Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1067/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" С.К.С"
до Фізичної особи- підприємця Кривик Вікторії Вікторівни
про стягнення 3096,71 грн.
Процесуальні дії по справі.
Позивачем подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Кривик Вікторії Вікторівни 3096,71 заборгованості, з яких: 2669,40 грн. основний борг, 77,59 грн. інфляційних та 349,72 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 000000042 від 29.01.2018 щодо оплати отриманого товару.
Ухвалою від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.01.2019.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 00000042 від 29.01.2018 позивачем поставлено відповідачу продукції на суму 2669,40 грн.
Відповідач в порушення умов договору не оплатив отриманий товар.
Таким чином, на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 2669,40 грн.
За порушення строків проведення розрахунків позивачем заявлено до стягнення з відповідача 349,72 грн. пені.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 77,59 грн. інфляційних.
Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, про причини їх неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 25-26)
Оскільки явка сторін судом не визнавалась обов'язковою, а відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кривик Вікторії Вікторівни укладено договір поставки № 000000042 (а.с. 9-10).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар (далі - Товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.2 договору, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних (далі-ТТН), які оформлюються постачальником згідно отриманого від Покупця замовлення.
За умовами п. 2.2 договору, прийняття товару здійснюється шляхом підписання Покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід'ємною частиною цього договору.
За приписами п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.
У пункті 6.1 договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару.
Згідно п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2669,40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № KS000260022 від 31.05.2018 на суму 2071, 80 грн. та № KS000260029 від 31.05.2018 на суму 597,60грн. (а.с.11-12).
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2669,40 грн.
За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар позивач, в порядку п. 6.1 договору, нарахував відповідачу 349,72 грн. пені.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу до стягнення 77,59 грн. 3 % річних.
Враховуючи, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 000000042 від 29.01.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно матеріалів справи позивач на виконання умов укладеного договору поставки № 000000042 від 29.01.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 2669,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 11-12).
Факт поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем кореспондуючого обов'язку щодо оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, сторони у п 4.1 погодили порядок здійснення розрахунків за договором, а саме погоджено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.
Таким чином відповідач зобов'язаний був провести розрахунку за отриманий від позивача товар згідно товарно-транспортних накладних № KS000260022 та № KS000260029 від 31.05.2018 на загальну суму 2669,40 грн. у строк до 30.06.2018.
Однак відповідач в порушення умов договору у строк визначений у п. 4.1 договору розрахунків за отриманий товар на суму 2669,40 грн. не здійснив.
Матеріали справи доказів погашення заборгованості у вказаній сумі не містять.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 2669,40 грн. є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 349,72 грн. пені, суд зазначає про наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов договору, сторонами погоджено, що у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару
З розрахунку позивача (а.с.3-4) вбачається, що пеню заявлено за період з 02.07.2018 по 13.11.2018 на суму простроченої заборгованості 2071,80 грн. та за період з 02.07.2018 по 13.11.2018 на суму простроченої заборгованості 597,60 грн., яка склала 349,72 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично вірним, відтак вимога про стягнення пені в розмірі 349,72 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 77,59 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем, суд зазначає про наступне.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 3 зворотна сторона) інфляційні заявлено за період з липня 2018 року по жовтень 2018 на суму простроченої заборгованості 2669,40 грн., які становлять 77,59 грн.
Перевіривши розрахунок суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим. Відтак вимога про стягнення з відповідача 77,59 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню у вказаній сумі.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 3096,71 грн., з яких: 2669,40 грн. основного боргу, 349,72 пені, 77,59 грн. інфляційних.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача .
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кривик Вікторії Вікторівни (10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (03062, м.Київ, вул. Екскаваторна,35, код ЄДРПОУ 38591109)
- 2669,40 грн. основного боргу;
- 349,72 грн. пені;
- 77,59 грн. інфляційних;
- 1762,00 грн. судового збору
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.01.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід)