20.12.2018 м. Ужгород Справа № 907/552/18
Господарський суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Васьковського О.В.,
розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1, с.Тур'ї Ремети, Перечинський район
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо Медика Україна", м.Ужгород
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю " Гемо Медика Україна ", оформлене протоколом №17-08-18 від 17.08.2018 року, в частині, а саме: по
питанню 9 порядку денного
За участю секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.
Представники:
від позивача - ОСОБА_3 (дов. № 1526 від 12.09.17р.)
від відповідача - Маркусь М.І. (дов. б/н від 11.01.18)
СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю " Гемо Медика Україна " по питанню 9 порядку денного (про зміну (збільшення) статутного капіталу товариства, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо Медика Україна" №17-08-18 від 17.08.2018 року.
Позивач - учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо Медика Україна» звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників вказаного товариства по питанню 9 порядку денного (про зміну (збільшення) статутного капіталу товариства, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо Медика Україна" №17-08-18 від 17.08.2018 року, оскільки вважає, що ним фактично зобов'язано учасників товариства, в тому числі і позивача, внести додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «Гемо Медика Україна». Зауважив, що присутній на загальних зборах представник позивача - ОСОБА_3 перед проведенням голосування повідомив загальні збори про відсутність наміру вносити додатковий вклад до статутного капіталу, і відповідно буде голосувати проти прийняття такого рішення. Виходячи з положень ст. 15 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вважає, що у випадку не внесення додаткового вкладу до статутного капіталу загальні збори товариства матимуть право прийняти рішення про його виключення зі складу учасників товариства. Наголосив, що в оспореному ним рішенні не зазначено коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі товариства, і тим самим порушено імперативну вимогу ч. З ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Саме з наведених причин вважає його незаконним, таким, що порушує права і законні інтереси позивача а тому підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою суду від 17.09.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути справу в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає такі необґрунтованими та безпідставними. У відзиві на позов пояснив, що Збори відбулись при наявному кворумі, за участі представників всіх учасників Товариства. Рішення про збільшення статутного капіталу Товариства були прийняті у цілковитій відповідності до положень законодавства та Статуту Товариства, в редакції діючій на момент його прийняття. Зауважив, що права позивача як учасника Товариства, визначені як діючим законодавством, так і Статутом Товариства і жодне оскаржуваним рішенням порушено не було. Позивач реалізував своє право на участь у зборах учасників, прийнятті ними рішень. Сам же факт непогодження позивача з такими рішеннями не робить їх неправомірними. Стосовно ж доводів про невідповідність оскарженого рішення приписам ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», то такі вважає помилковими. В такому рішенні чітко було визначено як розмір загального збільшення статутного капіталу Товариства, так і її співвідношення до часток учасників Товариства в відсотковому співвідношенні. Визначення ж цього коефіцієнта у відсотковому відношенні не порушує жодної норми, в тому числі зазначеної позивачем. Окрім того, зауважив, що вказані доводи не мають правового значення, оскільки при прийнятті спірного рішення пріоритетне застосування мають положення локального акту - Статуту Товариства, що позивачем помилково враховано не було. Положеннями статуту будь-яких додаткових умов, в тому числі щодо зазначення коефіцієнтів співвідношення збільшення статутного капіталу до часток учасників не передбачалось.
Позивач у відповіді на відзив повністю не погоджується з викладеними відповідачем запереченнями. Пояснив, що дійсно відповідно до п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зазначено, що протягом року з дня набрання чинності цим законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Однак вважає, що ця норма прикінцевих та перехідних положень не означає, що до моменту внесення змін до статуту Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон «Про ТОВ та ТДВ») не застосовується для регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, а лише визначає пріоритетність положень статуту (до моменту внесення змін) у випадку суперечності між нормами статуту та положеннями Закону «Про ТОВ та ТДВ». Тобто у випадку, якщо якесь питання по різному врегульоване чинним статутом товариства та Законом «Про ТОВ та ТДВ» мають пріоритет положення Статуту. Водночас, якщо якісь питання взагалі не врегульовані Статутом товариства, то однозначно мають бути застосовані вимоги Закону «Про ТОВ та ТДВ». Звертає увагу суду на те, що рішення Загальних Зборів Учасників Товариства від 17.08.2018 року фактично зобов'язало учасників товариства, в тому числі і позивача (представник якого на загальних зборах повідомляв присутніх учасників про те, що Позивач не має наміру вносити додаткові внески для збільшення статутного капіталу), внести додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «Гемо Медика Україна». Водночас, враховуючи вищенаведені норми законодавства, внесення додаткового вкладу є правом учасника товариства, а не його обов'язком. Посилання ж представника відповідача у відзиві на те, що коефіцієнт відношення часток суми збільшення статутного капіталу до часток учасників був визначений та і відображений у рішенні загальних зборів вважає помилковим, оскільки, законодавець заклав зовсім інший зміст у вказану норму. На підтвердження доводів наводить пояснювальну записку до проекту Закону «Про ТОВ та ТДВ».
В установленому порядку відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, якими товариство наполягає на тому, що вказаним рішенням було вирішено питання, яке відноситься до виключної компетенції зборів учасників Товариства, зумовлено господарською необхідністю для забезпечення діяльності товариства. Такі повноваження є дискреційними повноваженнями Товариства, їх вирішення не можуть здійснювати інші органи влади. Твердження позивача про те, що сам факт прийняття цього рішення є незаконним, таким що суперечить положенням законодавства вважає такими, що по суті зводяться до заперечення права зборів учасників Товариства взагалі вирішувати це питання. Зауважив, що навіть враховуючи доводи позивача, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі мав складати одиницю, тобто частка учасника збільшується на суму фактично внесеного таким учасником додаткового внеску до статутного капіталу. Тому те, що в рішенні зборів учасників не було детально описано дотримання такого алгоритму відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі в будь-якому разі не може порушувати права позивача та не свідчить про те, що рішення суперечить приписам законодавства.
Спір розглянуто судом в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні 29.11.2018 за згодою сторін було оголошено перерву до 07.12.2018 до 12:00год. відповідно до ст. 216 ГПК України.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.
У судовому засіданні 20.12.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши, вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:
17.08.2018р. відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо Медика Україна», рішення яких були оформлені протоколом зборів учасників Товариства №17-08-18.
Пунктом дев'ять вказаного рішення було вирішено:
Збільшити статутний капітал ТОВ «Гемо Медика Україна» шляхом залучення додаткових вкладів на загальну суму еквівалентну 300 000,00 (трьомстам тисячам) Євро, що за офіційним курсом НБУ на день прийняття цього рішення становить 9 354 262 грн.
Учасники Товариства вносять додаткові вклади протягом двох місяців у грошовій формі, в національній та/або іноземні валюті за курсом НБУ на дату фактичного внесення учасником додаткового вкладу.
Такі додаткові вклади вносяться учасниками Товариства пропорційно до належних їм часток, а саме:
«Гемо Медика Іст» вносить 80%, що складає суму коштів 7 483 410 грн., і еквівалентно 240 000,00 Євро;
учасник ОСОБА_1 вносить 20%, що складає суму коштів 1870852 грн., і еквівалентно 60 000,00 Євро.
Загальний запланований розмір збільшеного статутного капіталу після фактичного внесення учасниками додаткових вкладів буде складати 9 405 762 грн.
У разі, якщо учасник не внесе додатковий вклад в статутний капітал Товариства на виконання цього рішення, то такий додатковий вклад може бути внесений іншим учасником з наступним затвердженням розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів. Треті особи не можуть вносити додаткові вклади.
Не погоджуючись з прийнятими пунктом 9 рішеннями, посилаючись на порушення своїх прав як учасника товариства ОСОБА_1 звернувся з позовом в господарський суд з вимогою визнати їх недійсними. Підставою позову ним вказано те, що рішення Загальних Зборів Учасників Товариства від 17.08.2018 року фактично зобов'язало його учасників, в тому числі і позивача, внести додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «Гемо Медика Україна», тоді як, враховуючи норми чинного законодавства, внесення додаткового вкладу є правом учасника товариства, а не його обов'язком. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення товариством не зазначено коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі товариства, і тим самим порушено імперативну вимогу ч. З ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Оцінюючи наведені обґрунтування та подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередьому їх дослідженні під час розгляду в судовому засіданні як кожного окремо, так і в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
За своїм характером спірні правовідносини є корпоративними та регулюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з врахуванням перехідних положень, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, що діяли в період виникнення спірних правовідносин, а також нормами Статуту ТОВ «Гемо Медика Україна» як локального акту, що регулює відносини між учасниками Товариства.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
До компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, зміна розміру статутного капіталу товариства (ст. 30 Закону).
Порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів передбачений ст. 18 цього ж Закону. Вказаною статтею передбачено, зокрема, що учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.
У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.
Поряд з цим, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень до цього Закону унормовано, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
З огляду на наведену норму, пріоритетними у спірних правовідносинах є положення Статуту товариства, які відповідають законодавству станом на день набрання чинності згаданим Законом.
Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Вказана норма кореспондується з пунктом 10.1 статуту, згідно з яким вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, право участі у яких мають учасники або їх представники.
Статутом товариства закріплено право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір свого Статутного капіталу. Товариство може збільшувати Статутний капітал товариства за рішенням Зборів учасників, в т. ч. за рахунок додаткових вкладів Учасників (п. п. 7.4, 7.5 Статуту).
Прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів належить до виключної компетенції Загальних зборів (п.п. Ж, Т п. 10.18 Статуту). При цьому, з питання підпункту ж) п. 10.18 Статуту, рішення Загальних зборів учасників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники товариства, які володіють у сукупності більш ніж 50% загальної кількості голосів учасників товариства (п. 10.19. Статуту).
Судом встановлено, що оспорене рішення було прийнято зборами учасників за наявності кворуму: за нього проголосували учасники, що володіють необхідною кількістю голосів (80%). Будь-яких додаткових умов та обмежень щодо зміни розміру статутного капіталу положення Статуту товариства не містять. Як зазначено в самому рішенні, збільшення статутного капіталу Товариства зумовлена об'єктивними чинниками та факторами, а прийняття цього рішення є необхідністю для забезпечення господарської діяльності Товариства.
Права позивача як учасника Товариства, визначені як діючим законодавством, так і Статутом Товариства. Жодне з наявних прав позивача порушено не було. Позивач реалізував своє право на участь в зборах учасників, прийнятті ними рішень. Жодною нормою законодавства чи Статуту Товариства не передбачено заборони для Товариства збільшувати статутний капітал. Навпаки, положеннями статуту передбачено таке право товариства, яке реалізується шляхом прийняття Загальними зборами відповідного рішення. Порядок та умови прийняття таких рішень також визначені законодавством та статутом Товариства і є виключно питанням учасників Товариства. Вимоги всіх нормативних актів, які регулюють цей порядок були дотримані.
Вказаним рішенням було вирішено питання, яке відноситься до виключної компетенції зборів учасників Товариства, зумовлено господарською необхідністю для забезпечення діяльності товариства. Такі повноваження є дискреційними повноваженнями Товариства, їх вирішення не можуть здійснювати інші органи влади, в т. ч. суд.
Крім того, аналіз зазначених рішень вказує на те, що вони носять констатуючий характер, тобто стосуються тільки збільшення статутного капіталу Товариства, постановлені у повній відповідності до положень закону та статуту Товариства. У випадку ж невиконання учасником товариства рішення в оспореній частині, іншим його пунктом передбачено альтернативну дію для досягнення (реалізації) його цілей, а саме: у разі, якщо учасник не внесе додатковий вклад в статутний капітал Товариства на виконання цього рішення, то такий додатковий вклад може бути внесений іншим учасником з наступним затвердженням розмірів часток
учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів. Тобто всі учасники на підставі цього рішення отримали право та можливість зробити свої внески на збільшення статутного капіталу товариства у визначених розмірах внеску кожного учасника, який забезпечить дотримання існуючого співвідношення часток учасників (20% до 80%). Його реалізація залежить виключно від доброї волі учасника та не є за своїм змістом його обов'язком. У разі, якщо будь-який учасник не реалізує надане йому право, то в тому ж рішенні передбачені і наслідки, які це зумовить, що власне і визначає характер та ступінь диспозитивності такого рішення для учасників.
Тому твердження позивача про те, що сам факт прийняття цього рішення є незаконним, таким що суперечить положенням законодавства є помилковими та необґрунтованими, по суті зводяться до заперечення права зборів учасників Товариства взагалі вирішувати це питання.
Ще однією з підстав заявленого позову позивачем зазначено невідповідність оскарженого рішення положенням ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо не зазначення коефіцієнта відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі товариства.
Вказані доводи позивача є безпідставними в силу наведеного пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Нового закону про ТОВ та ТДВ та не мають правового значення, оскільки при прийнятті спірного рішення пріоритетне застосування мають положення локального акту - Статуту Товариства. Положеннями статуту будь-яких додаткових умов, в тому числі щодо зазначення коефіцієнтів співвідношення збільшення статутного капіталу до часток учасників не передбачалось, відтак, зазначення такого не є обов'язком до моменту приведення чинного статуту у відповідність до Закону або до закінчення річного строку з моменту набрання чинності вказаним законом.
При цьому, суд вважає за необхідне погодитись з доводами відповідача щодо наступного.
Як зазначає позивач, визначення коефіцієнта відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі має своїм призначенням та ціллю забезпечити співрозмірність у зміні часток відносно чистих активів товариства та вже наявних часток учасників.
Спірним рішенням було повною мірою забезпечено існуючого співвідношення часток учасників одна до одної та до збільшеного розміру статутного капіталу Товариства - 80% належить відповідачу, а 20% - позивачу. Таке співвідношення часток учасників було до збільшення статутного капіталу, а також воно не було змінено і прийнятим рішенням зборів учасників Товариства. Тому такий коефіцієнт відношення був визначений зборами учасників у рішенні за замовчуванням. Так, учасниками було визначено розмір додаткових вкладів, які пропонувалось внести кожному із учасників, з врахуванням такого відношення їх часток до розміру статутного капіталу, щоб воно не було змінено: 20% на 80%. Оскільки збільшення статутного капіталу пропонувалось здійснювати за рахунок додаткових внесків учасників у вигляді грошових коштів, то на відповідну суму в національній валюті збільшувався загальний розмір статутного капіталу, а також частка відповідного учасника, який вносить додатковий вклад. Тому навіть враховуючи доводи позивача, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі мав складати одиницю, тобто частка учасника збільшується на суму фактично внесеного таким учасником додаткового внеску до статутного капіталу.
Тому те, що в рішенні зборів учасників не було детально описано дотримання такого алгоритму відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі в будь-якому разі не може порушувати права позивача та не свідчить про те, що рішення суперечить приписам законодавства.
При вирішення спору судом враховано позицію Верховного Суду щодо неможливості підміни судом повноважень органів управління товариства з обмеженою відповідальністю щодо вирішення питань, віднесених до компетенції зборів учасників (Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 922/1590/17, згідно з якою у судовому порядку може бути розглянуто лише питання щодо правомірності чи неправомірності рішення загальних зборів учасників). В цих спірних правовідносинах суд не може підміняти орган (загальні збори) товариства та приймати рішення, які належать до виключної компетенції загальних зборів, адже внаслідок прийняття судом такого рішення суд діятиме не як "суд встановлений законом", а як відповідний орган товариства, що суперечить чинному законодавству. А безумовний судовий контроль за відносинами, що складаються в корпорації, в тому числі відносинами корпоративного управління, порушує принципи самоорганізації та саморегулювання господарської діяльності корпораціями. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників) можуть вирішувати відповідні питання.
Таким чином, враховуючи підстави позову, наведені позивачем доводи, суд доходить до висновку про їх недоведеність належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за наслідками судового розгляду підстав для визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників товариства судом не встановлено, відтак, в позові належить відмовити повністю.
Судові витрати належить покласти на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 86, 129, 216, 222, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.12.18
Суддя О. В. Васьковський