Справа № 520/16264/16-ц
Провадження № 2/520/1050/19
21.12.2018 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі судді Калашнікової О.І.
При секретарі Шеховцевої О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування,
Встановив:
ОСОБА_1 в грудні 2016 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, визнати право ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_3 разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Після уточнення позовних вимог в судовому засіданні позивач просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3, усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 разом із спадкоємцями першої черги за законом.
Відповідач до суду не з'являється, з позовом ознайомлений, надав заперечення на позов і заяву про розгляд справи за його відсутності, стверджуючи, що не має можливості приїхати до м.Одеси за станом здоров'я (відповідач проживає в Вінницькій області).
Судом встановлено:
08 червня 2016 року померла ОСОБА_3 - актовий запис про смерть №5999, вчинений 09.06.2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, що належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.01.2002 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів. Реєстрація прав ОСОБА_3 на нерухомість в державному реєстрі проведена КП «ОМБТІ та РОН» 22.02.2002 року, реєстр №226 книга 336 аркуш 37.
Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса в установлений законом строк надав батько померлої ОСОБА_2 і рідний брат - ОСОБА_1.
ОСОБА_1 вимагає усунути батька від права на спадкування після смерті дочки, посилаючись на наступне: з 1978 року після смерті матері між ОСОБА_2 і дітьми ОСОБА_1 і ОСОБА_3 склались не добрі стосунки, тому як через 6 місяці після поховання першої дружини він одружився удруге, а дітям сказав, що вони йому не потрібні. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в 1979 році приїхали до Одеси, вступили до Одеського народного господарського інституту на один факультет, проживали в гуртожитку інституту, потім проживали в гуртожитках підприємств, на яких працювали. ОСОБА_3 в 1987 році отримала однокімнатну квартиру, до якої разом з нею заселився брат ОСОБА_1, а потім і його дружина. В 1994 році ОСОБА_1 купив двокімнатну квартиру в сусідньому з сестрою будинку. Після 2010 року ОСОБА_3 захворіла на сердцево-судинну хворобу, що позначилось на її можливості вільно пересуватися, тому ОСОБА_1 разом з дружиною опікувались забезпеченням сестрі належних умов проживання. В 2013-2014 роках відповідач ОСОБА_2 переніс три інсульти, потребував довгострокового і дорогого лікування, тому знайшов дітей і попросив у них допомоги. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 надали батькові таку допомогу. В 2015 році ОСОБА_2 сповістив дітей, що будинок в Вінницькій області, який він будував разом з матір'ю ОСОБА_1 і ОСОБА_4, він - ОСОБА_2 подарував дочці від другого шлюбу, тому як діти від першого шлюбу мають своє житло.
Позивач доводить, що батько не має права на спадщину після смерті дочки ОСОБА_5, тому що батько ніколи не переймався долею дочки, не надавав їй допомоги, не піклувався про дитину, не утримував її.
Вимагаючи усунути батька від права на спадкування, ОСОБА_1 разом з тим вимагає змінити його черговість в одержанні права на спадкування після смерті рідної сестри і дорівняти його до спадкоємців першої черги.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3, документи, що підтверджують родинні відносини між ним і померлою, документи, що підтверджують витрати ОСОБА_1 на поховання сестри, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3, витрати на виготовлення і встановлення пам'ятника на могилі сестри, пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Відповідач, не визнаючи позов, у запереченнях стверджував, що він надавав допомогу своїй дочці ОСОБА_5, коли вона навчалась в Одесі, що діти від першого шлюбу не мають відношення до будинку, який він подарував дочці від другого шлюбу, тому як старий будинок належав його родині, цей будинок зруйнувався і в 1987 році він самотужки побудував новий. Окрім того, ОСОБА_2 в запереченнях посилався на поганий стан здоров'я і відсутність будь-якої можливості надавати допомогу дітям. Інших підстав для відмови у позові ОСОБА_2 не зазначив.
Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
ст.1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до положень ч.2 ст.1223 ЦК України «у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом….право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК».
Суд встановив, що заповіт ОСОБА_3 на укладала, тому після її смерті має місце спадкування за законом. ОСОБА_2 є батьком померлої і є за законом спадкоємцем 1 черги. ОСОБА_1 є рідним братом померлої і є за законом спадкоємцем ІІ черги. Стаття 1258 ЦКУ визначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 страждала на захворювання судин - флебіт і тромбофлебіт інших глибоких судин нижніх кінцівок (це захворювання і стало причиною смерті), останні два роки майже не ходила, за станом здоров'я не могла себе обслуговувати, тому брат забезпечував її харчами, ліками, возив на консультацію до лікарів, дружина брата прибирала в квартирі спадкодавці. Свідки в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 не бажала визнавати себе інвалідом, тому вона працювала - роботу брат привозив їй додому. Свідкам також відомо, що брат ніс витрати по утриманню квартири сестри - робив поточний ремонт і сплачував комунальні послуги, оскільки доходи сестри витрачались на ліки. Брат з дружиною і сином не залишали ОСОБА_3 без своєї уваги і в її квартирі кожен день хтось з них був присутнім. ОСОБА_3 прийняли рішення продати належні їм квартири і купити приватний будинок і з цією метою виставили на продаж квартири, але з раптовою смертю ОСОБА_3 не встигли оформити угоду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині зміни черговості одержання спадкоємцем за законом права на спадкування підлягає задоволенню, тому як позивач протягом тривалого часу здійснював опіку над спадкодавцем (постійне спілкування, підтримка, нагляд), матеріально забезпечував спадкодавця (доходи спадкодавця складались з мінімальної заробітної плати); надавав іншу допомогу (прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири) і спадкодавець за станом здоров'я останні два роки потребувала такої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
Судом встановлено і визнано сторонами, що відповідач ОСОБА_2 в період 2015-2016 років (коли ОСОБА_3 хворіла) не мав можливості надавати дочці допомогу як за станом здоров'я так і за матеріальним станом. Тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про усунення батька від спадкування не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН2131709692), зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 право на спадкування після смерті рідної сестри ОСОБА_3, померлої 08.06.2016 року, разом із спадкоємцями першої черги за законом.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 02.01.2019 року.
Суддя Калашнікова О. І.