36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.12.2018 р. Справа № 917/1100/18
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, Львівська область, м. Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442)
до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307)
про стягнення 1 022 920,06 грн.
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, Львівська область, м. Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442)
до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307)
про визнання недійсним частини пункту договору
Суддя Ореховська О.О.
Секретар судового засідання Кобець Н.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Бень Т.Г., довіреність від 10.07.2018р.
від відповідача: Гуйванюк Й.С., довіреність від 27.12.2017р. № 17/03-16
В судовому засіданні 20.12.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України та оголошено, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1263/18 від 10.09.2018р.) до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1 022 920,06 грн. заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2017 р. згідно умов Договору № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги вмотивовані відмовою відповідача від підписання Додаткової угоди № 4 від 01.11.2016р. до Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., якою, зокрема, змінено структуру ціни та вартість послуг, які були надані позивачем у період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 10462 від 09.11.2018р. - а.с. 23-26 т. 3). Зокрема, зазначає, що вимоги позивача ґрунтуються саме на обставині односторонньої зміни умов договору (ціни), що суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору. Також відповідач вказує, що за податковими накладими № 799, №772, № 760 та № 381, що складені ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" суми ПДВ не віднесені ПАТ "Укртатнафта" до податкового кредиту.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1100/18. Підготовче засідання призначено на 09.10.2018р.
Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 09.10.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.11.2018р.
Також, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1468/18 від 09.10.2018р.) до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання недійсною частини пункту 8.1. Договору № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р., укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".
Позовні вимоги обґрунтовані недотримання сторонами при укладенні Договору норм чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про природні монополії", Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 11415 від 06.12.2018р. - а.с. 145-150 т. 3). Зокрема, зазначає, що ціни на послуги по прийому, зберіганню і відпуску пального в аеропортах не регулюються державою, а встановлюються позивачем, а тому є вільними в розумінні чинного законодавства. Відтак, сторони вправі керуватись загальними принципами господарської діяльності, що засновані на свободі договору, свободі ціни, свободі виходу із договірних відносин. Вказує, що позивачем не надано доказів, що обставини узгодження (неузгодження) контрагентами нової ціни на послуги позивача стали підставою для реагування відповідних контролюючих органів , як про те вказує ст. 180 Господарського кодексу України. Також, на думку відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.10.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1251/18. Підготовче засідання призначено на 15.11.2018р.
В процесі підготовчого засідання 15.11.2018р. у справі № 917/1251/18 судом встановлено, що у справах № 917/1100/18 та № 917/1251/18 позовні вимоги пов"язані між собою підставами виникнення та поданими доказами та заявлені одним і тим самим позивачем до одного і того ж відповідача.
Суд, виходячи із суб'єктного складу сторін та з огляду на обставини справ, взаємовідносини сторін у них, доводи, на які ті посилаються, об"єднав справи № 917/1100/18 та № 917/1251/18 в одне провадження з присвоєнням спільного номеру 917/1100/18, про що постановлено відповідну ухвалу від 15.11.2018р. у справі № 917/1251/18.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.11.2018р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки) оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.12.2018р.
За результатами судового засідання 06.12.2018р. судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 13.12.2018р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 917/1100/18. Справу призначено до судового розгляду по суті на 20.12.2018р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.06.2008р. між Закритим акціонерним товариством транснаціональною фінансово-промисловою компанією "Укртатнафта" (в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" (відповідач, замовник) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" (в подальшому змінило назву на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького") (позивач, виконавець) укладено Договір №2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива (далі - Договір №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., Договір) (а.с. 12-14 т. 2).
Згідно умов вищезазначеного Договору замовник передає виконавцеві паливо на зберігання і відпуск (налив, заправку в повітряне судно) клієнтам замовника, а виконавець зобов'язусться приймати, зберігати і здійснювати відпуск (налив, заправку в повітряне судно) палива замовника або повернути паливо замовникові (або передати по письмовій вказівці замовника третій особі) в збереженні. Виконавець по письмовій вказівці замовника проводить всі необхідні операції для своєчасного відпустку (наливу, заправки в повітряне судно) палива замовника клієнтам замовника в аеропорту "Львів" (п. 2.1, п. 2.2 Договору).
В п. 8.1 Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. сторони узгодили, що ціна на послуги, що надаються виконавцем, встановлюється в національній валюті України і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни.
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом десяти років. Дія цього Договору автоматично продляєтся на кожні подальші два роки, якщо жодна із Сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання за 90 днів до моменту закінчення дії даного Договору (п. 12.5, 12.7. Договору);
В подальшому сторонами вносились зміни до Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. шляхом укладання Додаткових угод, а саме:
Додаткової угоди №1 від 04.03.2010р., якою викладено в новій редакції Розділ 13 "Реквізити сторін" (а.с. 105 т. 1 );
Додаткової угоди №2 від 22.03.2010р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів", Розділ 4 "Передача палива" (а.с. 106 т. 1);
Додаткової угоди №3 від 27.06.2012р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів" (а.с. 107 т. 1);
Додаткової угоди №4 від 01.03.2017р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів"; Розділ 2 "Предмет договору", п. 3.1. Договору, п. 4.3. Договору, п. 5.2. Договору, п. 12.12. Договору, а також доповнено Розділ 8 "Ціна" пунктом 8.2 (п. 108 т. 1).
Проект Додаткової угоди № 4 від 01.11.2016р. до Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. сторонами у належний спосіб підписано не було (а.с. 26 т. 1).
В момент укладення Договору та в подальшому сторонами було підписано Протоколи узгодження ціни на послуги, що надаються за Договором №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., а саме: від 23.06.2008р. (а.с. 109 т. 1); від 15.10.2009р. (а.с. 110 т.1 ); від 10.03.2011р. (а.с. 111 т.1 ); від 02.10.2015р. (а.с. 112 т.1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час встановлення позивачем ціни на послуги із зберігання авіапалива та відпуск авіапалива клієнтам замовника починаючи з 01.11.2016 р. та у зв'язку з відмовою відповідача від підписання Додаткової угоди №4 від 01.11.2016р. про зміну ціни позивач дійшов до висновку, що при укладенні договору не було дотримано ряду норм чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про природні монополії", Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про природні монополії" до законодавства про природні монополії зокрема належить ЗУ "Про природні монополії", Повітряний кодекс України, ЗУ "Про захист економічної конкуренції".
Так п. 1 ст. 10 "Про природні монополії" встановлено обов'язки суб'єктів природних монополій, зокрема суб'єкти природних монополій зобов'язані:
абз.1 - дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
абз. 3 - забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами.
Статтею 78 Повітряного кодексу України встановлено обмеження монополістичної діяльності в аеропортах, а саме:
1. Експлуатанти аеропорту (аеродрому), виходячи з організаційно-технічних можливостей, зобов'язані створити суб'єктам авіаційної діяльності, що провадять діяльність в аеропорту, рівні умови користування аеропортом та аеродромом, якщо інше не передбачено законодавством,
2. З метою забезпечення контролю держави за монополістичною діяльністю у сфері надання послуг в аеропорту встановлюється перелік спеціалізованих послуг, які належать до ринків, що перебувають у стані природних монополій, та можуть надаватися лише в аеропортах.
Перелік таких спеціалізованих послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивач зазначає , що Постановою Кабінету міністрів України №590 від 14.07.2010р. послуги по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива, що є предметом укладеного між сторонами по справі Договору, віднесено до спеціалізованих послуг аеропортів в сфері діяльності суб'єктів природніх монополій.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Вищевказані норми законів, на думку позивача, прямо впливають на порядок застосування ціни на ринку природної монополії в частині дотримання однакового рівня цін на товари та послуги природних монополістів для усіх суб'єктів господарювання з якими укладено рівнозначні угоди.
За замістом позовної заяви, на виконання приписів п.1 ст.10 Закону України "Про природні монополії", ст.78 Повітряного кодексу України, п.2 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" усім суб'єктам господарювання, яким позивач надавав послуги приймання, зберігання, контролю за якістю та видачі авіаційного пального для заливу у паливозаправник або заправлення баків повітряного судна в аеропорту "Львів", встановлювалася рівнозначна (однакова) ціна даної послуги. Вартість даної послуги протягом спірного періоду з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. становила:
- за послуги по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна - 1300,00грн. без ПДВ
- по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 8,50грн. без ПДВ.
Зазначена вартість послуг встановлена Наказами позивача № 389 та № 390 від 16.09.2016р. (а.с. 31, 32 т. 2).
Позивач зазначає, що відповідач був повідомлений про зміну ціни (а.с. 25-27, 29 т. 2), проте, відмовився від підписання запропонованої Додаткової угоди № 4 від 01.11.2016р. до діючого Договору, на підтвердження чого надав листи відповідача, адресовані позивачу (а.с. 28, 30 т. 2).
Як вбачається із зазначених листів відповідача причиною відмови від підписання зміни ціни по Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива в аеропорту "Львів", яка діяла у спірний період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р., є зокрема необґрунтованість зміни структури ціни та зміни вартості послуг.
Наступна зміна ціни, як вказує позивач, відбулася на підставі Наказів позивача № 63 та №64 від 14.02.2017р. (а.с. 33, 34 т. 1), відповідна до яких ціна на послуги з прийому, зберігання, контролю якості га відпуску 1- ї тони палива ТС-1 в аеропорту "Львів" починаючи з 01.03.2017р. встановлена у наступних розмірах:
- за послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна - 950, 00грн. без ПДВ;
- за послуги по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 4, 00грн. без ПДВ.
Відповідачем дана ціна була погоджена, сторони підписали Протокол узгодження ціни від 01.03.2017р. (а.с. 113 т. 1).
З посиланням на ст. 203, 215 Цивільного кодексу позивач просить суд визнати недійсною частину п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., укладеного між позивачем і відповідачем, а саме його частину: «і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни.» з моменту укладення даного договору.
Також позивач зазначає, що впродовж спірного періоду оплата за надані послуги здійснювалася відповідачем частково. Так, відповідно до обсягу наданих послуг за період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. позивачем виставлено Рахунки на оплату в загальній сумі 2 406 201,22грн., проте відповідач оплату послуг здійснив частково, в сумі 1 383 281,16грн.
Заборгованість відповідача по оплаті наданих послуг за вищевказаний період склала 1 022 920,06грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1263/18 від 10.09.2018р.) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2017 р. згідно умов Договору № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р..
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладання договору) (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладання договору) (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач звернувся до суду з вимогою про визнаня недійсною частину п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., яким врегульовано порядок встановлення ціни на послуги, а саме його частини: «і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни.» з моменту укладення даного договору.
За замістом позовної заяви вимога про визнання недійсною частини п. 8.1 Договору вмотивована недотриманням при укладанні Договору ряду норм чинного законодавства України, зокрема п.1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії", п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які, на думку позивача, прямо впливають на порядок застосування ціни на ринку природної монополії, суб"єктом якої є позивач, в частині дотримання однакового рівня цін на товари та послуги природних монополістів для усіх суб'єктів господарювання з якими укладено рівнозначні угоди.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
За загальним правилом ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною (п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
З приводу доводів позивача наведених у позовній заяві суд зазначає, що ст. 3 Цивільного кодексу України віднесено свободу договору до загальних засад цивільного законодавства.
Свобода договору полягає, зокрема, у вільному волевиявленні сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд зауважує, що умови, погоджені сторонами у договорі, - це завжди умови, щодо яких досягнуто згоди за взаємною домовленістю сторін, і які знайшли своє відображення у вигляді їх закріплення сторонами у договорі. Такі умови зберігають свою чинність протягом усього строку (терміну) дії договору, якщо тільки не будуть змінені за взаємною згодою сторін (однією стороною - у випадках, передбачених самим договором або чинним законодавством) або ж не стануть такими, що суперечать чинному законодавству (оскільки у такому випадку погоджені сторонами умови не будуть підлягати до застосування).
Суд встановив, що Договір № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., частину п. 8.1. якого позивач просить суд визнати недійсним, підписаний уповноваженими особами сторін та скріплені відбитками їх печаток.
Відтак сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов зазначених договорів, зокрема, ціни договору.
При цьому, суд зауважує, що умови Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. не містять посилання на монопольне становище позивача на ринку з товарними межами "спеціалізовані послуги аеропортів" та включення його до Переліку суб"єктів природних монополій.
Спірним п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. сторони визначили, що ціна на послуги , що надаються виконавцем, встановлюється в національній валюті України і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід"меною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни.
За приписами ст. 189 ГК України (в редакції на момент укладання Договору) суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
За приписами ст. 191 ГК України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частина 1 ст. 632 ЦК України визначає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Як свідчать матеріали справи та підтверджує сам позивач, на послуги по прийому, зберіганню та відпуску авіапалива в аеропорту "Львів" за Договором №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. суб'єктом ціноутворення є сам позивач - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького".
Тобто ціни на вищевказані послуги не регулюються державою і є вільними у розумінні чинного законодавства. Відтак сторони вправі керуватися загальними принципами господарської діяльності, заснованої на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Стосовно посилання позивача на норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд звертає увагу на приписи ч. 6 ст. 180 Господарського кодексу України у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
На дату прийняття рішення у даній справі матеріали справи не містять документальних доказів порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та застосування до позивача штрафних санкцій.
За повідомленням позивача (лист вх. № 11436 від 06.12.2018р. - а.с. 151-157 т. 3) Антимонопольний комітет України досліджував ринок надання послуг по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива в аеропортах України. До питань, які досліджувались, було включено питання щодо ціни вищевказаних послуг в т.ч. включаючи оспорюваний період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. (п. 4 Вимоги про надання інформації від 26.05.2017р. № 128-29/06-5829). Довідкою про вартість послуг по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіаційного палива з січня 2016 року - травня 2017 року, доданою до листа № 1326 від 22.06.2017р., ДП "МА "Львів" ім. Данила Галицького " надав Антимонопольному комітету України запитувану п. 4 Вимоги інформацію. За повідомленням позивача, станом на 03.12.2018р. від Антимонопольного комітету України рішення про порушення позивачем антимонопольного законодавства на ринку природної монополії по послугах прийому, зберігання, контролю якості та відпуску авіаційного палива в аеропорту "Львів" не надходили, штрафні санкції не застосовувалися.
Суд, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, встановив, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання частини пункту Договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частини) недійсними, зокрема позивачем у належний спосіб не доведено, що зміст спірного пункту Договору суперечить нормам чинного законодавства України, а тому зважаючи на встановлений ст. 3 ЦК України принцип свободи договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання частини п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. недійсним.
Враховуючи, що доводи позивача про недійсність частини п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. у належний спосіб не підтверджено під час розгляду справи та з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
При розгляді позовних вимог про стягнення з відповідача 1 022 920,06грн. заборгованості за Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. суд встановив наступне.
23.06.2008р. між Закритим акціонерним товариством транснаціональною фінансово-промисловою компанією "Укртатнафта" (в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта"(відповідач, замовник) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" ( в подальшому змінило назву на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького") (позивач, виконавець) укладено Договір №2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р. (далі - Договір №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р.) (а.с. 12-14 т. 1).
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- замовник передае виконавцеві паливо на зберігання і відпуск (налив, заправку в повітряне судно) клієнтам замовника, а виконавець зобов'язусться приймати, зберігати і здійснювати відпуск (налив, заправку в повітряне судно) палива замовника або повернути паливо замовникові (або передати по письмовій вказівці замовника третій особі) в збереженні (п. 2.1 Договору);
- виконавець по письмовій вказівці замовника проводить всі необхідні операції для своєчасного відпустку (наливу, заправки в повітряне судно) палива замовника клієнтам замовника в аеропорту "Львів" (п. 2.2 Договору);
- відпуск (наливка, заправка в повітряне судно) палива клієнтам замовника, з якими замовник уклав відповіли; Договори, Контракти, виконавець проводить на території аеропорту "Львів" (п. 3.1 Договору);
- ціна на послуги, що надаються виконавцем, встановлюється в національній валюті України і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни (п. 8.1 Договору);
- замовник оплачує вартість послуг виконавця щомісячно в наступному порядку:
в строк до 10 числа звітного місяця замовник здійснює передоплату у розмірі 50 % вартості послуг, наданих виконавцем замовникові в місяці, що передував звітному (п. 9.1.1. Договору);
протягом трьох банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі палива із зберігання за звітний місяць замовник, на підставі вищезгаданого акту і з урахуванням здійсненої передоплати (п. 9.1.1.), здійснює остаточний розрахунок за послуги, надані виконавцем в повному об'ємі (прийом, зберігання і відпуск Палива) протягом такого звітного місяця (п. 9.1.2 Договору);
- цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом десяти років. (п. 12.5 Договору);
- дія цього Договору автоматично продляется на кожні подальші два роки, якщо жодна із Сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання за 90 днів до моменту закінчення дії даного Договору (п. 12.7. Договору).
В подальшому сторонами вносились зміни до Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. шляхом укладання Додаткових угод, а саме:
Додаткової угоди №1 від 04.03.2010р., якою викладено в новій редакції Розділ 13 "Реквізити сторін" (а.с. 105 т.1 );
Додаткової угоди №2 від 22.03.2010р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів", Розділ 4 "Передача палива" (а.с. 106 т. 1);
Додаткової угоди №3 від 27.06.2012р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів" (а.с. 107 т. 1);
Додаткової угоди №4 від 01.03.2017р., якою викладено в новій редакції Розділ 1 "Визначення термінів"; Розділ 2 "Предмет договору", п. 3.1. Договору, п. 4.3. Договору, п. 5.2. Договору, п. 12.12. Договору, а також доповнено Розділ 8 "Ціна" пунктом 8.2 (п. 108 т. 1).
Проект Додаткової угоди № 4 від 01.11.2016р. до Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. сторонами підписано не було (а.с. 26 т. 1).
В момент укладення договору та в подальшому Сторонами було підписано Протоколи узгодження ціни на послуги, що надаються за Договором №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., а саме:
Протокол узгодження ціни від 23.06.2008р., яким зафіксовано ціну в розмірі 252,00грн. з ПДВ за прийом, зберігання і відпуск 1-ї тони палива ТС-1 (а.с. 109 т. 1);
Протокол узгодження ціни від 15.10.2009р., яким зафіксовано ціну в розмірі 372,00грн. з ПДВ за прийом, зберігання і відпуск 1-ї тони палива ТС-1 (а.с. 110 т.1 );
Протокол узгодження ціни від 10.03.2011р., яким зафіксовано ціну в розмірі 540,00грн. з ПДВ за прийом, зберігання і відпуск 1-ї тони палива ТС-1 (а.с. 111 т.1 );
Протокол узгодження ціни від 02.10.2015р., яким зафіксовано ціну за прийом, зберігання, контроль якості та відпуску 1-ї тони палива РГ в розмірі 850,00грн., крім того ПДВ в сумі 170,00грн., що разом становить 1 020,00грн. (а.с. 112 т.1 ).
В обґрунтування правових підстав застосування спірної ціни позивач зазначає, що приймання палива на зберігання визначено умовами розділу 5 Договору. Пунктом 5.3. зазначено, що виконавець несе відповідальність за збереження палива з момент) розкриття замочно-пломбувального пристрою на горловині цистерни, тобто, саме з цього часу паливо є прийнятим на зберігання. Відповідно до умов п.2.2., п.7.1.4., п.7.1.5. Договору виконавець зобов'язується по письмовій вказівці Замовника здійснити відпуск палива клієнтам Замовника, перевідправити паливо або повернути паливо Замовнику.
Даними умовами Договору визначається строк зберігання палива, у відповідності до норм п.2 ст.938 ЦК України, а саме з моменту розкриття замочно пломбувального пристрою на горловині цистерни до моменту відпуску авіапалива на вимогу Замовника. Пунктом 7.1.11. Договору передбачений обов'язок позивача щоденно до 09.00год. сповіщати про кількість відпущеного протягом доби палива. Оскільки операції з відпуску палива відбувалися щоденно то єдиним періодом у часі, який може об'єктивно відобразити об'єми реально наявного авіапалива на зберіганні в позивача по Договору є доба.
Таким чином, як вказує позивач, з системного аналізу Договору щодо розрахунку вартості послуг зберігання та вищенаведених положень ЦК України слідує, що сторони погодили визначення строку зберігання у добах, у зв'язку із чим вартість зберігання має розраховуватися виходячи із встановленої вартості зберігання одиниці вимірювання продукції, переданої на зберігання (тонна) протягом місяця з пропорційним розподілом за кожну добу зберігання.
Дана позиція, як зазначає позивач, узгоджується з Класифікатором системи позначень одиниць вимірювання та обліку (ДК 011-96), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 09.01.1997р. №8.
У зв'язку із вищевикладеним позивачем проведено аналіз ціноутворення послуги із зберігання 1-ї тони авіапалива. Оскільки строк зберігання авіапалива не впливав на вартість наданої позивачем послуги було прийнято рішення про розділення ціни послуги по договору на:
послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна або у паливозаправники третіх осіб (у якій враховано прийом, контроль якості та відпуск авіапалива);
- послугу по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу.
Наказами позивача № 389 та № 390 від 16.09.2016р. (а.с. 31, 32 т. 1) ціна на послуги з прийому, зберігання, контролю якості та відпуску 1-ї тонн палива починаючи з 01.11.2016р. була встановлена в наступному розмірі:
- за послугу по заправці 1-ї гони авіаційного палива у баки повітряного судна - 1300,00грн. без ПДВ;
- за послуги по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 8,50грн. без ПДВ.
Листом №1958 від 29.09.2016р. позивач повідомив відповідача про зміну ціни на послуги з прийому, зберігання, контролю якості та відпуску авіапалива і надіслав відповідну Додаткову угоду до Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. (а.с. 25-27 т. 1) та листом №2176 від 26.10.2016р. повідомив про підстави застосування нових цін (а.с. 29 т. 1).
Відповідач листом №79/2175 від 12.10.2016р. (а.с. 28 т. 1) та листом №79/2353 (а.с. 30 т. 1) від 10.11.2016р. не погодився із зміною ціни та не підписав запропонований позивачем проект Додаткової угоди.
Як вбачається із зазначених листів відповідача причиною відмови від підписання зміни ціни по Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива в аеропорту "Львів", яка діяла у спірний період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р., є зокрема необґрунтованість зміни структури ціни та зміни вартості послуг.
Позивач зазначає, що наступна зміна ціни відбулася на підставі Наказів позивача №63 та №64 від 14.02.2017р. (а.с. 33, 34 т. 1), відповідна до яких ціна на послуги з прийому, зберігання, контролю якості га відпуску 1- ї тони палива ТС-1 в аеропорту "Львів" починаючи з 01.03.2017р. встановлена у наступних розмірах:
- за послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна - 950, 00грн. без ПДВ;
- за послуги по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 4, 00грн. без ПДВ.
Відповідачем дана ціна була погоджена, сторони підписали Протокол узгодження ціни від 01.03.2017р. (а.с. 113 т. 1).
За змістом позовної заяви спірним періодом за позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 022 920,06грн. є період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р., в який діяли ціни на послуги позивача, які не були погоджені у належний спосіб відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. позивачем оформлено та направлено на адресу відповідача наступні Акти наданих послуг: № 2568 від 30.11.2016р.; № 3106 від 31.12.2016р.; № 493 від 31.01.2017р.; № 980 від 28.02.2017р. (а.с. 35-38 т. 1).
Відповідач повернув вищевказані Акти наданих послуг без підпису, а також повернув виставлені позивачем рахунки на плату наданих послуг (а.с. 39-42 т. 1).
В подальшому, як вказує позивач, відповідач Акти не повертав, а направляв на адресу позивача Акти надання послуг у своїй редакції, а саме: листами №79/278 від 03.02.2017р., №79/321 від 13.02.2017р., №79/490 від 09.03.2017р. направив Позивачу Акти надання послуг за спірний період у своїй редакції (№ 2588 від 30.11.2016р.; №3106 від 31.12.2016р.; №0045 від 31.01.2017р.; №0092 від 28.02.2017р.) в яких узгодив об'єми наданих Позивачем послуг лише по прийому, контролю якості та відпуску авіапалива. Послуги по зберіганню авіапалива вищевказаними Актами не відображені. При цьому, як зазначає позивач, відповідачем та позивачем без застережень узгоджені Акти звірки прийому-передачі авіапалива на відповідальне зберігання за спірний період, якими відповідач підтверджує факт надання позивачем послуг із зберігання авіапалива, прийнятого від відповідача на виконання Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. (а.с. 48-51 т. 1).
Відповідно до обсягу наданих послуг за період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. позивачем виставлено відповідачеві рахунки на оплату послуг в загальній сумі 2 406 201,22грн. (а.с. 39-42 т. 1).
Відповідач оплату наданих послуг за даний період здійснив частково, сумі 1 383 281,16грн. (а.с. 43 - 47 т. 1), як вказує позивач, заборгованість Відповідача по оплаті наданих послуг за вищевказаний період склала 1 022 920,06грн.
Також позивач зазначає, що разом з Актом надання послуг позивачем складалася податкова накладна із подальшим проведенням її реєстрації в ЄДРПН з дотриманням граничних строків, визначених в п.201.10. Податковим кодексом України. Так, як вказує позивач, за період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. позивачем складено та зареєстровано в ЄДРГПН наступні податкові накладні:
№799 від 30.11.2016р. (сума ГІДВ - 104 340,12грн.),
№772 від 31.12.2016р. (сума ПДВ - 121 254,74грн.),
№760 від 31.01.2017р. (сума ПДВ - 67 255,19грн.),
№381 від 28.02.2017р. (сума ПДВ - 69 959,57грн.),
У граничні строки для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, визначені п.201.10 Податкового кодексу України, відповідачем не подавалися вимоги щодо коригування податкових накладних (зменшення податкового кредиту), тобто відповідачем, як стверджує позивач, не заперечувалася база оподаткування (п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України), яка визначалася позивачем на підставі цін, встановлених Наказами Позивача №389 та №390 від 16.09.2016р. та Наказами №63 та №64 від 14.02.2017р
Оскільки Відповідачем при отриманні податкової накладної та Акту виконаних робіт, за період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. не подавалися вимоги щодо коригування податкових накладних, а суму нарахованого ПДВ в повному обсязі було віднесено до податкового кредиту, позивач вважає такі дії, як узгодження вартості наданих послуг за цей період, тобто конклюдентними діями відповідача.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом (вх. № 1263/18 від 10.09.2018р.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в період з 01.11.2016 р. по 28.02.2017 р. за Договором № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. в сумі 1 022 920,06 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р. є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Договір № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. підписаний уповноваженими особами сторін та скріплені відбитками їх печаток. Відтак сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов зазначених договорів, зокрема, ціни договору.
Зазначений Договір № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. є чинним на даний час.
Відповідно до п. 8.1. Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. сторони визначили, що ціна на послуги , що надаються виконавцем, встановлюється в національній валюті України і затверджується сторонами Протоколом узгодження ціни, який є невід"меною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового Протоколу узгодження ціни.
Матеріали справи свідчать, що в момент укладення договору та в подальшому сторонами було підписано Протоколи узгодження ціни на послуги, що надаються за Договором №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р., а саме:
Протокол узгодження ціни від 23.06.2008р., яким зафіксовано ціну в розмірі 252,00грн. з ПДВ за прийом, зберігання і відпуск 1-ї тони палива ТС-1 (а.с. 109 т. 1);
Протокол узгодження ціни від 15.10.2009р., яким зафіксовано ціну в розмірі 372,00грн. з ПДВ за прийом, зберігання і відпуск 1-ї тони палива ТС-1 (а.с. 110 т.1 );
Протокол узгодження ціни від 10.03.2011р., яким зафіксовано ціну в розмірі 540,00грн. з ПДВ за прийом, зберігання і відпуск 1-ї тони палива ТС-1 (а.с. 111 т.1 );
Протокол узгодження ціни від 02.10.2015р., яким зафіксовано ціну за прийом, зберігання, контроль якості та відпуску 1-ї тони палива РГ в розмірі 850,00грн., крім того ПДВ в сумі 170,00грн., що разом становить 1 020,00грн. (а.с. 112 т.1 ).
Під час дії Договору позивачем послуги було прийнято рішення про розділення ціни послуги по договору на:
-послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна або у паливозаправники третіх осіб (у якій враховано прийом, контроль якості та відпуск авіапалива);
- послугу по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу.
Наказами позивача № 389 та № 390 від 16.09.2016р. (а.с. 31, 32 т. 1) ціна на послуги з прийому, зберігання, контролю якості та відпуску 1-ї тонн палива починаючи з 01.11.2016р. була встановлена в наступному розмірі:
- за послугу по заправці 1-ї гони авіаційного палива у баки повітряного судна - 1300,00грн. без ПДВ;
- за послуги по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 8,50грн. без ПДВ.
Суд встановив, відповідач був повідомлений про зміну ціни (а.с. 25-27, 29 т. 2), проте, відмовився від підписання запропонованої Додаткової угоди № 4 від 01.11.2016р. до діючого Договору, що підтверджується листами відповідача, які адресовані позивачу (а.с. 28, 30 т. 2).
Як вбачається із зазначених листів відповідача причиною відмови від підписання зміни ціни по Договору №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива в аеропорту "Львів", яка діяла у спірний період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р., є зокрема необґрунтованість зміни структури ціни та зміни вартості послуг.
Матеріали справи свідчать, що наступна зміна ціни відбулася на підставі наказів позивача № 63 та № 64 від 14.02.2017р. якими ціна на послуги з прийому, зберігання, контролю якості та відпуску 1-ї тони палива ТС-1 в аеропорту "Львів" починаючи з 01.03.2017р. становила:
- за послугу по заправці 1-ї тони авіаційного палива у баки повітряного судна -950,00грн. без ПДВ;
- за послуги по зберіганню 1-ї тони авіаційного палива за одну добу - 4,00грн. без ПДВ.
Відповідачем дані ціни були погоджені.
Таким чином, ціна на послуги позивача, яка не була погоджена відповідачем, діяла у період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. та застосовувалася позивачем при обрахуванні вартості послуг, необхідної до сплати відповідачем.
Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У Договорі №2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. відсутня (не прописана) умова, згідно з якою виконавець (позивач) має право змінювати ціну послуг в односторонньому порядку.
Крім того, чинним законодавством України не встановлено інших випадків, які були б застосовними до існуючих відносин позивача та відповідача за Договором і стверджували б про наявність підстав для зміни ціни на послуги позивачем в односторонньому порядку або за рішенням суду на вимогу позивача.
Відсутність внесених у Договір змін щодо ціни на послуги протягом періоду з 01.11.2016р. по 28.02.2017р. , унеможливлює виникнення у відповідача обов'язку сплати позивачу грошових коштів, які були нараховані ним в результаті зміни ціни своїх послуг в односторонньому порядку та за відсутності згоди відповідача.
Посилання позивача на те, що про узгодження відповідачем вартості наданих послуг за спірний період свідчить факт відсутності з його боку вимоги щодо коригування податкових накладних та віднесення суми нарахованого ПДВ в повному обсязі до податкового кредиту, має формальний характер і спростовується матеріалами справи.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що заявлені позовні вимоги не є огрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги в період з 01.11.2016 р. по 28.02.2017 р. за Договором № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.200 8р. в сумі 1 022 920,06 грн. згідно позовної заяви (вх. № 1263 від 10.09.2018р. ) та про визнання недійсною частини п. 8.1. Договору № 2079/10/2118/206-08 по прийому, зберіганню і відпуску авіапалива від 23.06.2008р. згідно позовної заяви (вх. № 1468 від 09.10.2018р.) у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, Львівська область, м. Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442) про :
1) стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307) боргу за надані послуги в період з 01.11.2016 р. по 28.02.2017 р. в сумі 1 022 920,06 грн. та
2) визнання недійсним частини пункту 8.1. Договору № 2079/10/2118/206-08 від 23.06.2008р. в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 02.01.2019р.
Суддя О.О. Ореховська