79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.12.2018 Справа №914/1431/18
За позовом: Заступника прокурора Львівської області, м. Львів
до відповідача: Сколівської міської ради, м. Сколе Львівської області
про визнання укладеним договору оренди, визнання протиправним та скасування рішення
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від прокуратури: ОСОБА_1;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, ОСОБА_3 - міський голова.
Розглядається справа за позовом Заступника прокурора Львівської області до Сколівської міської ради про визнання укладеним договору оренди, визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 09.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1431/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.09.2018. В судовому засіданні 03.09.2018 було оголошено перерву до 24.09.2018.
Представник позивача у судове засідання 24.09.2018 з'явився, через канцелярію суду подав відповідь на відзив та клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Представник відповідача у судове засідання 24.09.2018 з'явився, щодо клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження не заперечував. Ухвалою суду від 24.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 17.10.2018.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання 17.10.2018 не забезпечив, через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, клопотання про долучення доказів, а також клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи. Представник відповідача у судове засідання 17.10.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заперечення по справі. Ухвалою суду від 17.10.2018 підготовче засідання відкладено на 07.11.2018.
Представник позивача у судове засідання 07.11.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів. Представник відповідача у судове засідання 07.11.2018 з'явився. Ухвалою від 07.11.2018, суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.11.2018.
У судовому засіданні 26.11.2018 оголошено перерву до 14.12.2018.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання 14.12.2018 не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача у судове засідання 14.12.2018 з'явився, щодо відкладення розгляду справи не заперечував. Ухвалою суду від 14.12.2018 відкладено розгляд справи по суті до 27.12.2018.
Представник позивача в судове засідання 27.12.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача в судове засідання 27.12.2018 з'явилися, через канцелярію суду подали письмові пояснення, проти позову заперечили.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Заступник прокурора Львівської області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Сколівської міської ради (надалі - відповідач) про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 «Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення».
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі рішення V сесії Сколівської міської ради VII-го скликання від 30.06.2016 № 16, 01.07.2016 між Сколівською міською радою та Прокуратурою Львівської області було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01. За умовами п. 1.1. вказаного договору, орендодавець (відповідач) надав, а орендар (позивач) отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення в м. Сколе на вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., балансовою вартістю 71 053 грн для використання з метою розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури.
Пунктом 1.2. договору визначено термін оренди з 01.07.2016 до 01.07.2017. Згідно п. 1.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.
Позивач вважає, що вказаний договір у встановленому законом порядку не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним, а відтак є чинним, укладеним та діючим.
На позачерговій ХІХ сесії Сколівської міської ради Львівської області, 06.07.2018 прийнято рішення № 57 «Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення», відповідно до якого надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м.
Позивач вказує на те, що зазначене рішення Сколівською міською радою прийнято з грубим порушенням Законів України «Про прокуратуру», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду державного та комунального майна» та іншого законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Зокрема, позивач вказує на порушення Сколівською міською радою процесуальних норм підчас прийняття рішення від 06.07.2018 № 57, а саме на те, що проект рішення не був оприлюднений не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати його розгляду; не містить жодних обґрунтованих підстав, що обумовлюють негайність чи невідкладність його прийняття саме на позачерговій сесії; рішення прийнято в рамках пункту «Різне» порядку денного, хоча, згідно регламенту, в «Різному» розглядаються тільки питання інформаційного характеру, які носять форму повідомлення і за якими не приймаються рішення сесії; проект рішення не обговорювався в постійних комісіях ради; включення цього питання в порядок денний не погоджувалося постійною комісією ради, до компетенції якої відноситься це питання.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вимоги ч. 3 ст. 91 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.
На підставі наведених обставин, Заступник прокурора Львівської області звернувся із даним позовом до суду та просить визнати укладеним з 01.07.2018 на 5 років договір оренди нежитлового приміщення, в редакції наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 21.09.2018 (зареєстрована в господарському суді 12.10.2018), а також просить визнати протиправним та скасуванти рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 «Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення».
Позиція відповідача.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що згідно п. 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 01 термін оренди визначався з 01.07.2016 до 01.07.2017. В подальшому, рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради від 07.07.2017 № 282 «Про продовження дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року № 1» було вирішено продовжити дію договору оренди з 07.07.2017 терміном на 1 рік без права пролонгації.
Як зазначає відповідач, 19.03.2018 (тобто не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення терміну дії договору найму - 06.07.2018) відповідачем було надіслано на адресу позивача повідомлення № 280/02-07 про припинення дії договору оренди від 01.07.2016.
Сколівська міська рада 04.07.2018 повторно надіслала на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому повідомила, що немає більше наміру продовжувати дію договору від 01.07.2016 № 01, у зв'язку з необхідністю використання даного приміщення для власних потреб. Таким чином, відповідач вважає договір оренди від 01.07.2016 № 1 припиненим з 06.07.2018.
Щодо вимоги позивача про укладення договору оренди терміном на 5 років відповідач зазначає, що позивач не дотримався процедури, встановленої Законом України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, позивач, станом на момент звернення з даним позовом до суду, не звертався до відповідача із пропозицією про укладення договору оренди, тому на думку відповідача звернення із такою позовною вимогою є передчасним.
Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 «Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення», то вона не підлягає задоволенню з огляду на те, що оскаржуване рішення стосується виключно прав та інтересів Сколівської міської ради та територіальної громади м. Сколе, як власника вказаного приміщення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю виходячи із таких мотивів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як встановлено судом, 01.07.2016, на підставі рішення V сесії Сколівської міської ради VII-го скликання від 30.06.2016 № 16, між Сколівською міською радою (орендодавцем) та Прокуратурою Львівської області (орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення в м. Сколе по вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., балансовою вартістю 71 053 грн для використання з метою розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури.
У п. 1.2. договору сторони погодили термін оренди з 01.07.2016 до 01.07.2017. За умовами п. 1.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради від 07.07.2017 № 282 «Про продовження дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року № 1» було вирішено продовжити дію договору оренди з 07.07.2017 терміном на 1 рік без права пролонгації.
Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2018 відповідачем було надіслано на адресу позивача повідомлення № 280/02-07 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 01, яке позивач отримав 22.03.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копія якого міститься в матеріалах справи). 04.07.2018 відповідач повторно направив на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому вказав, що Сколівська міська рада не має наміру більше продовжувати дію договору від 01.07.2016 № 01, у зв'язку з необхідністю використання даного приміщення для власних потреб та просив позивача звільнити орендоване приміщення до 06.07.2018 (докази надіслання повідомлень містяться в матеріалах справи).
За таких обставин, оскільки перше повідомлення про припинення дії договору оренди було надіслано позивачу 19.03.2018 та отримано позивачем 22.03.2018, що свідчить про повідомлення позивача про припинення орендних відносин у строки встановлені законом, то суд приходить до висновку, що відповідачем було належним чином повідомлено позивача про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 01.
06.07.2018 Сколівською міською радою, на позачерговій ХІХ сесії, було прийнято рішення № 57 «Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення», згідно якого надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м.
Позивач у позовній заяві зазначив, що вказане рішення сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 прийнято з порушенням законодавства, внаслідок недотримання процесуального порядку прийняття такого рішення, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З приводу наведених аргументів позивача суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Проаналізувавши зміст рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради Львівської області від 06.07.2018 № 57 «Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення» суд встановив, що вказане рішення стосується виключно прав та інтересів Сколівської міської ради та територіальної громади м. Сколе, як власника вказаного приміщення, однак, жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача. Недотримання норм регламенту міської ради в частині підготовки вказаного питання для розгляду на сесії міської ради, на які посилається позивач, може бути підставою для задоволення позову лише у випадку прийняття рішення, що суперечить вимогам чинного законодавства і порушує охоронювані права та законні інтереси позивача у справі.
При цьому суд виходить з того, що приймаючи рішення від 06.07.2018 № 57 про переселення апарату міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, що належить територіальній громаді міста Сколе, Сколівська міська рада виходила із законних сподівань, що позивачем, як орендарем приміщення, буде виконано вимоги приписів ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо обов'язку орендаря негайно повернути орендодавцеві орендоване майно після закінчення договору оренди, термін дії якого закінчився 06.07.2018.
Щодо посилання позивача на положення п. 3 ст. 91 Закону України «Про прокуратуру» суд зазначає, що листом від 17.07.2018 № 910/02-07 Сколівська міська рада повідомляла Прокуратуру Львівської області про те, що після звільнення прокуратурою орендованих приміщень, Сколівська міська рада, на підставі рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57, переселиться в приміщення за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., внаслідок чого звільниться приміщення на той час орендоване нею в Сколівської районної державної адмінстрації. Таким чином, позивач матиме змогу звернутися до Сколівської районної державної адміністрації з пропозицією надати йому звільнене Сколівською міською радою приміщення в оренду. Слід звернути увагу, що згідно п. 3 ст. 91 Закону України «Про прокуратуру» не лише органи місцевого самоврядування, а й місцеві державні адміністрації повинні забезпечувати розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.
В той же час позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів неможливості розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури в інших, запропонованих відповідачем, приміщеннях.
Обгрунтовуючи позовну вимогу про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, позивач зазначив, що попередній договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 1, на момент прийняття Сколівською міською радою рішення від 06.07.2018 № 57, не був припинений, не був розірваний чи визнаний недійсним, відтак він є чинним. Водночас у своїй відповіді на відзив від 21.09.2018 представник позивача підтвердив, що ним було отримано повідомлення відповідача від 19.03.2018 та від 04.07.2018 про припинення договору оренди.
У позовній заяві та відповіді на відзив позивач посилається на положення ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» якою передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. Таким чином, позивач вважає що у нього є переважне право на укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37, на новий термін.
Суд зауважує, що згідно з п.1.2. договору від 01.07.2016 № 01, термін оренди визначався з 01 липня 2016 до 01 липня 2017, тобто на один рік. В той же час, позивач просить визнати укладеним договір на новий термін тривалістю 5 років, без жодного обгрунтування вказаного строку, хоча відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Позивачем також жодними доказами не обгрунтовано позовну вимогу визнати укладеним договір на новий термін з 01.07.2018, зважаючи на те, що попередньо чинний договір між сторонами припинив свою дію з 06.07.2018 року.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Як зазначено у п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок укладення відповідного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, лише 11.12.2018 позивач направляв відповідачу листа з пропозицією укласти договір оренди приміщення разом із двома примірниками проекту запропонованого договору, який останній отримав 18.12.2018. Відповідач у своїх письмових поясненнях від 26.12.2018 зазначив, що на даний час, вказане звернення позивача знаходиться на розгляді Сколівської міської ради.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 911/1506/17 суд дійшов висновків, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом, при цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. Разом з цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.
З огляду на те, що позивач звернувся до відповідача із пропозицією переукласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 340,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37 та проектом відповідного договору, лише 11.12.2018, після звернення з даним позовом до суду, та станом на день розгляду справи не отримав відповіді на своє звернення, оскільки не закінчився встановлений законодавством строк на розгляд вказаного звернення відповідачем, суд приходить до висновку що права позивача чи охоронювані законом інтереси, щодо укладення зазначеного договору, станом на день звернення позивача із позовом, відповідачем порушені не були. Таким чином, враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, зазначене є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПУ України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 04.01.2018.
Суддя Манюк П.Т.