88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18.12.2018 м. Ужгород Справа № 907/516/18
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Кут Л. В.
розглянувши позовну заяву
Приватного акціонерного товариства “Лікувально-оздоровчий заклад профспілок “Укрпрофоздоровниця”, м. Київ
до Солочинської сільської ради, с. Солочин Свалявського району
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «ОСОБА_1», с. Солочин Свалявського району
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Кришталеве джерело», с. Солочин Свалявського району
про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю №27-06/01 від 27.06.2018 ;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи на стороні позивача - не з'явився;
від третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_3, представник ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» за довіреністю від 30.10.2018
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення 22 сесії 5 скликання Солочинської сільської ради «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду» № 142 від 21.09.2017, зобов'язання Солочинську сільську раду повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 та надати Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 12, 116, 122-124, 134 Земельного кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/516/18 та призначено підготовче засідання на 25.09.2018, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «ОСОБА_1» (89321, Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин).
У підготовчому засіданні 25.09.2018 судом в порядку ст. 183 ГПК України за згодою сторін оголошено перерву до 01.10.2018 для надання можливості відповідачу подати суду докази в обґрунтування поданого суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою суду від 01.10.2018 підготовче засідання було відкладено на 16.10.2018 для надання відповідачу можливості подати суду належним чином оформлене клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою суду від 16.10.2018 відкладено підготовче засідання на 30.10.2018 та залучено за клопотанням відповідача до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Кришталеве джерело», с. Солочин Свалявського району.
Ухвалою суду від 30.10.2018 за клопотанням сторони продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.11.2018.
Ухвалою суду від 13.11.2018 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 26.11.2018.
Ухвалою суду від 26.11.2018 у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Кришталеве джерело» б/н від 30.10.2018 про закриття провадження у справі було відмовлено, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 грудня 2018 р. з викликом учасників справи.
Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що рішенням Солочинської сільської ради «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду» № 142 від 21.09.2017 позивачу незаконно відмовлено у надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 та у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116. Позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 12, 116, 122-124, 134 Земельного кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України та існування свого нерухомого майна на спірній земельній ділянці, а саме колодязів каналізаційного колектору очисної споруди, які є частиною цілісного майнового комплексу санаторія “Квітка Полонини”, право власності на який зареєстровано, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2015 року.
В позові позивач зазначив, що відповідач обґрунтував свою відмову тим, що у позивача немає правовстановлюючих документів на майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Відмова з цієї підстави не передбачена Законом (ч. 3 ст. 123 ЗК України).
Вказує, що Свідоцтво про право власності на будівлі санаторію “Квітка Полонини” від 14.02.2001 року є доказом оформлення позивачем права власності на 17 будівель санаторію, в тому числі і очисну споруду, яка зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під літерою “Н” як зазначено у витягу з цього реєстру.
Звертає увагу, що колодязі каналізаційного колектору не є окремою самостійною будівлею, а є складовим елементом та невід'ємним механізмом очисних споруд, що підтверджується технічним паспортом на станцію біологічної очистки, інвентаризаційною справою на очисні споруди, висновком експертного дослідження та висновком інженерно-технічної експертизи. Факт належності позивачу на праві власності колодязів каналізаційного колектору очисної споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу санаторію “Квітка Полонини”, встановлено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31..05.2016 року у справі № 907/1138/13, яке набрало законної сили. Крім того, відповідач безпідставно вказав в оскаржуваному рішенні статті 33 та 42 Земельного кодексу України.
Отже, за доводами позивача, всупереч приписам частин 1,2,3 ст. 123, ч. 3 ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України відповідач протиправно і з порушенням прав позивача, передбачених вказаними нормами, відмовив у задоволенні поданої ним заяви.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у поданому відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на те, що позивач не подав сільській раді разом із заявою правовстановлюючі документи на майно, докази розміщення колодязів очисних споруд на спірній земельній ділянці та докази оформлення позивачем права власності. Вказує, що спірна земельна ділянка з 2008 року перебуває у користуванні товариства “Санаторій “Кришталеве джерело”.
Звертає увагу на те, що 20.05.2014 року прийнято рішення Солочинської сільської ради “Про затвердження ТОВ “Кришталеве джерело” технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2232 га”. Згодом 19.12.2017 року відповідач прийняв рішення про укладення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) з ТОВ “Кришталеве джерело” строком на 1 рік на умовах, визначених сільською радою в рішенні від 20.05.2014 року.
Вважає, що суд не може підміняти собою сільську раду і зобов'язувати останню надавати позивачу відповідний дозвіл, так як вирішення земельних питань віднесено до компетенції ради, а не суду (п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 59 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”). З огляду на вищенаведене, просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ “Кришталеве джерело” подала суду письмові пояснення на позовну заяву, за змістом яких вказує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її в користування.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 18.12.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі від 31.05.2016 року у справі № 907/1138/13 за участю тих самих учасників, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року, були встановлені факти, які підлягали встановленню і в даній справі. Тому, встановлені вказаним рішенням суду від 31.05.2016 року факти суд приймає за преюдиційні на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України: Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі від 31.05.2016 року у справі № 907/1138/13 було встановлено, що 18.10.2007 року Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області прийнято рішення "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки", згідно з яким вирішено затвердити ЗАТ "Кришталеве джерело" проект відведення земельної ділянки площею 0,2232 га, яка розташована за адресою с. Солочин, ур. "Біласовиця", для розширення бази санаторію; віднести згадану земельну ділянку площею 0,2232 га до земель оздоровчого призначення; передати ЗАТ "Кришталеве джерело" в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2232га строком на 49 років за адресою с. Солочин ур. "Біласовиця" для розширення бази санаторію; встановити орендну плату у розмірі 5% грошової оцінки; ЗАТ "Кришталеве джерело" у 10-денний термін заключити договір оренди земельної ділянки з Солочинською сільською радою та подати його на державну реєстрацію.
На підставі вказаного рішення 24.03.2008 року між Солочинською сільською радою як орендодавцем та ЗАТ "Кришталеве джерело" як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення двадцять першої сесії 3 скликання Солочинської сільської ради Закарпатської області від 18.10.2007 року в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: с. Солочин, урочище "Біласовиця" Свалявського району Закарпатської області для розширення бази санаторію.
Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2232 га. Відповідно до п. 3.1 договору його укладено строком на 49 років. Згідно з п.3.2 договору він вступає в дію з моменту його державної реєстрації. Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння.
Договором на встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки, укладеним між Солочинською сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело", зареєстрованим в реєстрі за № 01-9/216 від 26.03.2008 року, у зв'язку з проходженням через земельну ділянку, яку ЗАТ "Кришталеве джерело" використовує для розширення бази санаторію, каналізаційної мережі, Солочинська сільська рада встановила обмеження щодо використання земельної ділянки по довжині лінії каналізаційної мережі по праву та ліву сторони від трубопроводу згідно плану (схеми) земельної ділянки.
Цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, введено в експлуатацію згідно акту державного приймання будівель (споруд), затвердженого рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих № 535 від 25.12.1964 року. Забудовником згідно акту була Закарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок.
Основні характеристики очисних споруд санаторію визначені технічним паспортом інженерних споруд, затвердженим колегією Центральної ради з управління курортами профспілок 20.03.1969 року. На арк. 3 технічного паспорту значиться, зокрема, конструктивний елемент "отстойники".
Паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року підтверджено, що до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (пп.12 р. ІІ) та каналізація (пп.15 р. ІІ), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації.
Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було створено в результаті укладення 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фондом соціального страхування України установчого договору про створення акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 року № 971. При створенні позивача його засновником - Федерацією незалежних профспілок України було передано у власність майно територіальних санаторно - курортних закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, в тому числі, цілісний майновий комплекс "Санаторій "ОСОБА_1".
Актом приймання - передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992 року у власність закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" були передані санаторно-курортні заклади, в тому числі, і ті, які входили до складу Закарпатського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок, зокрема, комплекс санаторію "Квітка Полонини".
Свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року за позивачем було оформлено право колективної власності на 17 будівель згідно інвентаризаційної справи.
Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27.05.2004 року, наданим Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району, підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер 11 значиться очисна споруда.
Листом № 6 від 23.01.2015 року комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", надавши для огляду суду оригінали матеріалів інвентарної справи та копії для приєднання до матеріалів судової справи, інформувало, що частину матеріалів інвентарної справи, на основі якої ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року, було втрачено, в тому числі, по об'єкту під літерою "Н" Очисна (арк. справи 138, т.3). Вказаним листом повідомлено, що при проведенні у травні 2000 року поточної технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" згідно зведеного акту вартості будівель і споруд від 30.05.2000 року констатовано, що до комплексу санаторію "Квітка Полонини" входить 17 будівель, в т. ч. "Очисна літ. Н". Колодязі каналізаційного колектору, що зазначені у технічному паспорті інженерних споруд від 20.03.1969 року як "отстойники", на момент проведення технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" та видачі свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року входили до складу "очисних споруд"; зазначені колодязі каналізаційного колектору не є окремою (самостійною) від очисних споруд будівлею, а є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію, підземною складовою очисних споруд.
Вказаним листом повідомлено, що у грудні 2013 року комунальним унітарним підприємством "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" було проведено нову технічну інвентаризацію очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" з виготовленням нового технічного паспорту на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 року та інвентарної справи на очисні споруди № 1680, де також встановлено наявність таких конструктивних елементів як відстійники та колодязі. Щодо підтвердження права власності на колодязі каналізаційного колектору, наголошено, що факт оформлення права власності на споруду свідчить про виникнення у особи прав власника й на всі її конструктивні елементи, в даному випадку на колодязі каналізаційного колектору.
У зв'язку з запереченням Солочинською сільською радою та товариством «Кришталеве джерело» факту знаходження на спірній земельній ділянці колодязів каналізаційного колектору, належних позивачу, ухвалою господарського суду від 28.04.2015 року у справі було призначено комплексну судову експертизу.
Висновком № 1739 інженерно - технічної експертизи по господарській справі № 907/1138/13, складеним 29.02.2016 року, копія якого є в матеріалах справи, судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено:
1. Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменованому у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002.
2. Зазначені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд існували у зазначеному місці на момент прийняття рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільради від 18.10.2007 року та укладення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002.
3. Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменоване у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002, входять у склад нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року.
З врахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про доведеність факту розташування на спірній земельній ділянці належних позивачу колодязів каналізаційного колектору.
Таким чином, Солочинська сільська рада, приймаючи рішення від 18.10.2007 року про передачу в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та укладаючи договір оренди вказаної земельної ділянки від 24.03.2008 року з метою розширення бази санаторію, розпорядилася належними приватному акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" колодязями каналізаційного колектору, які є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію (їх підземною частиною), за відсутності наданих їй на це повноважень.
Рішення Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року про передачу в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району прийнято з перевищенням визначених Конституцією і законами України повноважень, порушує охоронювані законом права і інтереси позивача, що є підставою для визнання цього рішення незаконним.
Господарський суд у справі № 907/1138/13 з посиланням на ст. 19, 41 Конституції України, ст. 21, 203, 215, 321, 393 ЦК України, ст. 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнав недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованому у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та договір оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладений між Солочинською сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело").
Судом у справі № 907/1138/13 встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Кришталеве джерело" перейменовано у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело".
Отже, у даній справі № 907/516/18 суд приймає за встановлені такі факти, а саме : 1) існування колодязів каналізаційного колектору очисних споруд на спірній земельній ділянці площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 ; 2) власником вказаних колодязів як складових нерухомого майна є позивач.
Крім того, право власності позивача на будівлі санаторію “Квітка Полонини” за адресою с. Солочин, вулиця без назви, будинок 1 а, у складі якого є очисна (літера Н), підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (витяг № 32794922 від 28.01.2015)
Судом встановлено, що оскаржуване рішення Солочинської сільської ради «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду» № 142 від 21.09.2017 стосується саме спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116.
У зв'язку із тим, що позивач володіє на праві власності колодязями каналізаційного колектору очисних споруд як приналежностями до головної речі (ст. 186 ЦК України) - нерухомого майна, на земельній ділянці комунальної власності, ним набуто право, передбачене частинами 1,2,3 ст. 123, ч. 3 ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України отримати в користування спірну земельну ділянку.
Частини 2,3 ст. 124, ч. 2 ст. 134 ЗК України забороняють продаж на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та вказують, що порядок набуття права оренди земельної ділянки передбачено ст. 123 ЗК України.
Надання у користування земельної ділянки в даному випадку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу - абзац 4 ч. 1 ст. 123 ЗК України.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки - абзац 1 ч. 2 ст. 123 ЗК України.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) - абзац 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України.
Судом встановлено, що таке клопотання позивача відповідало вимогам, встановленим абзацом 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на тій підставі, що позивач не подав докази існування об'єктів нерухомого майна його права власності на бажаній спірній земельній ділянці. Суд констатує, що відповідач брав участь у справі Господарскього суду Закарпатської області № 907/1138/13 в якості відповідача, в якій не визнані відповідачем (рішення Солочинської сільської ради від 21.09.2017 року) факти встановлено рішенням суду від 31.05.2016 року, а 18.10.2016 судове рішення набуло законної сили.
Відповідач в оскаржуваному рішенні не заперечив проти тривалості строку оренди земельної ділянки 20 років, про який йшлося в клопотанні позивача та який не перевищує максимальний строк дії договору оренди землі (ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду землі”). З рішення Солочинської сільської ради від 20.05.2014 року “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)” вбачається, що відповідач погоджувався надавати в оренду спірну земельну ділянку іншій осіб і на більш тривалий строк - до 2057 року.
Відповідач, розглянувши клопотання позивача по суті, тим самим визнав комплектність документів, наданих останнім, а тому прийняв одне з двох передбачених ч. 3 ст. 123 ЗК України рішень, яке позивач оскаржив.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч ч. 3 ст. 123 ЗК України без посилання на жодну підставу для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, а тому таке рішення порушує права позивача як власника нерухомого майна, передбачені ст. 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України та порушує право позивача набути право користування спірною земельною ділянкою у формі оренди земельної ділянки, що передбачено ст. 16 Закону України “Про оренду землі”. Безпідставність оскаржуваного рішення тягне його незаконність та скасування.
Отже, у відповідача у даному випадку немає дискреційних повноважень, а є лише обов'язок прийняти рішення, яке відповідатиме Закону (ч. 3 ст. 123 ЗК України).Відповідач за наявності клопотання позивача не володіє правом, передбаченим Законом, надати спірну земельну ділянку будь-якій іншій особі, так як на ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить на праві власності саме позивачу та забезпечує його господарську діяльність.
Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову про те, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні товариства “Санаторій “Кришталеве джерело” станом на час звернення позивача до відповідача - вересень 2017 року, так як це твердження не підтверджено доказами. Спірна земельна ділянка перебувала в незаконному користуванні товариства “Санаторій “Кришталеве джерело” на підставі визнаного рішенням суду (набуло законної сили 18.10.2016) недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 28.08.2018 року відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, а докази направлення позивачу та третій особі відзиву слід було надати суду. Дану ухвалу відповідач отримав 31.08.2018 року, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач набув строкове право подати відзив на позов з доказами до 17.09.2018 року, так як 15 і 16 вересня - вихідні дні, а тому останній день строку переноситься на перший після них робочий день 17.09.2018 року (ч. 4 ст. 116 ГПК України).
25.09.2018 року відповідач в додатку до клопотання про залучення товариства “Санаторій “Кришталеве джерело” в якості третьої особи подав суду копії трьох рішень, в тому числі рішення Солочинської сільської ради від 04.02.2014 року “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)” та рішення Солочинської сільської ради від 20.05.2014 року “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)”, в яких йдеться про підготовку до надання товариству “Санаторій “Кришталеве джерело” спірної земельної ділянки в оренду. У вказаних рішеннях відсутні посилання на нормативну підставу їх прийняття, передбачену Земельним кодексом України. Копією третього рішення є рішення Солочинської сільської ради від 19.12.2017 року “Про розгляд листа ТзОВ “Санаторій “Кришталеве джерело” № 74 від 12.12.2017 року“, яким вирішено укласти договір оренди спірної земельної ділянки зі вказаним товариством.
Відповідач 16.10.2018 року подав через канцелярію суду копію договору оренди спірної земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) від 20.08.2018 року з ТОВ “Санаторій “Кришталеве джерело” строком на 1 рік та докази реєстрації права оренди земельної ділянки.
Суд не приймає до розгляду вказані подані відповідачем суду докази, а саме :
1) рішення Солочинської сільської ради від 04.02.2014 року “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)”,
2) рішення Солочинської сільської ради від 20.05.2014 року “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)”,
3) рішення Солочинської сільської ради від 19.12.2017 року “Про розгляд листа ТзОВ “Санаторій “Кришталеве джерело” № 74 від 12.12.2017 року“,
4 ) договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) від 20.08.2018 року між Солочинською сільською радою та ТОВ “Санаторій “Кришталеве джерело”
позаяк такі не подані у встановлений законом строк, а відповідач не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього - ч. 8 ст. 80 ГПК України. Відповідач повинен був подати суду докази разом з поданням відзиву - ч. 3 ст. 80 ГПК України.
Крім того, відповідач всупереч ч. 9 ст. 80 ГПК України перед поданням копій доказів (крім речових доказів), суду, заздалегідь не надіслав їх іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Суд вважає, що відповідачем було порушено принцип належного урядування, сформульовану Європейським судом з прав людини.
Не приймаючи до розгляду вищевказані докази та не беручи їх до уваги суд зазначає, що існування таких доказів не спростовує незаконність оскаржуваного рішення відповідача. Факт укладення 20.08.2018 року договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) між відповідачем та ТОВ “Санаторій “Кришталеве джерело” свідчить про намагання Солочинської сільської ради та товариства “Санаторій «Кришталеве джерело» продовжити спір щодо земельної ділянки після того, як він вже був вирішений Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/1138/13 та не визнавати рішення суду, яке набуло законної сили.
Конституцією України встановлені гарантії захисту права власності, яке є непорушним (ст. 41). Частиною 4 вказаної статті визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.
Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого врядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, які визнані судом обґрунтованими, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
При поданні позову позивач сплатив 3 524 грн. судового збору. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задоволити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення 22 сесії 5 скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду» № 142 від 21.09.2017.
Зобов'язати Солочинську сільську раду повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 та надати Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду строком на 20 років для обслуговування мережі очисної споруди санаторію (мережі траси колодязів каналізаційного колектору) площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116.
Стягнути з Солочинської сільської ради (89321, с. Солочин Свалявського району, буд. 241 “А”, код ЄДРПОУ 2544506) на користь Приватного акціонерного товариства “Лікувально-оздоровчий заклад профспілок “Укрпрофоздоровниця” (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) суму 3 524,00 (Три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 28.12.2018.
Суддя О. Ф. Ремецькі