ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 січня 2019 року Справа № 923/750/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском сервіс", м. Дніпро
до Фізичної особи - підприємця Коваленко Сергія Володимировича, м. Скадовськ Херсонської області
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
27.08.2018 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском сервіс" (позивач) до Фізичної особи-підприємця Коваленка Сергія Володимировича (відповідач), в якій позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 800 від 22.05.2016.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 відкрито провадження у справі № 923/750/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.10.2018 підготовче засідання у справі № 923/750/18 відкладено на 20.11.2018.
У зв'язку з хворобою судді Литвинової В.В. у період з 12.11.2018 по 21.11.2018 призначене у справі засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.12.2018.
11 грудня 2018 року підготовче провадження у справі №923/750/18 було закрито та призначено розгляд справи по суті на 3 січня 2018 року.
Представники сторін в судове засідання не прибули, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд
Позивач в позовній заяві зазначає, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/2528/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Коваленка Сергія Володимировича (далі - відповідач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» (далі-Позивач, ТОВ «АСКОМ СЕРВІС») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 666 249,79 грн., інфляційних збитків в сумі - 115 615,47 грн., 3% річних в сумі 23 103,77 грн. та пені в сумі 124 626,14 грн.
За твердженням позивача, в матеріалах вищевказаної справи міститься договір купівлі-продажу № 800 від « 22» травня 2016 року (далі - Договір), наданий Відповідачем як доказ виникнення заборгованості у Позивача.
Позивач вважає, що Договір № 800 від « 22» травня 2016 року не може бути підставою для визнання за ним заборгованості перед Відповідачем, адже є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає визнанню недійсним. Позивач наполягає, що на Договорі, на який спирається Відповідач як на основний доказ виникнення між ним та Позивачем господарських відносин, наявні підписи двох сторін. Проте Позивач зазначає, що підпис, поставлений на Договорі від імені ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» (попередня назва Позивача), належить невідомій йому особі, у той час як Директор ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» не підписував вищезазначений Договір.
Позивач стверджує, що з його боку волевиявлення на укладення Договору з Відповідачем не здійснювалося, а тому про існування даного договору йому навіть не було відомо. На думку позивача, Договір № 800 від « 22» травня 2016 року укладено з порушенням вимог діючого законодавства щодо наявності вільного волевиявлення учасника правочину на його укладення, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.. 215 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" - правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.
Позиція позивача спростовується наданими відповідачем доказами до матеріалів справи, а саме: видаткові та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.75-200, т.2 а.с.1-156), які підтверджують отримання товару позивачем, а також надано до матеріалів справи Довідку ПАТ «Укрсоцбанк» від 28.12.2017 р. (т.1 а.с.70), в якій зазначено, що на рахунок клієнта банку ФОП Коваленко Сергій Володимирович за період з 22.05.2016 по 28.12.2017 надійшли кошти від ТОВ «Голметресурс» на загальну суму 3701208,33 грн. та Довідку ПАТ «Укрсоцбанк» від 10.08.2018 р. (т.1 а.с.71), в якій зазначено, що на рахунок клієнта банку ФОП Коваленко Сергій Володимирович за період з 22.05.2016 по 28.12.2017 надійшли кошти від ТОВ «Аском Сервіс» на загальну суму 29000,00 грн. У вищевказаних довідках банку в призначенні платежу є посилання на номер та дату договору - Договір №800 від 22.05.2016 р.
Позивач у позові посилається на положення аналізу окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», і зазначає, що суди, встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, мають виходити з того, що такий договір є вчиненим. Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
Суд звертає увагу позивача, що експертних висновків на підтвердження або спростування певних обставин щодо підписання або не підписання Договору ним до матеріалів справи не надано. Згідно приписів ч.1 ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
На думку суду, позивачем не доведено відповідними доказами, що Договір №800 від 22.05.2016 року суперечить вимогам чинного законодавства України та укладений без належного волевиявлення ТОВ «АСКОМ СЕРВІС». Щодо неявки представників сторін в судове засідання, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Враховуючи викладене та приписи ст.86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 232-240 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2019
Суддя В.В.Литвинова