Справа № 161/13380/18
Провадження № 2/161/3520/18
18 грудня 2018 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі :
головуючого судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Луцької міської ради Волинської області в особі Луцької міської ради Волинської області , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що 11 серпня 2006 року уклав шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу, його дружина змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище чоловіка - « ОСОБА_6 ». На час смерті його дружина була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично з дружиною, в тому числі, на час її смерті проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 . На випадок своєї смерті дружина заповіту не залишила. Має місце спадкування за законом. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини, який прийняв спадщину є він -її чоловік. У дружини дітей не було.
В передбачений cm. 1270 Цивільного Кодексу України строк він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки: в період з 05.02.2015 року до 13 квітня 2016 року перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваний відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 та під час першої часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015року №15 (участь в АТО).
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він постійно проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 , в тому числі , на день її смерті за адресою: АДРЕСА_2 , але був зареєстрований за іншою адресою. Вони з дружиною за адресою їхнього фактичного та спільного проживання ( АДРЕСА_2 ) вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, підтримували шлюбно-сімейні стосунки. Про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті його дружини не заявляв. Він звертався до дільничного інспектора поліції та до Луцької міської ради з проханням скласти та надати йому довідку/акт з приводу спільного проживання , але йому було відмовлено (лист зЛуцького відділу поліції від 27.07.2018р.). Несення ним військової служби, в тому числі , на час смерті його дружини, не позбавляє його права на спадкування, оскільки його місце фактичного проживання з часу одруження, 11.08.2006 року та на час смерті його дружини було місцем фактичного проживання його дружини. На час смерті його дружини місцем його перебування була зона АТО, де він проходив військову службу, а місцем їхнього з дружиною спільного проживання - АДРЕСА_2 .
Він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його дружини, оскільки вважав, що внаслідок тієї обставини, що він, є спадкоємцем за законом першої черги, постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, є таким, що прийняв спадщину, як передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України.Факт прийняття ним спадщини після смерті його дружини, з огляду на факт його постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, може бути встановлений лише за рішенням суду, а тому у нього і виникла необхідність звернення до суду з цим позовом.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд встановити факт його постійного проживання разом з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день її смерті, тобто на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач подав в суд заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно з якою позов підтримує.
Представник відповідача територіальної громади Луцької міської ради Волинської області в особі Луцької міської ради Волинської області подав в суд заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 , яка також є представником ОСОБА_2 за довіреністю подала в суд заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує.
Дослідивши матеріали справи, та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Згідно з п.п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Отже, у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого у травні 2016 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (а.с. 11).
Судом встановлено, що остання є дружиною позивача, після реєстрації шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище чоловіка - « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №1088.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на спадкове майно.
Згідно ст.ст. 1217,1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_7 заповіту не залишала.
Як вбачається з відповіді Луцького міського відділу №0710, наданої у червні 2018 року на запит державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори О.Є. Мудрик №1384/01-16 від 21 червня 2018 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована у АДРЕСА_3 з 22.09.2006 р. до 11.03.2015 року. Знята з реєстрації місця проживання у зв'язку із смертю. На час смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою зареєстровані: з 15.07.1998 року по теперішній час - ОСОБА_2 , з 10.09. 2005 року по даний час ОСОБА_8 , з 24.06.2009 року по теперішній час - малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Судом встановлено, що іншими спадкоємцями першої черги, після смерті ОСОБА_7 , окрім позивача ОСОБА_1 , є відповідач ОСОБА_2 - матір померлої ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є рідною сестрою померлої ОСОБА_1
ОСОБА_1 є також спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини ОСОБА_7 , який прийняв спадщину шляхом постійного проживання з нею, в тому числі, на день її смерті, за адресою: АДРЕСА_2 . Вони з дружиною за цією адресою вели спільне господарство, у них був спільний бюджет .
Постановою ВССУ від 02 листопада 2016 року по справі № 716/309/14-ц роз'яснено, що спадкоємець вважається таким, що проживав разом із спадкодавцем і прийняв спадщину, навіть, якщо перебував у тривалому відрядженні, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини.
В передбачений cm. 1270 Цивільного Кодексу України строк позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки: в період з 05лютого 2015 року по 13 квітня 2016 року перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваний відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 та під час першої часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015року №15 (участь в АТО), що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 № 111 від 17.02.2015 р. та витягом з Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 №106 від 13.04.2016 року .
Разом з тим, позивач не заявляв про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті його дружини.
У своїй позовній заяві позивач зазначив, що він постійно проживав разом з дружиною на день її смерті, тим самим належним чином прийняв спадщину, в силу вимог ч. 3 ст.1268 ЦК України.
Разом з тим, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Факт постійного проживання позивача з дружиною ОСОБА_7 на день смерті останньої не заперечувався відповідачем у справі - сестрою померлої - ОСОБА_3 , що представляє інтереси матері померлої- ОСОБА_2 , яка у письмовій заяві , поданій до суду, зазначила , що позов підтримує.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає за можливе встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_7 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки, позивач позбавлений можливості оформити спадкові права через нотаріальну контору, у зв'язку з тим, що у нього відсутня довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем, а також він позбавлений можливості в інший спосіб реалізувати своє право, в частині успадкування майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись, ст.ст. 2, 4 , 5, 12, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 203, 207, 328, 392, 1216, 1218, 1233, 1261, 1268-1270 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , разом з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день її смерті, тобто на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивачем у справі є : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідачем у справі є: територіальна громада Луцької міської ради Волинської області, код ЄДРПОУ 34745204 (адреса: 43000, м.Луцьк, вул.Богдана Хмельницького, 19).
Відповідачем у справі є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Відповідачем у справі є: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта