мають спільну малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
24 лютого 2016 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Сторонами у справі визнано, що спірна квартира була набута ними у період шлюбу за спільні кошти та погоджена вартість спірного майна, яка відповідно до висновку ПП «Виробничо-комерційного агентства «Ріко-Інвест» складає 293300 грн., що в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м., у тому числі житловою площею 35,3 кв.м., є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак сторони не домовилися про порядок поділу майна, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, а відповідач подала зустрічний позов.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до частин другої, третьої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Подаючи до суду відзив на позовну заяву відповідач просила суд відступити від рівності часток подружжя, оскільки ОСОБА_3 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї під час шлюбу, приховуючи розмір власного заробітку, проте доказів, які підтверджують наявність підстав передбачених ч. 2 ст. 70 ЦК України суду не надано.
Так у відзиві на первісний позов відповідач зазначає, що ОСОБА_3, під час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання спільної дитини, навпаки, не приховуючи, надав суду інформацію про дохід, що підтверджується довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Проектно-Будівельна Компанія» № 42 від 15.11.2017 та № 55 від 01.12.2017.
Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_4 щодо ухилення позивача від участі в утриманні дитини, оскільки дане твердження спростовується довідкою Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області № 691 від 08.05.2018, згідно якої, на час звернення до суду, ОСОБА_3 мав переплату по сплаті аліментних платежів на утримання спільної дитини в сумі 2339,73 грн.
Крім того, квитанцією № 15430347 від 07.03.2018 підтверджується, що позивач, крім сплати аліментів, приймає активну участь у фінансовій підтримці спільної з відповідачем дитини, сплачуючи вартість послуг Дошкільного навчального закладу за навчання ОСОБА_5 (а.с. 146).
Суд не бере до уваги роздруківки текстових повідомлень, наданих відповідачем ОСОБА_4, оскільки з них не можливо: достовірно ідентифікувати абонентів; вони отримані в порушення ст.ст. 31, 32 Конституції України без згоди осіб, що спілкуються між собою. Таким чином, зазначений доказ є таким, що отриманий з порушенням права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, тобто, отриманий з порушенням закону. На підставі ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги вказаний доказ, наданий відповідачем, як недопустимий.
Свідок ОСОБА_6 показав суду, що є знайомим ОСОБА_3, на прохання останнього пускає його пожити у себе, коли він приїздить до м. Олександрії, бо колишня дружина не дозволяє ОСОБА_3 проживати у їх спільній квартирі.
Відповідачем ОСОБА_7 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, визначених ч. 2 ст. 70 СК України.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав, що мають істотне значення для відступлення від рівності часток подружжя на підставі частини третьої статті 70 СК України і вважає за необхідне в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за кожною із сторін право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Щодо вимог за зустрічним позовом слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 365 ЦК України передбачені підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди.
Відповідна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року № 6-68цс14.
Так, судом вирішено, в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за кожною із сторін право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 123310070 від 10.05.2018, ОСОБА_3 не має у власності іншого житла.
Враховуючи, розмір частки кожної сторони у спірній квартирі, відсутність іншого житла у позивача ОСОБА_3, суд відхиляє необґрунтовані доводи ОСОБА_4 про відсутність істотної шкоди для відповідача за зустрічним позовом при припиненні його права власності на частку у спільному майні.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволені зустрічного позову в повному обсязі.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що сторонами, відповідно до висновку ПП «Виробничо-комерційного агентства «Ріко-Інвест», погоджено вартість спірної квартири в сумі 293000 грн., при розподілі судових витрат суд виходить із наведеної ціни позову.
Так, позивачем ОСОБА_3 сплачено судовий збір в сумі 4007,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином судовий збір за звернення із первісним позовом повинен складати 2930 грн.
Враховуючи наведене, первісному позивачу ОСОБА_3 слід повернути частину судового збору в сумі 1077,20 грн. (4007,20 - 2930 грн.).
Частиною 9 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір за первісним позовом щодо поділу майна виник через неправильні дії обох сторін (сторони не змогли узгодити поділ майна в позасудовому порядку), суд в порядку поділу спільного майна подружжя, визнає за кожною із сторін право власності на 1/2 частину спірної квартири, судові витрати за даним позовом слід покласти на обидві сторони в рівних частинах - 1465 грн. з кожного.
Судові витрати за зустрічним позовом, у зв'язку з відмовою в задоволенні вимог, необхідно покласти на ОСОБА_4
Кошти, внесені на депозитний рахунок суду, підлягають поверненню платнику.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про поділ спільного майна задовольнити повністю.
В порядку поділу спільного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м., у тому числі житловою площею 35,3 кв.м.;
- визнати за ОСОБА_4, 07 березня, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62,4 кв.м., у тому числі житловою площею 35,3 кв.м.
Повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, частину сплаченого судового збору за квитанцією № 15831481 від 13.04.2018 року в розмірі 1077,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1465 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Решту судового збору за первісним позовом покласти на позивача ОСОБА_3.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на спірне майно, відмовити повністю.
Судовий збір за зустрічним позовом покласти на ОСОБА_4.
Кошти внесені на депозитний рахунок в сумі 97 766 грн. (дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят шість гривень) 67 коп., відповідно до квитанції № 3757281 від 27 квітня 2018 року, повернути ОСОБА_4 , 07 березня, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повне судове рішення складено 04 січня 2019 року.
Суддя М.В.Ніколаєв