Рішення
21.12.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/469/18
За позовом Приватного акціонерного товариства "Фрау Марта", м. Черкаси
до відповідача Фізичної особи - підприємця Попфалуші Івана Михайловича, с. Горбок Іршавського району
про стягнення 114 146 грн. вартості втраченого вантажу,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватним акціонерним товариством "Фрау Марта", м. Черкаси заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця Попфалуші Івана Михайловича, с. Горбок Іршавського району про стягнення 114 146 грн. вартості втраченого вантажу.
Представник позивача надіслав на адресу суду заяву б/н від 30.11.2018 року (вх. № 02.3.1-09/15631/18 від 07.12.2018 року) про розгляд справи за відсутності позивача за наявними у справі доказами.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, 30.11.2017 року між ПрАТ "Фрау Марта" та MFRKET-LUX Kft (Угорщина) укладено договір на постачання запасних частин № 30-11/2017, яке відбувалося відповідно до договору на умовах FCA (Інкотермс 2000) місце - Угорщина. В подальшому, як стверджує позивач, згідно заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.02.2018 року, вантажовідправником MARKET-LUX Kft, (Угорщина) на адресу ПрАТ "Фрау Марта", за міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 120218 від 12.02.2018 року відвантажено продукцію за пломбою відправника згідно переліку, зазначеного в товаросупровідних документах. Вказану заявку підписано ФОП Шевченко І.Ю.
Відповідно до укладеного між ФОП Шевченко І.Ю. (експедитор) та ФОП Попфалуші І.М. (виконавець, відповідач у справі) договору на транспортно-експедиційні послуги N 0122 від 05.02.2018 року, виконавець зобов'язаний прийняти в обумовлені строки та доставити ввірений йому експедитором чи відправником, що вказаний експедитором, вантаж у пункт призначення та видати його уповноваженій особі. Відповідно до Договору, експедитор передає виконавцю права та обов'язки, які у нього виникають по договорам транспортного експедирування. У розділі 4 Договору зазначено, що виконавець приймає на себе відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться. Розділ 6 Договору вказує, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати у розмірі фактичної шкоди. Пунктом 6.2. Договору, всі претензії по стану вантажу до моменту його відвантаження з транспортного засобу не з вини експедитора пред'являються виконавцю.
Таким чином, на думку позивача, відповідно до договору саме ФОП Попфалуші І.М. (відповідач у даній справі) несе відповідальність за доставку та збереження вантажу до ПрАТ "Фрау Марта".
Разом з тим, як вказує позивач, 15.02.2018 року, під час огляду вантажу, що прибув, відповідно до вищевказаних документів, за участю водія відповідача ОСОБА_4 було виявлено невідповідність кількості фактичного товару, що прибув, з кількістю товару, зазначеного в товаросупровідних документах, а саме, відсутні стрічка бокова ліва, кат. № 159.021.00 -1 шт., вартістю 1793,00 Євро, стрічка бокова права, кат. № 159.053.00 -1 шт., вартістю 1862,00 Євро.
Вказана нестача продукції також підтверджена Актом № 345/23-70-63-32 "Про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування" від 16.02.2018 року, засвідченого підписом водія перевізника. Позивач зазначає, що водієм були надані відповідні пояснення, що на думку позивача, є визнанням відповідачем факту втрати вантажу.
Наголошує на тому, що 16.02.2018 року за зверненням ПрАТ "Фрау Марта" Черкаською торгово-промисловою палатою було проведено експертизу. У відповідності з Актом експертизи Черкаської торгово-промислової палати № В-118 від 16.02.2018 року, в пред'явленому автомобілі Мерседес, державний номер НОМЕР_3, фактично виявилось 115 одиниць запчастин, що на 2 одиниці менше, проти вказаних в товаросупровідних документах; вартість двох одиниць вантажу, яких бракує згідно з товаросупровідними документами, становить 3655,00 Євро.
Виходячи із пояснень водія ОСОБА_4 з автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_3 було вчинено крадіжку, чим і пояснюється часткова відсутність вантажу.
За твердженням позивача, відсутність частини вантажу та завдання шкоди позивачу сталося саме із вини відповідача, у зв'язку з чим ним порушено вимоги митного законодавства, а саме Наказу № 657 "Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму". Згідно з п. 1 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили. Відповідно до п. 2 розділу VIII цього Порядку обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, серед яких злочинні дії третіх осіб. Фактом дії обставин непереборної сили є часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Відповідно до п. 3 розділу VIII Порядку залежно від характеру обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Відповідно до наказу № 657, обставинами непереборної сили окрім всього іншого є злочинні дії третіх осіб. Якщо факт дії таких обставин має місце на території України, особа, що відповідальна за дотримання митного режиму, повинна звернутись до митного органу (територіального за місцем дії непереборної сили) із інформацією про час місце і наслідки дії непереборної сили. Митний орган за результатами такого звернення складає акт про дію непереборних обставин. Такий акт направляється до митного органу який здійснює безпосередній контроль за товаром, разом із заявою про дію непереборної сили. Тоді митний орган може прийняти рішення про припинення (завершення) митного режиму. Водій перевізника таких дій не вчинив, а лише повідомив про злочин до поліції.
На думку позивача, бездіяльність, що вчинена водієм перевізника цілком і у повній мірі покладає відповідальність за втрату вантажу на відповідача (перевізника).
Посилаючись на ст. 17 Конвенції про договір автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, положення ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача вартість частково втраченого вантажу у розмірі 3 655,00 Євро, що складає за комерційним курсом валют ПАТ "Сбербанк" 114 146 грн.
Відповідач заявою б/н від 18.10.2018 року (вх. № 02.3.1-09/13462/18 від 26.10.2018 року) визнає пред'явлений до нього позов ПрАТ "Фрау Марта" у повному обсязі. Просить розглядати справу без його участі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
30.11.2017 року між ПрАТ "Фрау Марта" (позивачем у справі, покупцем) та MARKET-LUX Kft, Угорщина (продавець) був укладений договір № 30-11/2017 поставки запасних частин.
В подальшому, згідно заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.02.2018 року, яка підписана уповноваженими особами ФОП Шевченко І.Ю. (виконавець) та ПрАТ "Фрау Марта" (замовник), скріплена їхніми печатками, ФОП Шевченко І.Ю. взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (запасні частини до комбайну) з Угорщини - MARKET-LUX Kft (вантажовідправник) до м. Черкас - ПрАТ "Фрау Марта" (вантажоодержувач), автомобілем НОМЕР_1, водій ОСОБА_4
05.02.2018 року між Фізичною особою - підприємцем Попфалуші Іваном Михайловичем (відповідачем у справі, виконавцем) та Фізичною особою - підприємцем Шевченко Ігорем Юрійовичем (експедитором) було укладено договір на транспортно-експедиційні послуги № 0122.
Відповідно до заявки № 12 від 08.02.2018 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, яка підписана та скріплена печатками ФОП Попфалуші І.М. (виконавець, відповідач у справі) та ФОП Шевченко І.Ю. (замовник), ФОП Попфалуші І.М. взяв на себе зобов'язання доставити вантаж (запасні частини до комбайну) з Угорщини - MARKET-LUX Kft (вантажовідправник) до м. Черкас - ПрАТ "Фрау Марта" (вантажоодержувач), автомобілем НОМЕР_1, водій ОСОБА_4
Згідно умов договору від 05.02.2018 року, укладеного між ФОП Попфалуші І.М. (відповідачем у справі) та ФОП Шевченко І.Ю., перевезення вантажу здійснюється виконавцем відповідно до заявок, оформлених експедитором у письмовій формі і відправлених за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти.
Розділом 4 Договору передбачено, що виконавець приймає на себе відповідальність за збереження багажу експедитора, який перевозиться.
Пунктами 6.1. та 6.2. Договору визначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження багажу від повної або часткової втрати, псування або пошкодження при перевезенні в розмірі понесених фактичних збитків, якщо не доведе, що збитки виникли не з його вини. Усі претензії щодо стану вантажу до моменту його вивантаження із транспортного засобу, не з вини експедитора, пред'являються виконавцю.
За твердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору відповідач був зобов'язаний надати транспортні послуги, пов'язані із перевезенням вантажу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що при перевезенні вантажу по товарно-транспортній накладній CMR № 120218 відповідачем було неналежним чином виконано перевезення наданого йому вантажу, не забезпечено його схоронність та допущено його часткову втрату, і такі дії перевізника призвели до завдання шкоди позивачу, з огляду на що просить суд стягнути з відповідача суму 114 146 грн. вартості втраченого вантажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Положеннями ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні приписи містяться і у ст. 929 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 934 Цивільного кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
З огляду на умови Договору на транспортно-експедиційні послуги № 0122 від 05.02.2018 року та враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
За положенням ч. 1 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17, лежить на перевізнику.
Відповідно до статті 23 Конвенції, визначено, що якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.
В той же час, розділом 4 та пунктами 6.1., 6.2. Договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено, що виконавець приймає на себе відповідальність за збереження багажу експедитора, який перевозиться. Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження багажу від повної або часткової втрати, псування або пошкодження при перевезенні в розмірі понесених фактичних збитків, якщо не доведе, що збитки виникли не з його вини. Усі претензії щодо стану вантажу до моменту його вивантаження із транспортного засобу, не з вини експедитора, пред'являються виконавцю.
Враховуючи наведені положення законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що з моменту прийняття вантажу до перевезення без будь-яких зауважень, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе перевізник (виконавець), в даному випадку - ФОП Попфалуші І.М.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, натомість заявою від 18.10.2018 року заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Попфалуші Івана Михайловича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства "Фрау Марта", м. Черкаси, вул. Смілянська, будинок 169 (код ЄДРПОУ 32653955) суму 114 146 (Сто чотирнадцять тисяч сто сорок шість гривень) грн. вартості втраченого вантажу, а також суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено 02.01.2019 року
Суддя Пригара Л.І.